«Хирс», який мешкав у Полтаві, кілька років тому добровільно вирушив на фронт. Під час його відпустки «Полтавщина» мала можливість поспілкуватися з ним. Він наголошує, що полтавці мають усвідомити: війна точиться не десь далеко, а безпосередньо поруч. З власних причин він не розкрив у публічному просторі ані напрямок, на якому несе службу, ані військову частину чи її специфіку. Проте це не є основним у його розповіді.
### Війна дронів із мотивами постапокаліпсису
За словами «Хирса», бойові дії, які він побачив, – це війна дронів, що докорінно змінили характер бойових дій на фронтах. Він ілюструє це на прикладі змін у транспортних засобах ворога. Для логістичних потреб противник використовує мотоцикли, зокрема типу «Муравейник», квадроцикли, різноманітні багі або ж рухається пішки. Вантажівок майже немає, бо вони швидко знищуються дронами. В глибшому тилу можна зустріти легкові автомобілі, такі як УАЗ «Буханка». Для штурмів вони накопичують бронетехніку: танки, МТЛБ, БМД. Зазвичай збирають близько 20 бойових броньованих машин і рухаються колонною. «Я був особисто свідком: о другій годині дня в сонячну погоду ми розгромили колону за 15-30 хвилин, вона навіть не дісталася до переднього краю».
Наступний штурм із застосуванням бронетехніки відбувався приблизно через 2-3 тижні, оскільки техніку потрібно накопичувати, і ситуація повторюється – на жаль, ресурси їм це дозволяють.
Вранці за сірководневого туману декілька штурмовиків – трійка чи п’ятірка – висуваються на мотоциклах. Якщо вони залишаються живими, то доходять до певної будівлі чи посадки, після чого викликають підкріплення, яке може налічувати до 100 осіб, що рухаються не суцільною лінією, а невеликими групами по 2-5 бійців. При штурмах у нас теж з’являються мотоцикли та багі.
Раніше, за фільмами про Другу світову війну, перед атакою був артилерійський обстріл, потім танки, а за ними великі хвилі піхоти. Це вже історія – таких тактик зараз немає.
Що ж стосується нашої оборони, то на «нулі» зазвичай тримають позиції 3-5 бійців, переважно віком 40 і більше років. Саме вони несуть на собі весь тягар війни, стримуючи сили противника. Поки вони утримують фронт, наша артилерія та FPV-дрони знищують ворога. Хоча підтримка піхоти зі сторони броньованих машин, на думку «Хирса», не була б зайвою, але її поки що немає – можливо, через нестачу ресурсів або нерозуміння ситуації. У 3-й Штурмовій та в підрозділі «Хартія» застосовують іншу тактику бою: вони не дозволяють солдатам ховатися у бліндажах, в той час як над ними пересуваються супротивники. Ключові принципи їх оборони:
– не тримати позиції за будь-яку ціну, як це практикувалося в старій радянській доктрині, а маневрувати та наносити удари там, де ворог є вразливим;
– активне використання легкої техніки та бойових броньованих машин для швидкого перекидання сил.
Загальна картина бою нагадує сцени з фільмів про «Шаленого Макса»: усі бойові транспортні засоби «обшиті» невишуканими конструкціями, що нагадують сараї, для захисту від дронів. Іноді на башти додатково наварюють ланцюги. Такі «постапокаліптичні» бронемашини виїжджають ближче до передової; якщо це танк, то він збирає вогонь протягом нетривалого часу, оскільки башту повернути вже неможливо.
Крім дронів на оптоволоконній технології, які не приглушуються засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ), з’явилася ще одна новинка – спеціальні «коридори» для транспорту, які покриті сітками для захисту від FPV-дронів супротивника. Ці сітки можуть бути виготовлені з агроволокна, і транспорт рухається як у тунелі. Такий захід наразі застосовується не повсюдно, але, за прогнозами, буде розвиватися. Адже без надійної логістики зберегти передній край неможливо.
Ще одна інновація – оснащення підрозділів помповими рушницями для боротьби з FPV-дронами. Для ефективного застосування цієї зброї необхідне навчання бійців, оскільки стріляти потрібно по рухомих цілях. Дрон чути за 100 метрів, і солдат з помповою виходить на позицію і збиває його. Закупівля таких рушниць налагоджена, нестачі немає, але бійця потрібно навчитись ефективно користуватися зброєю. Помпова рушниця не є «wow-ефектом», але працює дієво.
### Про армійський бюрократизм
«У загальновійськових частинах деякі командири впевнені, що солдат навіть у вільний від бойових завдань час повинен виконувати непотрібну, іноді абсурдну роботу, а не займатися саморозвитком, обслуговуванням зброї чи вивченням місцевості. Для них солдат — це універсал, який має, наприклад, будувати навколо позицій дерев’яні паркани, що є абсолютно безглуздим», – ділиться «Хирс».
### Щодо внутрішніх грошових зборів
У підрозділах існує так званий «общак», який використовується на потреби підрозділу. Наприклад, у разі відсутності води на позиції за 40 тисяч гривень замовляють облаштування свердловини. Інші видатки – це питання довіри командирів, які іноді звітують про їх використання, іноді – ні. Деякі командири забороняють підлеглим обговорювати матеріальні питання у соціальних мережах, мотивуючи це наказом «у нас все є, у нас все добре».
### Чий сухпай більш якісний
«Український раціон значно смачніший: у ньому є м’ясо, гречка. Американський сухпай має дуже специфічний смак, скоріше універсальний, такі собі «космічні» пайки», – зауважує співрозмовник.
### Алкоголь на фронті
Спиртні напої категорично заборонені на передовій, оскільки впливають на боєздатність, а від цього залежить життя бійців. Порушення суворо караються. Проте у тилу, за приблизно 20 кілометрів від фронту, існують магазини, де продають багато пива, і перед ними часто стоять черги з військових.
### Другий, ближній тил
«Навіть ближній тил кардинально відрізняється від передової. Наприклад, ми побачили у посадці поблизу «нулю» наш замаскований танк – вогневу позицію. Впадає в око, що танкісти вже не молоді, часто брудні, покриті мазутом, схожі на безхатченків, оскільки давно не були замінені. Проте саме вони тримають фронт.
У тилу ж процвітають барбершопи, які стали надзвичайно популярними, і на які іноді складно записатися через завантаженість графіків. Тому туди приїжджають молодші солдати з гарними бородами, патчами, амуніцією, які носять модні «мультикамівські» штани, стильні панами. Вони виглядають як своєрідні образні, трафаретні бійці. Також поширені тату-салони, де популярною темою є створення татуювань».
### Про «нічних метеликів»
«Я, звичайно, бачив у TikTok рекламу «дрочень» з Костянтинівки (Донецька область). Особисто в тилу з такою сферою послуг не стикалися, але таке існує. Наприклад, на кшталт кафе «Робін Гуд», що колись був у Полтаві, під вечір збирається безліч дівчат, які пропонують свої послуги за гроші. Часто можна побачити, як боєць вийшов із супермаркету, а там його вже «пасуть» дівчата й пропонують «любов» за айфон.
Водночас прифронтові міста є місцем, де народжуються кохання, незважаючи на відстань, та створюються нові сім’ї, які формують майбутнє покоління.
Весь прифронтовий побут тримається на військових коштах: будівельні квартали, кав’ярні, шаурмятні, мілітарні магазини займають значні площі», – резюмує співрозмовник.
### Зброя як сувенір
«Можливість привезти зброю з фронту в тил або додому існує і, загалом, це не є проблемою. Каравани прибувають і відправляються. Проте це не завжди можливо і залежить від підрозділу, де суворо контролюють звітність», – зауважує «Хирс».
### Побажання органам місцевого самоврядування
«Ця війна – довготривала і виснажлива, вона вимагає мобілізації усіх сил і ресурсів. Війна – це не про благоустрій, квіти, фонтани чи тротуарну плитку, і не про мільйони на паперові переробки.
Я вже згадував, що артилерійських снарядів у нас бракує. На передовій сидять лише 3-5 «дідів» – справжніх богатирів, які утримують усе. Їх прикривають дрони – якщо немає дронів, позиція буде втрачена, якими б не були солдати.
Бачу, деякі депутати думають про вибори, але може статися так, що обирати їх нікуди не буде. Хіба що хтось планує йти до Держдуми?
Ми, власне, і воюємо за зміни, щоб тут, у нас, депутати нарешті задумалися про громади», – підсумував він.
### Меморіалізація
«Не варто поспішати з цим. Можливо, скажу щось не популярне: навіщо окремі вулиці називати іменами загиблих? Тоді треба перейменувати всі вулиці. Чи вважаємо інших загиблих менш героями? Або інше питання – що робити, коли завершиться алея з портретами на Соборності у Полтаві? Можливо, варто розглянути ідею загальних, символічних меморіальних об’єктів – спільного пам’ятного місця для усіх загиблих, бо вони всі цього варті», – висловив думку Я.Пругло, журналіст «Полтавщини».
