Наразі триває 34-й розіграш Кубка України. Аналіз статистичних даних свідчить, що “Динамо” та “Шахтар” зустрічалися у фіналі цього турніру одинадцять разів.
Якщо заглибитись у хронологію змагань, лише тричі фінальні матчі проходили без участі одного зі звичних лідерів. Йдеться про протистояння “Чорноморця” з “Металістом” та “Таврією” у 90-х роках, а також про дуель сімферопольської команди з “Металургом” із Донецька у 2009 році.
Унікальними володарями Кубка України, окрім “помаранчево-чорних” та “біло-синіх”, є:
– Одесити;
– представник Криму;
– “Ворскла”.
На жаль, ця статистика свідчить про певну передбачуваність турніру. Фанатська спільнота заздалегідь знала, що трофей дістанеться або Ігорю Суркісу, або Ринату Ахметову. Особливо це було помітно у попередньому форматі, коли клуби УПЛ вступали в боротьбу лише зі стадії 1/8 фіналу або навіть з чвертьфіналу, як у кампанії 2020/21.
Зазвичай аргументували це завантаженістю графіку лідерів та їхніми виступами в єврокубках. Проте таке підходження наносило шкоду спортивному принципу турніру і позбавляло його інтриги. І хоча не має на меті применшувати роль “Динамо” та “Шахтаря”, слід констатувати, що організація Кубка залишала бажати кращого.
Цьогорічні зміни у форматі виявилися вкрай вдалими, суттєво підвищивши інтерес до змагань. Серед нововведень можна виокремити:
1. Впровадження сліпого жеребкування, що зменшує перевагу клубів УПЛ.
2. Допуск двадцяти аматорських команд, які отримали можливість заявити про себе на широкому рівні.
Ці новації сприяють більшій конкурентності, оскільки доля надає шанс колективам, які раніше могли залишатися поза увагою публіки. Попри критику з боку деяких уболівальників і журналістів через унікальні пари на кшталт “Епіцентр” проти “Агротеха” або “Шахтар” – “Полісся” зі Ставок, саме такі матчі розширюють географію та культурний контекст турніру.
Особливо вражає те, з якою завзятістю борються аматорські клуби і представники нижчих ліг, зокрема друголіговий київський “Локомотив”, який уже переміг на вибування ковалівський “Колос” та рівненський “Верес”.
Щодо раннього вибуття топ-клубів УПЛ, варто відзначити такі аспекти:
– Елітні команди не завжди якісно готуються до поєдинків з андердогами.
– Поразки від аматорів, як-от “Агротех” у серії пенальті з “Епіцентром”, не є підставою для критики останніх.
– Аналогічні схеми часто зустрічаються у провідних футбольних країнах, наприклад, коли англійський “Грімсбі Таун” вибиває “Манчестер Юнайтед” з Кубка Ліги.
Кубок України знову виявив недоліки Прем’єр-ліги, що, у свою чергу, є корисним стимулом для реформ. Чим раніше учасники усвідомлять їхні помилки, тим швидше почнеться прогрес.
Серед команд УПЛ, які наразі залишилися в боротьбі, варто назвати: “Шахтар”, “Динамо”, “Металіст 1925”, ЛНЗ, “Рух”. Решта колективів припинили виступи, що негативно відобразилося на їхньому іміджі і виступає мотиватором для майбутнього виправлення ситуації.
Особливу увагу заслуговує “Агротех” — перший непрофесіональний клуб, який здобув право виступати на стадії 1/8 фіналу, що є недосяжним раніше досягненням.
Не можна оминути і просвітницький аспект турніру: географія учасників змушує детальніше знайомитись із маловідомими населеними пунктами країни, такими як Тишківка, Савинці, Денихівка. Наприклад, саме з цих місць походить “Денгофф”, який вибив “Прикарпаття”.
Загалом, цьогоріч Кубок України отримав те, чого давно потребував:
– скасування екстратаймів, що суттєво збільшило динаміку матчів;
– нові емоції та інтригу, зумовлену можливістю того, що одна з грандів — “Динамо” чи “Шахтар” — раніше покине турнір.
Дві ключові зустрічі, відомі як Класичні, мають особливе значення у поточній ситуації. Арда Туран несподівано віддав позиції варшавській “Леґії”, а Олександр Шовковський здобув впевнену перемогу над “Кривбасом”, частково заспокоївши вболівальників. Проте остаточна радість настане лише у разі вдалого результату проти “гірників” у Кубку.
Цьогорічні нововведення залишають шанси для несподіваних результатів та дають нейтральному глядачеві додатковий азарт від змагань, адже суттєво зменшують ймовірність тріумфу явного фаворита.
Існує можливість, що Кубок України отримає нового володаря. Наприклад, “Металіст 1925” не надто впевнено розпочав сезон в УПЛ, проте вже продемонстрував стійкість у матчах проти “Динамо” та “Шахтаря”. Тренер Младен Бартулович зарекомендував себе як фахівець, здатний піднести несподіванки.
Також слід відзначити ЛНЗ, який під керівництвом Віталія Пономарьова виглядає сильним конкурентом. Проспер Обах відзначився розгромною перемогою 4:1 над Арда Тураном. Цей колектив має амбіції та такий бойовий дух, що віддалено нагадує попередні сильні версії під керівництвом Романа Григорчука.
Ще один перспективний проект — “Буковина”, яка активно рухається до Прем’єр-ліги. Клуб з великим бюджетом запросив Сергія Шищенка — керівника, що зарекомендував себе в “Оболоні” як успішний менеджер.
Не варто забувати й про “Агробізнес” Олександра Чижевського: занурившись в історію, можна переконатися, що клуб із Волочиська у 2021 році дійшов до півфіналу Кубка, доводячи свою боєздатність.
Останнім часом рівень українського футболу суттєво впав через повномасштабне вторгнення, що розмило різницю між класами УПЛ та Першої ліги. Однак у цьому контексті з’явилися проєкти, які відзначаються адаптивністю та креативністю, як-от “Кудрівка”, “Епіцентр” та “Полтава”.
Отже, у сезоні 2023/24 Кубок України має всі шанси отримати нового володаря. Такий розвиток подій унікальний, адже стимулює ширше обговорення турніру і наповнює його азартом. Припустіть тільки, який резонанс викличе послідовне вибування “Динамо” та “Шахтаря” зі змагання — це здатне кардинально змінити сприйняття національного Кубка та відкриє нові горизонти для українського футболу.
