Київ на межі катастрофи: як столиця залишається без укриттів у війні
Безсилля столиці у роки війни
Важко знайти слова, щоб описати всю гіркоту ситуації, в якій опинився Київ. Найбільше українське місто, що неодноразово потерпає від атак противника, практично відсутнє у захисті для власних мешканців. Чому у п’ятий рік війни столиця залишається без належних укриттів – питання, яке викликає більше шоку, ніж відповіді.
Головним каменем спотикання стала дивацька система подвійного керівництва. Київська міська державна адміністрація перекладає всю провину на Київську міську військову адміністрацію, а остання, в свою чергу, відповідає взаємністю. Внаслідок такої безвідповідальності столиця немов втрачає владу.
Чому укриття так і не з’явилися насправді?
Здавалося б, що складного у тому, щоб обладнати бомбосховища? Така технологія існує вже понад століття і не потребує якихось унікальних ресурсів. Якісні бомбозахисти можна було б облаштувати буквально у дворах житлових районів, особливо там, де немає метро або інших укриттів.
- Не треба сучасної техніки;
- Не потрібні грандіозні бюджети;
- Викопати підземелля – справа десятків днів, якщо не тижнів;
За ці чотири роки війни було достатньо часу для реалізації таких простих, але важливих заходів безпеки, однак нічого не зроблено.
Політичні ігри на тлі загрози життю людей
Київ став заручником безглуздих політичних суперечок. Невирішеність та бездіяльність влади коштують дорого десяткам тисяч киян. Міський голова демонструє повну неспроможність взяти на себе відповідальність та діяти, а уряд і правоохоронні структури залишаються осторонь.
Цікаво, для чого загалом існує Київська військова адміністрація, якщо вона не виконала це найпростіше, але життєво необхідне завдання? Чи не замінити ці чиновницькі «картонки» конкретними діями, які можуть врятувати життя?
Де шукати допомогу і кому довіряти?
Коли влада у столиці перетворюється на своєрідний балет відмовок і перекладання провини, людям залишаються лише символічні виходи з плакатами. Більшість заяв від чиновників схожі на шаблонні відмовки: «Це не наша справа», «У нас немає повноважень», «Звертайтесь до інших». Таким чином мешканці Києва залишаються сам на сам із загрозою.
- Перший крок – вимагати прозорих дій від усіх гілок влади.
- Другий – залучати міжнародних партнерів до фінансування реальних проектів безпеки.
- Третій – не мовчати, а публічно порушувати це питання на всіх можливих рівнях.
Фото вгорі: російська ракета знищила цілу родину в Києві (18+)
Фото: Єфрем Лукацький
Автор: Денис Казанський, журналіст
