Це одна з найвидатніших письменниць і найяскравіших особистостей нашого часу. Пишучи про неї, я відчуваю глибоке тепло й вдячність. Її голос наповнений чесністю й ніжністю, а водночас — силою та інтимністю. Читаючи її вірші, ніби сам стаєш сильнішим: вирівнюєш спину, відкриваєш серце.
Перед нами не просто поетеса шістдесятниця, а людина з винятковою внутрішньою дисципліною. Народжена в Ржищеві, вона зросла в Києві. Перші її книжки побачили світ у п’ятдесятих роках, однак потім настав тривалий період мовчання через цензуру. Вона вистояла, не зламалася — повернулася й вкотре довела, що українська література може бути водночас простою й потужною.
У її родині панувала повага до книжок, освіти та праці. Вона зростала в Києві після війни, бачила крихкість та ціну відродження. Звідси бере початок її особлива інтонація: поєднання ніжності з твердим характером. Її поезія стала способом долати шторм, тримаючись заданого курсу.
В щістидесяті,вона завжди підтримувала друзів і не вагалася висловлюватися, навіть коли це було ризиковано. Її творчість мовчала майже шістнадцять років, але рука продовжувала писати без упину. Повернення наприкінці сімдесятих стало свіжим ковтком повітря. У цих творах відчувається нерв епохи й дуже особиста відвага.
Побувала в Чорнобильській зоні, здобула Шевченківську премію і має відзнаку ордена Почесного легіону.
Книжки, які формують
Я люблю починати з ранніх збірок, бо там уже чути її подих. Це Проміння землі, Вітрила, Мандрівки серця. Далі відкриваються Над берегами вічної ріки та Неповторність, де кожен образ працює як камертони. Потім приходять два великі розділи нашої пам’яті — Маруся Чурай і Берестечко. Обидва це роман у віршах і обидва змінюють звичну оптику. У незалежній Україні з’явилися нові видання і гучна проза Записки українського самашедшого. Вона читається легко, а відгукується довго.
Ранні збірки
У Промінні землі багато світла і довіри. Вітрила тримають курс на внутрішню свободу без крику. Мандрівки серця навчають слухати паузи і чути підтекст. Ці ранні збірки показують, як росте голос і чому він не старіє.
Романи у віршах
“Маруся Чурай” перегукує особисте та суспільне, любов і відповідальність громади. У “Берестечку” звучить урок важкої поразки, який вчить гідності й дорослішання. До цих творів варто повертатися, коли потрібна підтримка й мудрість.
Проза без зайвих прикрас
“Записки українського самашедшого” пропонують точний і проникливий погляд на наше сьогодення. Тут боляче, але без надмірного страждання. Тут звучить іронія, помітний самоконтроль і сильна любов до правди. Після прочитання цієї книжки стає значно простіше відрізняти важливе від випадкового.
Цікаві факти коротко
- Вона лауреатка Шевченківської премії за “Марусю Чурай” та “Неповторність”.
- На її честь названо астероїд, відкритий українськими астрономами.
- Вона роками підтримує культурну пам’ять Полісся та співпрацює з тими, хто зберігає життя Чорнобильських сіл.
- Вона допомагає волонтерам, роблячи це тихо, без зайвих камер і уваги. Рідко спілкується з медіа, але коли робить виняток, увага країни прикута до її слів.
- Її недавня розмова із Сергієм Жаданом нагадувала зустріч двох вільних людей — живу, щиру та непідробну.
Чому ці тексти працюють і зараз
У поезії Ліни Костенко чесність поєднується зі стриманою ніжністю. Вона говорить коротко і влучно, жодне слово не висякле в повітрі. Я бачу, як ці рядки допомагають дорослішати і не втрачати чутливості. Коли поруч шум, її цитати Ліни Костенко і афоризми Ліни Костенко повертають до себе.
Шлях читача сьогодні
Мій маршрут простий і ясний. Спочатку “Маруся Чурай” — щоб почути голос минулого та побачити історію у чистому вигляді. Далі — “Неповторність”, яка відкриває поезію Ліни Костенко у її емоційній глибині без зайвих прикрас. Потім — “Берестечко”, щоб прийняти гіркі уроки історії та знайти силу не зламатися. Завершенням стане “Записки українського самашедшого”, що передають ту саму точність у прозі й водночас допомагають побачити себе.
Життя поза книжками
Вона не прагне медійної популярності, бережливо захищає свою приватність. Говорить лише про головне — спокійно й вчасно. Завжди готова допомогти тим, кому важко, підтримуючи волонтерів у їхній важливій справі. Ця тиха дія цінніша за усі гучні промови. Для мене її життя — це приклад гідності й дисципліни серця.
Позиція і присутність
Її позиція — уникати зайвого шуму; цей принцип вона дотримує ще з часів, коли це не ставало модним трендом. Нещодавня бесіда із Сергієм Жаданом стала значущою подією — в ній відчувається довіра і взаємна повага. Мені близька така форма спілкування: коли двоє людей говорять відкрито, спокійно і чесно.
Я читаю її не просто як класику, а як сучасну авторку, яка добре відчуває силу слова. Її твори тримають висоту без зайвої бундючності чи декоративності. Коли потрібна опора в житті, саме її цитати та думки допомагають знайти баланс. Саме тому ці факти про Ліну Костенко надихають повертатися до її текстів знову і знову.
