Сучасний футбол часто сприймається як нудна гра, і з цим погоджується колишній футболіст Джалмінья, який не приховує своєї труднощі насолоджуватися матчами по телевізору. Він зауважує, що, незважаючи на свою роботу на телебаченні, перегляд ігор часто здається йому одноманітним. Втім, не всі гравці здатні демонструвати на полі ту виразність і видовищність, які притаманні його стилю.
Особливу увагу варто звернути на дебютні моменти Джалміньї в Європі, коли він підкорював іспанський футбол. 6 лютого 2000 року на стадіоні Ріасор відбувся матч між Депортіво і Реалом Мадрид. Господарі перебували у фантастичній формі, хоча за тиждень до цього поступилися Вальядолідові. Команда мчала до свого історичного чемпіонства, а Джалмінья був ключовим гравцем, який забив один з голів і створив вражаючі моменти, що запам’ятовуються надовго.
Новий сезон Ла Ліги відкриється матчем між Жироною і Райо Вальєкано, де букмекерська контора BetKing віддає перевагу команді Віктора Циганкова з коефіцієнтом 2,30. На нічию та перемогу гостей шанси оцінюються однаково – 3,33.
Незважаючи на те, що трюк “ламбретта” існував і до того матчу, саме асоціація з Джалміньєю принесла цьому фінту особливу популярність. Його протистояння з такими гравцями, як Єрро, Редондо і Каранка, не стало перешкодою для демонстрації свого таланту. За словами самого футболіста, увага, що прикувалася до цього трюку, пов’язана не лише з його унікальністю, але й із тим, що він був виконаний проти мадридського Реала.
Варто відзначити, що Джалмінья не лише вражав видовищними фінтами, а й був надзвичайно результативним. У чемпіонському сезоні 1999/2000 він став другим бомбардиром команди після невгамовного Роя Макая.
Перш ніж переїхати до Європи, Джалма Фейтоза Діас уже зарекомендував себе в Бразилії. У 1996 році він був визнаний найкращим гравцем чемпіонату в складі Палмейраса. Його стиль і майстерність надихали молодого Роналдінью, який пізніше зізнавався, що серед усіх наставників наслідував саме Джалмінью, і значна частина його гри в Барселоні була запозичена у нього.
Однак зірка Джалміньї супроводжувалася і болючими втратами. Він втратив свого батька у 19 років — Джалма Сантос виступав за Палмейрас і Сантос, був партнером легендарного Пеле і навіть грав за національну збірну Бразилії у 60-х роках.
У 26 років Джалмінья підписав контракт з Депортіво, ставши частиною яскравої команди, що виграла Лігу Пауліста, дійшла до фіналу Кубка Бразилії і після цього розпалася. Разом із ним до Ріасора приєдналися такі гравці, як Рівалдо та Флавіу Консейсау (пізніше відомі виступами за Барселону та Реал), а Кафу підписав контракт із Ромою.
Подолавши початкові труднощі, Джалмінья поталанило грати під керівництвом тренера Хав’єра Ірурети, який надавав йому максимальну свободу на полі. Незабаром бразильця почали називати «магом Ріасора» через його яскраві виступи, які збирали на стадіон численних шанувальників.
Перший гол у Ла Лізі Джалмінья забив у ворота Расінга, демонструючи свою вибуховість та неспокійний характер. У цьому матчі він відзначився пенальті у стилі Паненки, але за декілька хвилин був вилучений, пропустивши наступний важливий поєдинок із Реалом. Через три роки аналогічна ситуація сталася під час Кубка УЄФА: бразилець забив фантастичний гол черпачком з пенальті, але через провокацію, спровоковану падінням суперника, отримав червону картку.
Інший епізод із дисциплінарними проблемами відбувся за два місяці до завершення сезону, коли Джалмінья забив, здавалося, вирішальний гол у матчі з Сарагосою, однак, знявши футболку в знак радості, отримав друге попередження, що залишило його команду у меншості. В результаті Депортіво пропустив і змушений був відкласти святкування чемпіонства.
Найбільш драматичним моментом у кар’єрі Джалміньї стало інцидент 2002 року на тренуванні, коли він у стані емоційного збудження вдарив головою головного тренера Ірурету. Це спричинило шквал критики в іспанській пресі, а в Бразилії на першій шпальті газети Jornal dos Sports з’явилась кепкувальна публікація з фотографією інциденту. Через цей випадок головний тренер збірної Луїс Феліпе Сколарі вирішив не включати гравця до заявки на Кубок світу 2002 року, замінивши його на Кака.
Лідери Депортіво, зокрема Фран, називали цю ситуацію не такою драматичною, зауважуючи, що інциденти подібного роду бувають на тренуваннях, однак цей випадок став відкритим для загального огляду.
Після інциденту Джалмінью було віддано в оренду в австрійську команду Аустрію, де він забив у ворота донецького Шахтаря та допоміг команді стати чемпіоном Австрії. Після повернення на Ріасор він попрощався з Депортіво, провів короткий період у Мексиці і згодом завершив професійну кар’єру.
За словами самого Джалміньї, у нинішньому футболі немає гравців, схожих на нього. Він підкреслює, що хоча не вважає себе ні дуже талановитим, ні дуже посереднім, йому властива була унікальна свобода на полі та прагнення до неординарної гри. Раніше він старався бути всюди, створювати незвичайні комбінації, тоді як сьогодні подібні прояви зустрічаються дедалі рідше.
У контексті футбольних історій варто також згадати інші цікаві біографії, наприклад, про надію Кройфа або сусіда Хосепа Гвардіоли, які, залишаючи країну через війну, все одно знаходили сили блискуче проявлятися і забивати Реалу.
