Сім років тому вулиці Франції сколихнули протести “Жовтих жилетів” (Gilets Jaunes) із символічними блокадами кругових розв’язок, а нині новий громадський рух під назвою “Bloquons Tout” — “Заблокуємо все” — кидає виклик уряду президента Еммануеля Макрона, викликаючи паралелі із подіями 2018 року. Однак наскільки співставні ці суспільні хвилювання?
Насамперед, спільною рисою обох рухів є їхнє народження та поширення через соціальні мережі, які стали головною платформою вираження соціального незадоволення та мобілізації громадян у всьому світі. Як зазначила соціальний медіа експерт Веро́нік Реїль Сульт у виданні Les Echos,
– “Протести Жовтих жилетів переважно відбувалися на Facebook, де групи налічували до одного мільйона активних учасників, що вказує на масову мобілізацію, підживлену емоційним та вірусним розповсюдженням інформації”.
– Водночас видимою платформою руху “Заблокуємо все” є мережа X (колишній Twitter), що вказує на більш радикальний, орієнтований на конкретні події рух, який поки не досяг рівня спонтанної підтримки жовтих жилетів.
Обидва рухи мають спільне й у тому, що ініціативи походять не від традиційних політичних партій, профспілок чи чітко ідентифікованих лідерів, а від звичайних громадян, які кидають виклик усталеним владним колам. Разом із тим, попри подібності у тактиці високоефективних акцій, існують відмінності в сторонах руху, мотиваціях та цілях кожного протесту.
### Корені соціальних заворушень
Початково спровокований планом уряду підвищити податок на пальне, рух Жовтих жилетів виник як спонтанна народна ініціатива, що переросла в масштабний протест проти соціальної несправедливості та пануючих еліт. Цю ініціативу підтримували працездатні верстви населення, пенсіонери і ті, хто постраждав від нестабільності життя, акцентуючи увагу на розриві між сільською периферією Франції та великими міськими центрами. У одному з їхніх промов зазначалося:
– “Ми не невидима Франція”.
Жером Родрігес, один із видатних представників руху, у коментарі Euronews зазначив, що головним спонукальним фактором виходу людей на вулиці була проста потреба:
– “Люди хочуть мати можливість жити на власну зарплату”,
– “Просто вистачати до кінця місяця на їжу і час від часу відвідувати кіно з дітьми”.
Натомість протест “Заблокуємо все” виник через бюджетний план колишнього прем’єр-міністра Франсуа Байру 2026 року, що містив пропозицію скасувати два державні свята. Цей рух охоплює супротив заходам економії, скороченням пенсій та соціальних послуг, а також загальну критику відкритої ринкової політики. Як зазначив соціолог і політолог університету Кана Патрік Вассор у розмові з Radio France:
– “Основне прагнення — паралізувати економіку”,
– “Активісти зрозуміли, що єдиним способом чинити тиск вже не є марші у містах, а блокування потоків”.
– “Під потоками маються на увазі як грошові потоки, так і потоки працівників, вантажівок та товарів”.
Як і Жовті жилети, рух “Заблокуємо все” не має чіткого керівництва, однак організований через різні інтернет-ресурси з ідеологічними, хоч і різнорідними, витоками.
– Імовірним ініціатором руху є консервативна сувереністська група “Les essentiels” (“Основне”), яка підтримує християнські цінності та вихід Франції з ЄС (т.зв. Frexit).
– Однак цю ініціативу супроводжують групи з радикально лівими поглядами, наприклад, “Indignons-nous” (“Обурімося”), яка теперлідерує в організації акцій.
### Заворушення та зміна статус-кво
Загалом, за дослідженням французького фонду Жан Жорес, база руху “Заблокуємо все” є більш політизованою, молодшою за віком та соціально різноманітнішою у порівнянні з жовтими жилетами. Це пояснює ширший спектр їхньої програмної мети, спрямованої на радикальну зміну, або “перевернення столу”, політико-економічного неоліберального устрою, який прибічники називають неефективним, несправедливим, корумпованим і нездатним вирішити проблеми французького суспільства — від фінансових труднощів до екологічних викликів.
Водночас жоден із рухів не піддається повній ідентифікації чи чіткому визначенню, що, без сумніву, є однією з причин їхньої привабливості як широких, «великих коаліцій» громадського протесту.
На нинішньому етапі масштаб руху “Заблокуємо все”, ще значно менший за жовті жилети, остаточно не оцінений. Протягом семи років між двома рухами суспільство Франції та світу зазнало низку глибоких потрясінь:
1. Пандемія COVID-19
2. Війна Росії в Україні
3. Конфлікт Ізраїль-Хамас
4. Безліч кліматичних катастроф
5. Трансатлантична суперечка за часів адміністрації Трампа
Ці події посилили розчарування та гнів щодо політичного керівництва, яке сприймається багатьма як нездатне вивести країну з глобальної кризи.
Схожі настрої поширені не лише у Франції: в Іспанії, Німеччині, Італії, Великобританії та Нідерландах теж з’явилися громадські рухи, орієнтовані на підрив існуючого порядку. Проте масштаби французьких протестів унікальні. За межами безпосередньої мети усунути Макрона, головним питанням лишається, чи зможе рух “Заблокуємо все” розвинутися і стати чинником трансформації політичного ландшафту у Франції.
Для цього руху існує важливий урок, який можна засвоїти від попередників у яскраво-жовтих жилетах. Як підкреслює Ле Барт,
– “Очевидно, у публічних дебатах існують ‘до’ та ‘після’ Жовтих жилетів”, називаючи цей рух “демократією кругових розв’язок”.
– За словами Ле Барта, жовті жилети зробили видимими соціальні групи, які зазвичай себе вважають невидимими —
– людей з низьким доходом у кінці місяця,
– верстви, що живуть у нестабільності та обмежують свої витрати — непомітні, проте чисельно значущі.
Таким чином, історія цих громадських рухів і сьогодні продовжує формувати суспільний дискурс і політичний процес у Франції.
