Ідеологічні розбіжності в Європі щодо війни в Газі набули гостроти під час дебатів у вівторок, в центрі яких стояло питання використання терміна «геноцид» та параліч ЄС щодо вибору стратегії дій щодо прифронтової території. Дискусія під назвою «Газа на межі краху: дії ЄС для подолання голоду, нагальна потреба звільнити заручників і прогрес у напрямку двохдержавного рішення» відбулася у сесійній залі Страсбургського парламенту за два дні до голосування депутатів Європарламенту за першу, хоча й необов’язкову, резолюцію щодо ситуації в Газі. Наразі деталі цього документа ще залишаються на стадії обговорення.
Хоча Європарламент не відіграє безпосередньої дипломатичної ролі у реагуванні на конфлікт в Газі, його дискусії та ухвалені резолюції здатні чинити політичний тиск на ізраїльський уряд. В цілому, ЄС визнав порушення прав людини внаслідок дій Ізраїлю в секторі Газа, що суперечить положенням Угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем, проте санкції проти Ізраїлю не застосовуються через опір низки країн – їхні уряди прагнуть зберегти добросусідські відносини з Тель-Авівом.
У ході дебатів у вівторок ключовим стало зіткнення думок щодо доцільності вживання терміна «геноцид» для опису дій Ізраїлю в Газі та гуманітарної катастрофи, яка там розгортається.
Основні позиції:
– Іспанський соціал-демократичний депутат Європарламенту Начо Санчес Амор закликав ЄС «називати зло своїм іменем» і однозначно заявив, що має місце геноцид.
– Антоніо Тангер Коррея з праворадикальної партії «Патріоти за Європу» наполягав, що відповідальність лежить на організації Хамас, яку більшість країн вважають терористичною, та що саме вона є головною перешкодою на шляху миру.
Під час дебатів уїдливі зауваження на адресу бельгійського лівого депутата Марка Ботенга висловив нідерландський консерватор із Європейської народної партії Сандер Сміт, звинувативши його у «екстремістському лівому тлумаченні» поняття геноциду в контексті Гази і в образі жертв інших історичних геноцидів, зокрема вірмен.
Сміт поцікавився:
– «Де докази геноциду?»
– «Ізраїль надає допомогу, евакуює дітей, то як можна казати про геноцид? Такі заяви – це форма антисемітизму.»
У відповідь Ботенг підкреслив, що визнання геноциду в Газі належить до поглядів широкого кола організацій:
– відомих неурядових організацій, таких як Amnesty International, Human Rights Watch, Лікарі без кордонів,
– до навіть «ізраїльських дослідників геноциду.»
Він надав виклик Сміту:
– «Які ваші джерела? Хто ви, щоб заперечувати факт геноциду?»
Війна в Газі розпочалася після нападу прихильників Хамас на південний Ізраїль 7 жовтня 2023 року, внаслідок якого загинуло близько 1200 осіб, переважно мирних жителів. Поки Хамас утримує 50 заручників, ізраїльська наступальна операція призвела, за даними Міністерства охорони здоров’я Гази, що перебуває під контролем Хамас, до смерті понад 64 000 палестинців, переважно жінок і дітей. Водночас статистика не розрізняє бойовиків і цивільних осіб.
Термін «геноцид» визначається згідно з Конвенцією 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як комплекс із п’яти злочинних дій, скоєних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
До дебатів у парламенті найвищий дипломат ЄС Кая Каллас зазначила, що війна є серйозним випробуванням для європейської єдності, оскільки члени Союзу не поділяють спільного бачення щодо необхідних дій. За її словами, без погодження позицій держав-учасниць рух колективних дій неможливий.
У той самий час Європейська комісія дистанціювалася від заяви віцепрезидентки з іспанської сторони Тереси Рівери, яка вперше публічно вживала слово «геноцид» щодо подій у Газі. Минулого тижня, виступаючи перед студентами Sciences Po, вона критично оцінила бездіяльність Європи у переконанні Ізраїлю припинити військові операції та назвала події в Газі геноцидом.
На такі слова гостро відреагував уряд Ізраїлю, який звинуватив її у поширенні пропаганди на користь Хамас.
Пізніше, під час пресконференції в Брюсселі, офіційні речники ЄС чітко дали зрозуміти, що Комісія не підтримує цю позицію:
– «Визначення та кваліфікація таких питань належить до компетенції судових органів, а не Комісії, – заявила головна речниця Паола Піньйо. – Також не було ухвалено колегії Комісарів ніякого рішення з цього приводу.»
Таким чином, тема геноциду, його застосування до ситуації в Газі, а також позиції країн і політиків ЄС залишаються предметом гострих політичних дебатів і поступового формування загального підходу до подій у регіоні.
