Колишній захисник київського «Динамо» та збірної України Юрій Дмитрулін розповів, яким запам’ятав Валерія Лобановського після його повернення до столичного клубу. Футболіст не приховує: різниця між роботою легендарного тренера та Йожефа Сабо для нього була настільки великою, що звичайним словом «контраст» її описати складно.
Дмитрулін пригадав і атмосферу в команді перед приходом Лобановського. Гравці знали про знамениті фізичні навантаження тренера, тому новини про його повернення викликали не лише цікавість, а й цілком зрозуміле хвилювання.
«У багатьох починалася паніка»: як «Динамо» чекало Лобановського
Валерій Лобановський повернувся до київського «Динамо» наприкінці 1996 року. Але, за словами Юрія Дмитруліна, у команді про можливі зміни почали говорити значно раніше.
Приблизно за пів року футболістів уже поступово готували психологічно. На тренуваннях та матчах з’являлися люди, які добре знали методи Лобановського: Анатолій Дем’яненко, Олексій Михайличенко, Михайло Пузач. Паралельно про майбутнє повернення тренера багато писала преса.
І це не залишалося непоміченим у роздягальні.
Футболісти добре знали, що Лобановський вимагав від команди величезного обсягу роботи. Історії про його тренування давно стали частиною футбольного фольклору, тому частина гравців відверто переживала, що на них чекає.
Дмитрулін згадує, що головний принцип виявився доволі простим: потрібно було довіряти тренеру, виконувати його вимоги та не намагатися сперечатися із системою.
«Сиділи з відкритими ротами»
Найсильніше враження на Дмитруліна справляли навіть не знамениті навантаження, а те, як Лобановський спілкувався з футболістами.
Перші місяць-два після приходу наставника гравці буквально ловили кожне його слово. Колишній захисник називає Валерія Васильовича унікальною людиною і згадує, що команда слухала його «з відкритими ротами».
Саме тут Дмитрулін і провів різку паралель із Йожефом Сабо, який також неодноразово очолював «Динамо».
«Це не контраст – це просто інша галактика», – так колишній динамівець описав різницю між двома тренерами.
За його словами, під час промов Сабо футболістам доводилося самим виокремлювати головне з великого потоку інформації. Дмитрулін емоційно пояснив це так: умовно зі ста слів важливими могли бути лише кілька. У випадку Лобановського, стверджує колишній захисник, значення мало практично все сказане.
Йшлося не лише про передматчеві установки. Лобановський будував роботу навколо системи, де теоретичні заняття, фізична підготовка, тактика та поведінка футболіста на полі були пов’язані між собою.
Чим команда Лобановського відрізнялася для самих футболістів
Про особливості роботи Валерія Лобановського Дмитрулін розповідав і раніше. За його спогадами, після приходу тренера значно більше уваги почали приділяти теоретичній підготовці: футболістам пояснювали певні ігрові ситуації, а потім відпрацьовували їх уже на полі.
Сам Дмитрулін описував принцип так: коли гравець розуміє, навіщо виконує конкретну вправу, навіть складні фізичні навантаження сприймаються зовсім інакше.
Для футболістів зміни стосувалися одразу кількох речей:
- дисципліни та ставлення до тренувального процесу;
- детальної тактичної підготовки;
- високих фізичних вимог;
- розуміння ролі кожного гравця в командній системі.
Лобановський вимагав порядку не тільки під час матчів. Дмитрулін згадував, що після його приходу змінилося навіть ставлення футболістів до побутових дрібниць. Зайвий раз потрапляти тренеру на очі ніхто не поспішав.
Результат системи побачила вся Європа
Юрій Дмитрулін добре знає цей період не зі сторони. Захисник виступав за київське «Динамо» з 1993 до 2005 року та був частиною команди, яка наприкінці 1990-х знову стала серйозною силою в європейському футболі.
Після повернення Лобановського кияни домінували в чемпіонаті України та регулярно грали в Лізі чемпіонів. Одним із головних моментів стала кампанія сезону 1998/99, коли «Динамо» дійшло до півфіналу турніру. У тій команді грали Андрій Шевченко, Сергій Ребров, Олександр Шовковський, Олег Лужний, Сергій Головко та сам Дмитрулін.
Для захисника період роботи з Лобановським залишився особливим ще й через рівень довіри до наставника. Раніше він формулював це максимально коротко: хто повірив Лобановському, той заграв.
Сабо вже відповів на слова колишнього підопічного
Гучне порівняння не залишилося без реакції. Йожеф Сабо після слів Дмитруліна заявив, що добре пам’ятає свого колишнього футболіста і конфліктів між ними не було.
Сабо описав захисника як спокійного та небагатослівного гравця, який не втручався у суперечки. При цьому колишній наставник «Динамо» не погодився з критичним описом своєї роботи.
Історія отримала продовження вже через десятиліття після того, як Дмитрулін грав під керівництвом обох тренерів. Його слова знову нагадали про команду «Динамо» 1990-х і про два дуже різні тренерські характери, які футболісти тієї епохи бачили зсередини.
