Сергій Дятленко, експерт з питань освіти на локальному та регіональному рівнях, програма Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні»
Багато хто, запитуючи про те, як слід підходити до ранжування шкіл за результатами ЗНО/НМТ, розраховує на просту та однозначну відповідь. Проте в реальності це питання значно складніше і не має простої формули з поясненням. Чому так відбувається?
По-перше, варто пригадати, що коли державна підсумкова атестація (ДПА) для випускників 11 класу набула форми зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), ранжування було значно об’єктивнішим, адже всі випускники змушені були складати ЗНО для отримання свідоцтва про освіту. Наразі ж ті, хто не планує вступати до вищих навчальних закладів, звільнені від проходження Національного мультипредметного тестування (НМТ). Аналогічне звільнення діє і для тих, хто продовжує навчання за кордоном. Це означає, що значна частина учнів вилучена з оцінювання, і створити реальну картину успішності конкретної школи стає неможливо. Проте, можна лише припускати, що ця картина була б ще гіршою, ніж є зараз.
По-друге, як і ЗНО раніше, НМТ у своєму сучасному вигляді не охоплює академічні досягнення з усіх предметів навчальної програми, через що великий обсяг обов’язкового навчального матеріалу лишається поза увагою — так званою «мертвою зоною». Це суттєво ускладнює комплексне відстеження успішності шкіл.
Третій аспект, який знижує цінність рейтингів, основаних на результатах ЗНО/НМТ, — це те, яку частину результату формує кожен окремий учень. Ці показники відображають не лише інтелектуальні зусилля учня, а й підтримку його сім’ї. Крім того, тут впливають інші чинники:
- доступ до позашкільної освіти та різноманітної освітньої і культурної інфраструктури;
- залученість репетиторів, які в деяких регіонах беруть на себе підготовку до іспитів у 70–80% випускників.
Важливо враховувати, що переважно знаннєвий підхід, який застосовують у ЗНО/НМТ, не оцінює один з найважливіших аспектів освітньої діяльності — здатність випускників застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань. Міжнародне дослідження PISA виявило істотні відмінності у підходах до формування завдань, і я вважаю, що саме тести PISA є більш об’єктивними. Саме в цьому напрямі необхідно рухатися далі.
Ще один суттєвий недолік рейтингів на основі ЗНО/НМТ — їхня неспроможність оцінювати так звані «м’які навички», які школи формують і розвивають у здобувачів освіти, а які останнім часом включені до змісту й сутності навчального процесу. Ці навички мають прямий вплив на подальший успіх випускників у житті.
Всі наведені аргументи є важливими, але навіть разом узяті вони поступаються ключовому твердженню: на сьогодні в Україні немає кращого механізму для моніторингу шкільної успішності. Цей механізм не є ідеальним чи всеохопним, але він — єдиний доступний. Тому користуватися ним слід обережно, розглядаючи результати ЗНО/НМТ та рейтинги на їх основі лише як приблизні, а не абсолютні показники. Отже, простих відповідей тут не існує.
До того ж, оцінюючи успішність школи, не можна спиратися лише на дані одного навчального року. Необхідно брати до уваги результати кількох років, адже випускники й обставини щороку відрізняються, а їх фактори можуть суттєво корелювати між собою. Завдяки системній роботі Українського центру оцінювання якості освіти та ініціативам окремих освітніх ресурсів ми сьогодні можемо простежувати тренди у даній сфері за значний проміжок часу й робити відповідні висновки.
Загалом, якщо школа стабільно входить до «топ-1000», це свідчить про її високий рівень. Важливо враховувати, що це категорія умовна, сформована на основі особистого досвіду й розуміння ситуації.
Щодо освітніх закладів, які розташовані в другій або третій тисячі, важливо звертати увагу на їхню динаміку й прогрес у рейтингах за роки.
Якщо ж школа систематично перебуває поза межами топ-3 000–4 000 загальнонаціональних навчальних закладів, імовірно існують суттєві проблеми з наданням якісної освіти.
Коли ж жодна зі шкіл громади не потрапляє в топ-4 000, це може свідчити про серйозні проблеми з ставленням і цінністю освіти на рівні місцевої влади, педагогів і мешканців громади.
У переважній більшості випадків школи, які потрапляють за межі топ-4 000 (причому, ця межа є умовною, а не абсолютною), мають проблеми не лише з якістю знань випускників за результатами ЗНО/НМТ, а й із засвоєнням предметів, які не входять до списку оцінюваних, а також з цінністю освіти, інфраструктурою, здатністю застосовувати знання на практиці та розвитком м’яких навичок. Таким чином, аналізуючи результати ЗНО/НМТ, можна прогнозувати широкий спектр інших проблем, що наразі не вимірюються, але могли б бути виявлені завдяки відповідному моніторингу.
Школи, що посідають високі позиції у рейтингах, зазвичай довіряють таким оцінкам і підтримують їх. І це має обґрунтовані підстави. Ті ж, хто розташований нижче, часто приводять аргументи, наведені на початку цієї статті, але зазвичай роблять це доти, доки їх позиції не буде перевірено зовнішніми методами.
У більшості випадків зовнішня оцінка підтверджує результати ранжування.
Колонка відображає виключно позицію її автора. За достовірність інформації відповідає автор колонки. Точка зору редакції порталу «Децентралізація» може не збігатися з позицією автора.
