Іван Дибанго, камерунський захисник клубу «Кривбас», відкрився у щирій розмові про свої взаємини з уболівальниками, що для нього означають ці зустрічі і як він сприймає роль фанатської підтримки у професійному спорту.
Перш за все, Іван зазначив важливість енергетики, яку отримує від фанатів:
– Щороку бути в оточенні відданих вболівальників — це надзвичайно важливо як для самого клубу, так і для морального стану гравців.
– Коли футболісти демонструють, що вони чують і відчувають фанатів, то ця прихильність стає взаємною, що створює міцний зв’язок між командою та її шанувальниками.
– Врешті-решт, саме заради вболівальників команда і виходить на поле.
Розмірковуючи про власне ставлення до ролі простої своєї присутності на трибуні у ролі фаната, Іван відповів, що обрав би місце серед ультрас. Він любить футбол у всіх його проявах і цінує підтримку тих, кого поважає. Відзначив, що завжди демонструє свої емоції — переживає разом з командою, активно вболіває, не стримує емоцій.
Серед приємних спогадів полярною є кумедний випадок з особливої атмосфери матчу проти «Шахтаря», який відбувся близько двох років тому. Тоді матч завершився з рахунком 3:3 і стадіон буквально вибухнув пристрастю. Після забитого другого голу фанат, що стояв за Іваном, несподівано підбіг і щиро подякував йому словами: «Дякую тобі, Дібанго, дякую!». Цей момент залишився в пам’яті гравця як дуже душевний і несподіваний.
Він також поділився дитячим уявленням про справжнього фаната, яке лише підтвердилось досвідом професійного футболіста:
– У дитинстві Дибанго захоплювався великими матчами, особливо Лігою чемпіонів, звертаючи увагу не лише на гравців, а й на фанатську підтримку — співи, кричалки й створення неймовірної атмосфери на трибунах.
– Тепер, перебуваючи на полі, він відчуває ці емоції особисто, що залишаються такими ж потужними.
Серед найдивовижніших прохань підписати автограф захисник назвав випадок з матчу проти «Шахтаря», коли після фінального свистка один із фанатів підходив і попросив залишити свій автограф просто на його грудях. Іван без вагань це зробив. На питання, чи міг цей фанат згодом зробити з автографа тату, Іван відповів, що не знає, адже він «не Мессі», і можливі різні варіанти.
Відразу ж після цього він звернувся до потенційного володаря такого незвичайного автографу із проханням зв’язатися з ним, запропонувавши у разі підтвердження такої незвичайної історії подарунок. Проте Дибанго напівжартома припустив, що, можливо, цей випадок і не мав місце, однак якщо — то він завжди радий почути про це.
Таким чином, Іван Дибанго демонструє глибоке розуміння ролі вболівальників у житті футболу, щиру вдячність за підтримку і нестримну любов до гри, які проявляються як на полі, так і поза ним.
