
Командування 7-го корпусу Десантно-штурмових військ, яке влітку перекинули з Донеччини на Волинь, затрималося там зовсім недовго. Приблизно за два тижні після зміни керівництва ЗСУ це рішення переглянули.
Новий головнокомандувач Михайло Драпатий вирішив, що корпусне командування зараз потрібніше не біля білоруського кордону, а на Запорізькому напрямку, де ситуація значно гарячіша.
Тож військовим довелося знову збиратися в дорогу. Цього разу – у бік Гуляйполя, де російська армія продовжує тиснути на українські позиції.
Чому 7-й корпус взагалі опинився на Волині
Ще влітку 2026 року командування 7-го корпусу ДШВ працювало на Добропільському напрямку в Донецькій області.
Там, як і на багатьох ділянках Донбасу, бої залишалися важкими. Російські війська намагалися просуватися, а українським підрозділам доводилося постійно маневрувати й перебудовувати оборону.
Але в якийсь момент командування корпусу отримало зовсім інший наказ – вирушити на Волинь.
Причина була серйозна: можливе загострення з боку Білорусі.
Українська сторона уважно стежила за тим, що відбувається по той бік кордону. Йшлося не лише про пересування військових, а й про інфраструктуру, яку за потреби можна швидко використати для перекидання техніки, особового складу та боєприпасів.
Серед потенційно небезпечних напрямків згадували дороги в бік Ковеля, Маневичів, Сарн, Коростеня та Чернігова.
Окремо звертали увагу на:
- військові бази й склади;
- запаси пального та боєприпасів;
- транспортні маршрути до українського кордону;
- можливість швидкого перекидання російських підрозділів.
Тобто рішення відправити командування корпусу на Волинь не виникло на порожньому місці. Північний напрямок тоді справді виглядав як зона, за якою потрібно було дуже уважно стежити.
Втім, уже незабаром пріоритети змінилися.
На Волині пробули лише близько двох тижнів
За інформацією журналістів, командування 7-го корпусу ДШВ перебувало на Волині приблизно два тижні.
Після того як Михайло Драпатий очолив ЗСУ, попереднє рішення скасували.
І тут є важливий нюанс. Йдеться не про те, що весь 7-й корпус із тисячами військових спочатку масово перевезли на Волинь, а потім так само масово повернули назад.
Насамперед мова про корпусне командування — штаб, який координує роботу підпорядкованих частин і ухвалює рішення на своєму напрямку.
Саме його і перенаправили на південь.
З Волині – просто на Запорізький напрямок
Новим місцем роботи командування 7-го корпусу стало Запоріжжя.
Тут ситуація зовсім інша. Якщо на Волині головним завданням було готуватися до можливої загрози, то на півдні війна йде вже зараз — щодня і без пауз.
Корпус має працювати в межах угруповання військ «Південь» і координувати дії одразу кількох підрозділів.
У підпорядкування йому передали окремі бойові бригади, а також 225-й штурмовий полк.
На папері це може звучати як звичайна військова перестановка. На практиці все набагато складніше.
Коли на одному напрямку діє кілька різних бригад, їхні дії потрібно буквально зводити в одну картину: хто тримає яку ділянку, де потрібне підсилення, куди перекидати резерв, де ворог шукає слабке місце.
І все це — не в спокійному кабінеті, а під постійним тиском противника.
Біля Гуляйполя росіяни продовжують тиснути
Одна з ключових точок на Запорізькому напрямку – район Гуляйполя.
Тут російські війська продовжують накопичувати сили й намагатися просунутися вперед.
Для української оборони цей район має велике значення. Якщо противнику вдасться розширити свою присутність навколо Гуляйполя, це може створити додатковий тиск на сусідні ділянки фронту.
Тому корпусне командування фактично відправили туди, де ситуація зараз найбільш жива й складна.
Не на напрямок, де загроза лише може виникнути, а туди, де рішення доводиться ухвалювати щодня.
Нові підрозділи треба ще «зіграти» між собою
Є й інший момент.
Частина підрозділів, якими зараз керує 7-й корпус, раніше не входила до його постійної структури.
Це означає, що командирам доводиться швидко налагоджувати взаємодію практично на ходу.
У кожної бригади свої люди, свій досвід, свої підходи й можливості. Одні підрозділи краще знають місцевість, інші мають сильнішу артилерію або більше техніки.
Усе це потрібно враховувати.
І часу на довгу «притирку» немає. На фронті інколи рішення, яке сьогодні відкладають на кілька годин, завтра вже може бути запізнілим.
Драпатий змінює не лише місце роботи одного корпусу
Історія з 7-м корпусом ДШВ виглядає не просто як одинична перестановка.
Після призначення Михайла Драпатого в ЗСУ переглядають сам підхід до управління військами.
Одна з головних ідей – дати корпусам більше реальних повноважень.
Бо коли Генштаб намагається напряму керувати великою кількістю бригад по всій лінії фронту, система стає занадто громіздкою.
Корпусне командування має бути ближче до конкретної ділянки фронту й краще розуміти, що там відбувається просто зараз.
Простіше кажучи, менше рішень «згори» – більше відповідальності на місцях.
Командування Об’єднаних сил теж можуть посилити
Паралельно обговорюють і роль Командування Об’єднаних сил.
Зараз воно працює лише на окремих напрямках, зокрема на Харківщині та Сумщині.
Однак у майбутньому його повноваження можуть серйозно розширити.
Один із варіантів передбачає, що КОС координуватиме бойові дії на значно більшій частині фронту.
У такій моделі Генеральний штаб більше займатиметься стратегічними речами — резервами, підготовкою військ, довгостроковим плануванням і забезпеченням.
А безпосереднє управління на фронті стане більш розподіленим.
За кілька тижнів – із Волині до Гуляйполя
Ситуація з 7-м корпусом добре показує, наскільки швидко зараз змінюються військові пріоритети.
Ще зовсім недавно командування готували до можливої загрози на півночі.
Потім – новий наказ.
І вже за кілька тижнів корпус опинився на одному з найнапруженіших напрямків півдня.
Білоруський кордон, звісно, нікуди не зник. Україна й надалі стежить за ситуацією там.
Але для 7-го корпусу ДШВ зараз головною точкою став Запорізький напрямок.
Саме там доводиться працювати з новими підрозділами, тримати темп, реагувати на російський тиск і буквально на ходу вибудовувати систему управління.
Заступниця головного редактора Znaj.org. Відповідає за стрічку політичних і суспільних новин України та світу, відбір тем і підготовку матеріалів до публікації. Стежить, щоб кожна новина мала перевірене першоджерело і була викладена зрозумілою мовою.