Пуźники — колишнє село, яке вже давно зникло з сучасних карт і є лише історичною локацією. Цей непомітний куточок, що нині заріс лісом, став місцем знакової ексгумації, яка сприяла загоєнню історичних ран у взаєминах між Польщею та Україною.
У суботу, після завершення ексгумаційних робіт, відбулася церемонія поховання понад сорока жертв, в якій взяли участь представники обох сторін — польської та української.
Це була перша за багато років подібна пам’ятна подія щодо польських загиблих.
Серед присутніх на поминальній церемонії були:
– Міністр культури та національної спадщини Марта Цєнковська,
– Маршал Сенату Маґдалена Кідава-Блонська,
– Заступник голови Інституту національної пам’яті доктор Кароль Полейовський,
– а також родини загиблих.
У числі родичів була 90-річна Марія Яржицька-Врублевська — найстарша свідок різанини.
Ексгумаційні роботи в Пуźниках тривали з 23 квітня по 10 травня. Було виявлено останки щонайменше 42 осіб — чоловіків, жінок і дітей.
Варто зазначити, що ці роботи стали першими за десятиліття напружених відносин між Польщею та Україною. У листопаді 2024 року українська сторона зняла заборону на пошук і ексгумацію польських жертв воєнних дій на своїй території.
У січні 2025 року українська влада надала дозвіл на проведення ексгумацій у колишньому селі Пуźники (українською — Пужники), де у 2023 році було виявлено братську могилу.
У 1943 році Українська повстанська армія (УПА), парамілітарне формування, співпрацюючи з нацистською Німеччиною, здійснила серію масових убивств у Волині та Східній Галичині, які тоді були під німецькою окупацією. Загалом загинуло приблизно 100 тисяч польських цивільних. Також жертвами стали представники інших національностей, зокрема вірмени, євреї, росіяни, чехи та грузини.
За деякими історичними оцінками, у ніч з 12 на 13 лютого 1945 року члени цього парамілітарного формування вбили від 50 до 120 поляків.
Ексгумації та похоронна церемонія сьогодні можуть посприяти зменшенню давньої напруги між двома, в іншому випадку, близькими союзниками. Польща офіційно визнає події на Волині геноцидом, тоді як Україна сприймає їх як багатосторонній конфлікт, у якому відповідальність лежить на обох сторонах.
Організатори ексгумацій висловили сподівання, що ці заходи стануть можливістю для подолання минулих травм та згладження розбіжностей між колишніми союзниками. Для багатьох це також шанс закрити болючий розділ історії — як для родин жертв, так і для тих, хто втратив близьких у низці трагедій.
Заступник голови Фонду Свободи та Демократії, який координує вшанування пам’яті, Мацеє Дансевич, зауважив у коментарі Польському пресовому агентству (PAP):
«Пуźники більше не існують, їх немає на мапі, це місце стерте з пам’яті. Натомість на цій території виріс ліс. Ми прагнемо відновити пам’ять про людей, які тут жили».
Під час пресконференції перед похоронною церемонією міністр культури підкреслила, що перші ексгумації в Україні стали реальністю «завдяки нашій рішучості та дуже добрим стосункам з українською стороною».
Вона додала, що наразі «тривають генетичні дослідження й підготовка звіту».
