Автомобілі, що сходили з конвеєрів радянських автозаводів, вирізнялися однією цікавою деталлю, яка сьогодні може здаватися анахронізмом, — невеликим трикутним віконцем, розміщеним у передніх дверях. Ця конструктивна особливість була характерною для багатьох популярних моделей, зокрема “Волги”, “Москвича”, “Жигулів” і навіть “Запорожця”.
Для багатьох сучасних автомобілістів цей елемент виглядає як застарілий дизайн, проте насправді він був ретельно продуманим і функціональним рішенням, яке й досі викликає приємні спогади у досвідчених водіїв. Вражає, що подібні кватирки застосовувалися не лише на вітчизняних машинах, а й на деяких іноземних моделях минулих десятиліть, що свідчить про їхню практичність та актуальність у ті часи.
Коса кватирка — це невелике трикутне скло, встановлене у передній двері авто окремо від основного склопідйомника. Зазвичай воно змонтоване на двох невеликих шарнірах, що дозволяє відчиняти його під певним кутом.
Основні характеристики і особливості кватирки:
– Наявність гумового ущільнення, яке забезпечує захист салону від проникнення води і пилу.
– Проста, але надійна конструкція, що відповідала технологічному рівню середини минулого століття.
– Встановлення у передніх дверях з метою оптимізації вентиляції салону.
З часом цей елемент почав зникати із зовнішнього вигляду автомобілів. Це пояснюють низкою причин:
1. Зміна естетичних стандартів — з 1980-х років дизайн став більш обтічним і мінімалістичним, і трикутні віконця стали вважатися застарілими.
2. Практичні недоліки — замки кватирок з часом розхитувалися, що ставало потенційною загрозою для безпеки авто.
3. Виробничі складнощі — виготовлення точних шарнірів вимагало високої точності, що підвищувало собівартість транспортного засобу.
Проте, попри свій архаїчний вигляд, трикутні кватирки володіли рядом переваг, особливо в умовах радянської автомобільної промисловості:
– Відсутність кондиціонерів у більшості радянських авто робила кватирки ефективним засобом природної вентиляції.
– Навіть невелике відчинення створювало повітряний потік, який виводив з салону небажані запахи бензину, тютюнового диму або спирту.
– Влітку відкриті кватирки забезпечували потужний потік свіжого повітря, при цьому мінімізуючи проникнення пилюки, дощу і піску завдяки особливому розташуванню передньої стійки.
Крім основної функції вентиляції, трикутні віконця виконували й інші корисні ролі:
– У зимовий період досвідчені водії використовували їх для швидшого прогріву салону, вмикаючи пічку на повну потужність і трохи відчиняючи кватирку. Ця методика дозволяла скоротити час нагрівання майже вдвічі — таку пораду зазначали навіть у інструкціях з експлуатації деяких моделей.
– Перевага природної вентиляції полягала у відсутності негативних наслідків, характерних для кондиціонерів — відсутність застуди чи алергічних реакцій.
– Віконця працювали безшумно, не вимагали спеціального обслуговування і відзначалися надійністю.
Сьогодні косі кватирки сприймаються як символ минулої епохи, однак у свій час вони стали цікавою і розумною інженерною розробкою. У контексті тодішніх технічних можливостей відсутність сучасних систем клімат-контролю потребувала доступних і ефективних рішень, і кватирки якраз відповідали цим вимогам, забезпечуючи просту і надійну вентиляцію салону.
Раніше OBOZ.UA публікував матеріал про автомобілі, які в СРСР заборонялося придбавати.
Запрошуємо підписатися на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб оперативно отримувати останні Новини.
