1 липня 2025 року під час Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в Римі відбулася спільна доповідь Марії Тракало — психологині та співзасновниці Центру ментального здоров’я «ДіяТи». Тема її виступу — «Ментальний стан українських сімей під час війни». Вона детально розповіла про глибокий вплив війни на внутрішнє життя українських родин, незалежно від того, чи перебувають вони на передовій, у тилу, в евакуації або за кордоном.
Психологічний вплив війни на українські сім’ї
Марія Тракало наголосила, що війна роз’єднала українське суспільство не лише територіально, але й психологічно. Вона зазначила:
- Суспільство поділилося на тих, хто безпосередньо переживає війну, і тих, хто живе ніби поза нею.
- Це розмежування породжує глибоке відчуття ізоляції серед сімей, у яких є військовослужбовці, загиблі або зниклі безвісти, а також серед переселенців і емігрантів.
- Сім’ї часто відчувають себе самотніми у своїх переживаннях, оточення їх не розуміє або не хоче розуміти, аби не стикатися з жахіттями війни.
Особливу увагу психологиня приділила родинам військових, які перебувають у постійній «емоційній мобілізації»:
- Вони живуть у стані постійного очікування дзвінка з фронту.
- Сім’ї забезпечують захисників, але часто почуваються покинутими й самотніми.
- Виникає відчуття несправедливості, коли здається, що «інші живуть, ніби війни немає».
- Особливо болісними є випадки, коли родичі довідуються про негативні досвіди недобросовісного командування, де цінність життя військовослужбовців не ставиться на перше місце.
Родини демобілізованих військових теж переживають значну психологічну напругу:
- Після повернення з фронту ветерани змінюються, що створює нові виклики у комунікації, ролях у сім’ї та у повсякденних звичках.
- Дружини, чоловіки, діти часто страждають від нестачі тепла, пояснень і присутності близьких.
- Сім’ї, які доглядають за пораненими ветеранами, вигорають як фізично, так і психологічно.
Проблеми переселенців і емігрантів
Внутрішньо переміщені особи (ВПО) стикаються з труднощами адаптації і часто відчувають себе чужими навіть у власній країні через:
- Мовні бар’єри.
- Культурні відмінності.
- Різний спосіб життя.
- Сильне відчуття меншовартості, особливо серед тих, хто залежить від гуманітарної допомоги.
- Бажання бути корисними, працювати, навчатися та розвиватися, проте невизначеність, з чого почати цей процес.
Емігранти, за словами психологині, часто переживають:
- Тривожні стани.
- Втрату ідентичності.
- Руйнування шлюбів, оскільки адаптація до нової країни відбувається індивідуально для кожного члена родини.
- Розлучення серед мігрантів є поширенішим, ніж серед місцевого населення, через тиск адаптаційних змін, трансформацію ролей і культурний дисонанс.
Втрата як особливий біль
Марія Тракало окремо зупинилася на болю втрати близьких:
- Родини загиблих та зниклих безвісти часто почуваються відторгнутими через власний біль.
- Після втрати потрібне напрацювання нового формату життя та інколи нової ідентичності, зберігаючи пам’ять про померлого.
- Для багатьох важливо, щоб Церква визнавала загиблих героями, мучениками, захисниками — людьми, які віддали життя з любові.
- Це сприяє прийняттю втрати як сенсовної та осмисленої.
Психологічний стан населення за результатами дослідження
Згідно з дослідженням у межах програми «Ти як?» (проведеним у грудні 2024 — січні 2025 року),:
- 83% українців відчувають високий рівень стресу.
- 78% напряму пов’язують цей стан зі військовими діями.
- Потреба в психологічній підтримці зросла з 41% до 71%.
- Відчувається гостра нестача кваліфікованих фахівців для надання комплексної психологічної допомоги, особливо поза межами великих міст.
Душпастирський супровід сімей
Доповідачка підкреслила необхідність душпастирського супроводу родин, особливо у складних обставинах:
- Потрібно підтримувати сім’ї у процесі прощення або принаймні внутрішнього прийняття нової реальності.
- Цей процес є важким, тривалим і потребує поступового, крок за кроком, ведення.
Нагадаємо, що з 30 червня по 10 липня 2025 року в Українській папській колегії Святого Йосафата в Римі проходить Синод Єпископів УГКЦ. Головною темою цього року обрано «Душпастирство родини в умовах війни». Синод розпочався 29 червня Святими Літургією, якій очолив Папа Лев XIV у базиліці Святого Петра у Ватикані. Напередодні, 28 червня, за участі усіх єпископів УГКЦ відбулося Ювілейне паломництво Церкви до гробу апостола Петра.
Департамент інформації УГКЦ
