У серпні нинішнього року рукостискання президента Азербайджану Ільхама Алієва та прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна стало символом прагнення укласти найближчим часом мирний договір, який покладе край багаторічному конфлікту. Протягом багатьох років між цими сусідніми державами відбувалася запекла боротьба за контроль над Нагірним Карабахом, територією, населеною переважно етнічними вірменами.
Війна завершилася у 2023 році військовою перемогою Азербайджану та масовою евакуацією понад 100 тисяч вірмен із регіону. Проте, саме нещодавнє рукостискання двох лідерів стало можливим завдяки втручанню третьої сторони — президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа. США виступили посередником у фінальній фазі врегулювання ключових питань. Трамп пообіцяв, що американські компанії забезпечуватимуть функціонування інфраструктури та гарантуватимуть безпеку нового транспортного коридору між Азербайджаном і його ексклавом Нахічеванем, який відокремлений територією Вірменії від основної частини азербайджанської території. Сполучені Штати протягом 99 років отримають виключні права на користування цим коридором.
Посередником в остаточному врегулюванні конфлікту між Вірменією й Азербайджаном стали США, а не РФ
Фото: Mark Schiefelbein/AP Photo/dpa/picture alliance
Чи стало посередництво США у врегулюванні конфлікту між Єреваном та Баку принизливим для Росії?
Участь США у вирішенні суперечки між Азербайджаном та Вірменією стала однією з найвиразніших ознак послаблення російського впливу на просторах колишнього Радянського Союзу за останній час. Втрата авторитету Москви не обмежується лише регіоном Азербайджану. Офіційна Москва привітала досягнуту угоду:
- Речниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова назвала зустріч у Вашингтоні за посередництва американської сторони позитивним кроком до миру.
Проте менш офіційні джерела подають іншу картину справжніх настроїв у Кремлі. Російський ідеолог-націоналіст Олександр Дугін у своєму Telegram-каналі охарактеризував подію як:
- «Жахливе приниження для Росії»
- Повну поразку і провал російської політики на Південному Кавказі.
У свою чергу, позафракційний депутат азербайджанського парламенту Фаріз Ісмаїлзаде вважає тісну співпрацю зі США цілком закономірною і логічною. У коментарі DW він зазначив:
- Головна мета — зберегти незалежність.
- Азербайджан не прагне віддалятися від Росії, щоб стати маріонеткою Заходу.
- Стратегія передбачає укладення нових союзів із країнами Центральної Азії та Туреччиною, що сприятиме національній безпеці.
Позафракційний депутат азербайджанського парламенту Фаріз Ісмаїлзаде
Фото: приватне джерело
Азербайджан уклав угоду про співпрацю з Туреччиною ще у 2010 році, а цього року обидві країни підписали новий пакет безпекових домовленостей.
Загострення напруженості у відносинах між Росією та Азербайджаном
Протягом декількох місяців між Росією та Азербайджаном зберігається напруженість. Вона виникла після інциденту наприкінці грудня 2024 року, коли азербайджанський пасажирський літак був збитий російською ракетою, запущеною з системи ППО під час заходу на посадку в місті Грозний, столиці Чечні. Внаслідок трагедії загинуло 38 осіб.
- Президент Росії Володимир Путін через певний час зв’язався з Ільхамом Алієвим, щоб вибачитися за те, що інцидент стався в російському повітряному просторі.
- Втім, на думку азербайджанського політолога Нарімана Алієва, така поведінка Москви є проявом неповаги до Азербайджану.
Пам’ятний момент з похорону пілотів та екіпажу збитого літака
Фото: Aziz Karimov/REUTERS
Аналітик Русіф Гусейнов, засновник Topchubashov Center у Баку, вважає, що цей випадок поставив під сумнів ключову основу двосторонніх відносин Москви і Баку. За його словами:
- До інциденту глави держав завжди безпосередньо контактували для врегулювання конфліктів.
- Азербайджан зберігав рівновагу у відносинах з Росією та іншими країнами, спираючись на власний економічний потенціал з урахуванням запасів нафти та гарантії безпеки з боку Туреччини.
Додатково: Ільхам Алієв анонсує міжнародний позов проти РФ у зв’язку з катастрофою літака AZAL.
Втім, останнім часом спостерігаються численні інциденти, які свідчать про загострення відносин між двома країнами:
- Російська поліція арештовувала азербайджанців за звинуваченням у причетності до терористичної діяльності.
- У відповідь азербайджанські силові структури затримували, за їхніми словами, російських наркоторговців.
- Також повідомлялося про удари Росії по енергетичних об’єктах SOCAR, азербайджанської державної компанії, в Україні.
Уряд Азербайджану натякнув на можливе скасування заборони на постачання озброєння до України в разі продовження подібних атак, заявив депутат Ісмаїлзаде. Наразі країна надала понад 30 мільйонів доларів гуманітарної підтримки та дизель-генератори.
Війна в Україні прискорює емансипацію колишніх радянських республік від Росії
Для Азербайджану війна в Україні стала можливістю поступово відійти від залежності від Росії, зазначає Фаріз Ісмаїлзаде:
- Росія зайнята власними проблемами.
- Це надає простір для посилення дипломатичних зв’язків із іншими країнами.
- Успіх у Карабаху сприяє підвищенню міжнародного авторитету країни.
Політолог Русіф Гусейнов погоджується, що виведення російських військ із Нагірного Карабаху стало можливим саме завдяки перебігу війни в Україні. Він прокоментував:
- Існує поширений міф, що російські війська ніколи не залишать зайняті території, але реальність виявилася іншою.
- За початковими домовленостями, російські миротворці мали перебувати в регіоні принаймні до 2025 року.
За словами Дільнози Убайдуллаєвої, викладачки Інституту національної безпеки Австралійського національного університету, з початком повномасштабної агресії Росії проти України риторика багатьох пострадянських країн в Азії щодо Москви кардинально змінилася. Прикладом таких змін є публічна заява президента Таджикистану Емомалі Рахмона в жовтні 2022 року, де він вимагав більшої поваги до своєї держави з боку Путіна. Це відео за кілька місяців набрало понад 13 мільйонів переглядів на платформі YouTube.
Експертка з питань безпеки Дільноза Убайдуллаєва
Фото: приватне джерело
Убайдуллаєва пояснює:
- Росія раніше вважалася наддержавою, але провал спроби швидкого захоплення України вплинув на її імідж.
- Країни регіону врахували цей провал.
- Міжнародні санкції ізолюють Москву і значно підривають довіру до її уряду.
«Багатовекторна зовнішня політика» як альтернатива лояльності Росії
Деякі колишні радянські республіки, зокрема Казахстан і Киргизстан, використовують санкції Заходу як можливість стати транзитними країнами для постачання західних товарів та технологій у Росію. Водночас триває активне формування політики взаємодії, спрямованої на підтримання зв’язків із різними світовими гравцями, що отримала назву «багатовекторна зовнішня політика».
Політологиня Дільноза Убайдуллаєва зазначає:
- Китай дедалі активніше посилює свою роль.
- Росія втратила статус старшого партнера, ставши молодшим союзником КНР.
- Китай дедалі більше прагне не лише економічної співпраці, а й гарантувати безпеку регіону.
- 2023 року в Сіані відбувся перший саміт «Китай — Центральна Азія», у якому взяли участь голови Казахстану, Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та Туркменістану.
Активне посилення ролі Китаю в Азії
Фото: Florence Lo/REUTERS
Разом із тим політолог Алієв підкреслює, що всі прагнення до самостійності мають свої межі:
- Колишні радянські країни довгий час були колоніями Москви, що залишило глибинний постколоніальний синдром.
- Лідери цих країн зростали з переконаннями, що Росія — це головний партнер і регіональний лідер.
- Значні зміни стануть можливими не раніше ніж у наступному поколінні — приблизно через 10–20 років.
Додаткове джерело: Чому відносини між Москвою і Баку значно погіршилися.
Таким чином, останні події свідчать про суттєві зміни у геополітичній ситуації в регіоні Кавказу й Центральної Азії, підкреслюючи реальний спад впливу Росії й активне втручання інших міжнародних гравців, зокрема Сполучених Штатів і Китаю, у формування нових стратегічних альянсів.
