126 депутатів Верховної Ради України, з яких 123 представляють фракцію «Слуга Народу», зареєстрували законопроєкт № 13423. Цей документ фактично пропонує встановити амністію за правопорушення, скоєні під час виконання оборонних контрактів.
Автори законопроєкту пропонують вилучити кримінальну відповідальність за всі види злочинів за умови дотримання двох ключових критеріїв:
- злочин вчиняється у процесі реалізації оборонного контракту;
- правопорушення здійснюється службовою особою підприємства, включеного до спеціального Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу.
Відповідний перелік підприємств затверджуватиме Міністерство оборони, при цьому він буде закритий для громадськості. Зазначається, що відповідно до останніх змін у бюджеті, обсяг коштів на закупівлі озброєння у поточному році може сягнути 750 млрд грн.
Крім того, законопроєкт передбачає припинення можливості для Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) розслідувати зловживання в оборонній сфері. Розпочинати розслідування та слідчі дії щодо підприємств із переліку Міноборони буде дозволено виключно за погодженням із Генеральним прокурором України.
За словами заступниці виконавчої директорки Центру протидії корупції (ЦПК) Олени Щербан, законопроєкт № 13423 фактично легалізує корупційні схеми в оборонній сфері, надаючи захист заздалегідь погодженому колу постачальників Міністерства оборони. Вона підкреслює, що озброєння вже зараз отримують особи, наближені до оточення Президента, наприклад, Тимур Міндіч. Суть схеми полягає в тому, що спочатку платиться «вхідний внесок» для потрапляння до переліку постачальників, що забезпечує імунітет, а далі ціни на закупівлі можуть завищуватися навіть у сотні разів без ризику відповідальності. Зокрема, після виборів притягнути до відповідальності фігурантів таких схем не буде можливо.
Хто може уникнути покарання у разі ухвалення законопроєкту № 13423?
У разі підтримки цього документу Верховною Радою та набуття ним чинності, уникнути відповідальності за корупційні схеми в оборонних закупівлях зможуть, зокрема (за умови включення підприємств до Переліку Міністерства оборони):
- Леонід Шиман, директор Павлоградського хімічного заводу, а також інші особи, причетні до постачання неякісних мін для Збройних сил України;
- Олександр Лієв, колишній керівник департаменту Міноборони, та посадовці ТОВ «Львівський арсенал», які є фігурантами справи щодо розкрадання 1,5 млрд гривень під час закупівель боєприпасів;
- учасники кримінального провадження НАБУ та САП за фактом заволодіння коштами при закупівлі елементів динамічного захисту для бронетехніки ЗСУ, що завдало державі збитків на суму 7,3 млн грн (справа вже направлена до суду).
Юридичні аспекти законопроєкту № 13423
Основні положення законопроєкту:
-
Введення нової статті Кримінального кодексу України (№ 43-2), згідно з якою діяння службових осіб підприємств оборонно-промислового комплексу не визнаватимуться кримінальним злочином, навіть якщо формально містять ознаки порушення, за умови, що ці дії спрямовані на виконання державного контракту і мають суспільно корисний характер.
-
Звільнення від відповідальності недоброчесних постачальників озброєння з ретроактивною силою: навіть якщо правопорушення відбулося до включення підприємства до Переліку оборонних підприємств, але під час воєнного стану, відповідальність не настане, якщо діяння виконувалося в рамках контракту.
-
Запровадження «імунітету» для підприємств оборонно-промислового комплексу: юридичні особи не підлягатимуть кримінальній відповідальності протягом усього часу перебування у Переліку Міноборони, навіть у разі порушень, що сталися раніше.
-
Встановлення виняткового контролю з боку Генерального прокурора:
- лише Генеральний прокурор матиме право вносити інформацію про такі правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
- виключна компетенція Генпрокурора поширюватиметься на санкціонування повідомлень про підозру, затримання, арешти, обшуки, тимчасовий доступ до речей і документів, відсторонення від посади тощо. Судові клопотання розглядатимуться лише після погодження з ним.
- Запровадження особливого режиму, який діятиме не лише під час воєнного стану, а й протягом трьох років після його завершення.
Основні ризики законопроєкту
-
Сконцентрованість усіх повноважень у руках Генерального прокурора. Це створює можливість ручного управління притягненням до відповідальності, політизує розслідування зловживань в оборонній сфері та нівелює гарантії незалежності слідчих органів.
-
Легалізація безкарності під прикриттям оборонного контракту. Запропонована модель дозволяє визнати «некримінальними» будь-які дії, якщо виконавець зможе надати докази, що вони були необхідні для виконання оборонного замовлення. Наприклад, закупівля обладнання за ціною, що суттєво перевищує ринкову, з виведенням коштів на підконтрольні компанії при очевидних конфліктах інтересів, може бути визнана законною, оскільки оплата здійснювалася в рамках контракту, а сама поставка сприяє підвищенню обороноздатності.
-
Відсутність чітких критеріїв для фактичної амністії. Поняття «суспільно корисна мета» або «укріплення обороноздатності» залишаються розмитими і не мають однозначних визначень, що покладає на обвинувачення тягар доведення того, що вчинене діяння не містить ознак злочину і не сприяє обороноздатності країни. У поєднанні з виключною роллю Генерального прокурора це створює ризик вибіркового застосування закону.
-
Ретроактивний імунітет. Якщо підприємство буде включене до Переліку Міноборони вже після вчинення правопорушення, всі попередні злочинні дії будуть фактично амністовані, якщо їх можна формально пов’язати з виконанням оборонного контракту у воєнний час.
-
Складнощі у кваліфікації співучасті. Розслідування про корупційні правопорушення в оборонних закупівлях часто проводять щодо осіб з Міноборони, державних службовців або офіцерів. Проте якщо основне діяння не визнають кримінальним, виникають проблеми з правовою оцінкою дій учасників таких схем.
- Надмірна концентрація повноважень у Міністерстві оборони. Міністерство фактично набуває статусу органу, який присвоює кримінальний імунітет за зловживання в оборонній сфері. Оскільки МОУ формує оборонну політику і розпоряджається бюджетом, така ситуація створює значні корупційні ризики.
