Президент Росії Володимир Путін / © Associated Press
З початку повномасштабного вторгнення Росія зазнала втрат понад мільйон військовослужбовців та значної кількості техніки, незважаючи на масштабність армії та початковий план швидкої операції. Неефективність дій зумовлена глибокими системними проблемами, жорстокістю, низьким рівнем підготовки та корупцією, що призводить до колосальних втрат та серйозних поразок. Цю інформацію повідомляє The Telegraph.
За понад три з половиною роки від початку так званої «спеціальної військової операції» Росія втратила більше мільйона військових, хоча операція спочатку планувалась тривати лише три дні. Для армії такого масштабу — як за кількістю особового складу, так і за технікою — це надзвичайно висока ціна за контроль менш ніж п’ятої частини території України. При цьому Збройні сили України на момент початку незаконного вторгнення 24 лютого 2022 року були суттєво меншими.
Чому ж російська армія демонструє таку низьку ефективність? Чи це локальна проблема сучасних Збройних сил РФ, або ж глибша, системна проблема, яка тягнеться сторіччями? Саме ці питання сьогодні розглядають військовий експерт Геміш де Бреттон-Гордон та історик Джеймс Голланд.
Історично російська армія завжди робила ставку на масовість і жорстокість. Незважаючи на прагнення мати амбітні інтелектуальні основи для своєї військової потуги, на практиці ці ідеї часто розбивалися об реалії. Наприклад, у 1920–1930-х роках радикальні військові концепції у Червоній армії були зруйновані сталінськими репресіями. Єдина армія, яка змогла почерпнути цінні уроки з експериментів, проведених в СРСР, була німецька Вермахт.
Нині, у 2020-х роках, «Доктрина Герасимова» або концепція «гібридної війни» зазнали поразки перед народом України, який мужньо протистоїть неспровокованій агресії проти свого суверенного державного ладу.
У останній час дедалі частіше переглядають радянську перемогу у Другій світовій війні, а також характер бойових дій в тому конфлікті та загалом історію російських воєн від початку XX століття. Можна впевнено стверджувати, що, окрім Другої світової, історія воєн Росії вражає переважно поразками та величезними втратами.
Росія зазнала ганебної поразки від Японії у 1905 році, що посприяло революції того року. Участь Імперської Росії у Першій світовій війні перетворилася на катастрофу, яка призвела до близько 5,5 млн втрат, поразок на фронтах і повалення монархічного режиму. Укладений у 1917 році Брест-Литовський мирний договір змусив Росію поступитися значною територією на користь Німеччини та її союзників.
Характерною рисою цих подій була байдужість керівництва до жертв серед рядового складу. Коли втрата солдатів не викликає турбот, базові принципи ведення війни залишаються проігнорованими.
Щодо сучасної ситуації в Україні, хоча Росія володіє однією з найбільших армій світу і припускалось, що країну можна швидко окупувати, за понад три роки їй вдалося захопити лише близько 20% території України. Водночас Росія зазнала болючих контратак, її втрати вражають:
– більше мільйона особового складу,
– з них понад 500 тисяч військових загинули,
– понад 10 000 танків втрачено,
– 21 500 броньованих бойових машин,
– 41 000 інших транспортних засобів,
– 24 500 артилерійських систем,
– 370 літаків, у тому числі частина стратегічного ядерного бомбардувального флоту.
Для порівняння, втрати в 10 000 танків перевищують виробництво наймасовішого німецького танка часів Другої світової війни.
Головна особливість цих війн — неймовірно високі втрати особового складу. Ознайомившись із таким списком смерті та руйнувань, а також великою кількістю поразок, можна дійти висновку, що Росія систематично демонструє низьку ефективність у веденні бойових дій.
Поки західні союзники розумно застосовують передові технології, глобальні можливості, механізацію та логістику, щоб мінімізувати ризики для своїх солдатів, Червона армія в минулому та нинішня Росія продовжують політику непомірних втрат. Союзники будували стратегію на принципі «сталь, а не плоть», тоді як СРСР і Росія прагнули отримати і те, і інше, що вилилось у колосальні кровопролиття.
У історії Червона армія втратила значно більше життів, ніж західні союзники або навіть німці, яких їй вдалося перемогти. Проте це не означає, що Червоною армією нісся найбільший тягар війни. Західні союзники вели дійсно глобальну війну на землі, в повітрі і на морі, борючись проти більшої частини сил Осі. СРСР же, до останніх місяців війни з Японією, воював виключно на Східному фронті — і робив це надзвичайно неефективно.
Для формування ефективної армії, здатної маневрувати і випереджати ворога, потрібно багато тренувань. Наприклад, підготовка британського танкового полку для дій у складі об’єднаного підрозділу з піхотою, артилерією, безпілотниками та іншим забезпеченням триває понад рік.
Навпаки, російських призовників навчають лише кілька днів, після чого одразу кидають у бій. Деякі з них навіть не вміють чистити власну зброю. Тренування танкістів триває кілька тижнів й не включає спільних занять з іншими підрозділами, що призводить до високої смертності та хаосу на полі бою.
Командування російської армії має жорстку централізовану структуру, побудовану на сліпому підкоренні. Старші офіцери часто виконують дрібні тактичні задачі, які в британській армії покладені на молодших командирів. І ініціатива не лише не заохочується, а часто карається.
Військові використовують жорстокі методи дисципліни, подібні до тих, що існували у XIX столітті та Першій світовій війні: «штрафні батальйони» і «заграничні загони», де молодші офіцери стріляють по відступаючих чи дезертирах. «Дедовщина» — це жорстокий вид знущань і булінгу, який є невід’ємною частиною системи виховання військовослужбовців. Ненависть між старшими і молодшими солдатами настільки сильна, що не дивує широке поширення воєнних злочинів там, де з’являється російська армія.
Корупція процвітає навіть у мирний час. Паливо, боєприпаси, їжа, зброя, форма та бронетехніка часто реалізуються на стороні. Солдатів змушують працювати у ролі рабської праці — будувати дачі для офіцерів або збирати врожай, як це практикувалося за часів царської Росії та СРСР.
Занадто довго Червоній армії і її сучасному правонаступнику — Російській армії — надавали надмірну повагу. Перемога у Другій світовій війні була цілковитою, але здобутою надто дорогою ціною. Червона армія була продуктом жорстокої, корумпованої держави, яка не цінувала життя своїх солдатів і була, по суті, вкрай некомпетентною. Ситуація у цьому питанні залишається аналогічною і сьогодні.
Видання також зазначає, що президент Росії Володимир Путін, який настільки відданий спадщині Великої Вітчизняної війни, не зробив належних висновків.
Нагадаємо, раніше повідомлялося про те, що Росія змінила тактику атак дронами «Шахед», а також про нинішні загрози для України.
