Гран-прі Великої Британії видалася надзвичайно насиченою і цікавою: напружена боротьба на трасі, численні аварії, несподівані зміни погодних умов та велика кількість драматичних моментів створили унікальне шоу. Незважаючи на складність аналізу таких насичених подій, у цьому матеріалі детально розглянемо ключові епізоди, які мали суттєвий вплив на підсумкові результати, і які потенційно могли змінити вихід гонки, у тому числі вплинути на ім’я переможця.
Перші кола і вибір альтернативної стратегії
На старті гонки дощу не було, але траса залишалася вологою. Після кола передстарту ряд пілотів, зокрема зі складної лідерів — Шарль Леклер (Феррарі) та Джордж Расселл (Мерседес) — ухвалили рішення одразу перейти на сліки. Цей крок теоретично мав принести перевагу вже через кілька кіл, коли покриття почне висихати. Минулого року у Сільверстоуні така тактика виправдала себе, але тоді температура була значно вищою, а вологість — суттєво нижчою.
Однак цього разу ця стратегія виявилася ризикованою і не дала очікуваних результатів. Яскравим попередженням став виліт Габріеля Бортолето, який теж обрав сліки ще до старту — траса залишалася надто мокрою. Ситуацію ускладнило введення віртуального автомобіля безпеки, що призвело до уповільнення темпу і безпосередньо завадило швидкому висиханню дорожнього полотна, адже машини рухалися на низьких обертах і не створювали активного притискання.
Переваги слікової гуми почали проявлятися лише ближче до завершення фазового режиму VSC, проте пілоти, які раніше ризикнули змінити покришки, втратили надто багато часу й фактично позбавили себе шансів у боротьбі за високі позиції. Ідеальним прикладом вдалого таймінгу став Ленс Стролл. При старті з 17-го місця завдяки вдалому старту та похибках конкурентів він відіграв кілька позицій, а на шостому колі, майже одночасно із завершенням режиму VSC, перейшов на м’які сліки. У той момент більшість суперників залишалися на зношених і охолоджених проміжних шинах, що суттєво знижувало ефективність. Фрешеві, попередньо прогріті шини дозволили Строллу не тільки відновити понад 20 секунд відставання, а й увійти до лідируючої групи.
Проте перевага м’яких шин не була тривалою, особливо враховуючи подальшу зміну погодних умов. Посилений дощ змусив учасників гонки повертатися на проміжні покришки. Ті ж Расселл і Леклер, які стартували у першій групі й також ризикнули з раннім переходом на сліки, повернулися в бокси для заміни шин вже на 11-му колі.
Результати після піт-стопів свідчать:
- Всі троє пілотів взяли альтернативну стратегію, проте рішення щодо часу переходу на шини стало критичним фактором.
- Тим, хто поспішав і змінили гуму на ще сирій трасі, довелося втрачати темп.
- Той, хто вичікував оптимальний момент, зміг знайти перевагу й піднятися в рейтингу.
Подальша гонка демонструвала, що всі перераховані пілоти робили як тактичні, так і помилки безпосередньо на трасі, але на початковій стадії різниця в стратегії була дуже помітною.
Контроверсійний штраф Піастрі: позбавлення перемоги чи виправдане рішення?
Австралійський гонщик Макларена Оскар Піастрі провів практично ідеальний перший відрізок дистанції, відзначившись значним відривом від суперників. Проте ключовим і дуже суперечливим моментом стало його різке уповільнення після другої фази машини безпеки. Цей маневр змусив Макса Ферстаппена ухилятися, щоб уникнути зіткнення, за що Піастрі отримав 10-секундний штраф, який позбавив його можливості боротися за перемогу.
Ця ситуація викликала багато дискусій, переважно через аналогічний інцидент у Канаді, коли Джордж Расселл також застосував різке гальмування відносно Ферстаппена, але покарання не отримав.
Піастрі зменшив швидкість із 218 км/год до 52 км/год, тобто на 166 км/год, доклавши гальмівне зусилля у 60 psi на ділянці близько 140 метрів. Цей маневр відбувся посередній прямої із обмеженою видимістю і одразу після завершення режиму машини безпеки — у момент, коли гонщики готуються до перезапуску останнього.
Для порівняння, у канадському випадку Расселл гальмував з різницею приблизно у 60 км/год, із зусиллям близько 30 psi, але він зробив це під машиною безпеки на сухому асфальті.
Згідно зі спортивним регламентом, пілоту заборонено виконувати небезпечні гальмування або маневри після згасання сигналів машини безпеки, оскільки це може становити загрозу для інших учасників. Враховуючи ці правила, дії Піастрі були порушенням, що й призвело до відповідного штрафу.
Отже, 10-секундне покарання, хоч і видається суворим, було цілком обґрунтованим у контексті ситуації. Австралієць, попри всі шанси на перемогу і впевнену лідерство, у підсумку сам спричинив собі поразку.
Відео інциденту можна переглянути за посиланням:
https://www.instagram.com/p/DLxU43iJqwx/
Успіх Ландо Норріса та гонщики Макларена
Продовжуючи тему Макларена, слід відзначити Ландо Норріса, який святкував першу домашню перемогу в кар’єрі і вперше виграв дві поспіль гонки у сезоні. Після рестарту, коли він опинився безпосередньо за Оскаром Піастрі, обидва демонстрували приблизно однаковий темп, з незначною, але стабільною перевагою вже на боці Норріса. Після переходу на сліки британський гонщик ніби підтвердив свою перевагу, показуючи акуратність і швидкість.
Цього разу Норріс не мав явної переваги в темпі або позиції, але продемонстрував тактичну виваженість. Можна відзначити, що після Гран-прі Канади пілоти, здавалося, "помінялися ролями".
Історичний подіум Ніко Хюлькенберга
Головним героєм Гран-прі Великої Британії став Ніко Хюлькенберг, який уже звик дивувати проривами з останніх позицій і цього разу перевершив сам себе. Після 238 стартів з моменту дебюту, німець вперше фінішував у трійці кращих саме на Сільверстоуні. У віці 37 років, виступаючи за команду-аутсайдера Заубер, він став 218-м пілотом в історії Формули-1, кому вдалося піднятися на подіум.
Особливість полягає в тому, що він стартував фактично останнім.
Ключовою стала стратегія піт-стопу Хюлькенберга:
- Він не скористався жодною альтернативною стратегією на початку.
- На 10-му колі, безпосередньо перед початком сильного дощу, зробив єдиний серед пілотів ранній піт-стоп.
- Команда Заубер ідеально передбачила момент і провела зміну гуми вчасно.
Це дозволило Хюлькенбергу:
- Уникнути значних втрат часу на зношеній проміжній гумі.
- Проїхати вирішальні кола під дощем значно швидше за конкурентів.
- Зберегти стабільність темпу і уникнути критичних помилок.
Після рестарту гонки він прорвався на 5-ту позицію, поступаючись лише Ленсу Строллу, а згодом завдяки виліту Ферстаппена вийшов на четверте місце і зміг реально поборотися за подіум. Фінальний ривок відбувся на 34-му колі, коли дозволили користуватися зоною DRS — Хюлькенберг без зайвих зволікань обігнав Стролла й закріпився на третьому місці до фінішу.
Варто додати, що ключові тактичні рішення Хюлькенберг ухвалював самостійно, часто ігноруючи вказівки командного містка. Зокрема:
- Ігнорував прохання команди перейти на сліки на другому колі.
- На дев’ятому колі самостійно прийняв рішення про новий піт-стоп із проміжною гумою, знову пішовши всупереч командній стратегії.
Труднощі Red Bull та досвід Макса Ферстаппена
Під час кваліфікації Макс Ферстаппен майже несподівано здобув поул, обравши болід із меншою аеродинамічною притискною силою, ніж його напарник. Втім, у гонці цей вибір зіграв злий жарт: на мокрій і слизькій трасі відсутність необхідної притискної сили негативно позначилася на керованості і суттєво ускладнила боротьбу за подіум.
Ставка Red Bull на суху погоду, що здавалася логічною за прогнозом, не виправдала себе. Цікаво, що у сухих умовах болід Ферстаппена демонстрував відмінний темп на довгих серіях тренувань. В таких умовах конкурентам було б надзвичайно складно обігнати нідерландця, враховуючи його швидкість на прямій та меншу чутливість боліда до брудного повітря.
Проте на основній частині дистанції Ферстаппен виглядав уразливим. Спочатку він встиг утримувати позиції перед Піастрі і Норрісом, але після рестарту і розвороту опинився в щільному трафіку, де втратив швидкість через брудне повітря і погане зчеплення. Його болід буквально ковзав, поки траса не почала підсихати. Часткове відновлення після цього було, але стратегія з низьким притискним зусиллям виявилася помилковою.
Показники Ferrari
Команда Скудерія виконала одну з найкращих кваліфікацій за сезон, хоча потенціал був вищим, про що йшлося в нашому суботньому огляді.
Шарль Леклер, як уже згадувалося, був одним із перших, хто ризикнув перейти на сліки до старту, і це рішення фактично зруйнувало його гонку. Хоч він і мав шанси на потрапляння в очкову зону — у певний момент претендував на 7-е місце — через незначний контакт із колишнім товаришем по команді Карлосом Сайнсом, який виступає за Вільямс, обидва виїхали за межі траси на фінальних колах, в результаті чого жоден не набрав очок.
Льюїс Хемілтон, навпаки, залишився на трасі з проміжними шинами разом з пілотами Макларена і Red Bull. До переходу на сухий комплект він дотримувався звичайної тактики, що на той момент здавалася оптимальною, і утримував стабільні позиції. Однак через ідеально злагоджений піт-стоп Ніко Хюлькенберг трохи випередив його.
Хемілтон намагався наздогнати німця і продовжити серію з 11 років безперервних подіумів на домашній трасі, але темп Хюлькенберга був як мінімум не гірший, а в деяких моментах навіть кращий. Ferrari прийняли агресивне рішення, покликавши Льюїса в бокси на сліки за коло до масових піт-стопів. Ідея полягала в тому, що швидкий проїзд кола після виїзду із боксів дасть перевагу.
Однак нестабільність боліда Ferrari заважала реалізувати цю тактику. Хемілтон майже одразу після виїзду з боксу допустив помилку — вилетів за межі траси й наїхав на калюжу, внаслідок чого шини втратили температуру і стали слизькими. Згодом він почав скорочувати відставання, діяв агресивно, але втрачений час був непоправним. До цього моменту боротьба за позиції була досить рівною.
Усі перелічені деталі Гран-прі Великої Британії ілюструють складний та напружений характер гонки—від вибору стратегії до індивідуальних маневрів пілотів, що вплинули на кінцеві підсумки і результати.
