Михайло П’ята: дивовижне виживання на скляному мосту та важка боротьба з хворобою
Михайло П’ята дивом вижив на скляному мосту у Києві під час ракетного удару РФ
У жовтні 2022 року, в розпал однієї з масштабних ракетних атак Росії на Київ, поруч зі знаменитим «скляним мостом Кличка» вибухнула російська ракета. У той критичний момент на мості перебував Михайло П’ята — киянин, який дивом уникнув поранень, незважаючи на близькість вибуху. Цей випадок одразу ж привернув увагу всієї країни, адже його історія стала справжнім проявом неймовірної волі до життя.
Чоловік не отримав жодної травми, хоч і зізнавався, що після вибуху у нього на півдня заклало одне вухо. Як розповідав він сам ТСН.ua, у ту мить він дивився в напрямку Дніпра, коли почув свист ракети. І хоча за секунди ракета впала поруч, він навіть не встиг злякатися — ніби закам’янів від шоку.
Страшна мить і допомога конструкції мосту
Вибух стався приблизно за 15 метрів від Михайла. Потужна вибухова хвиля вдарила під міст: повилітали уламки скла, щебінь і шматки асфальту, оплавилися скляні перила. Саме металева конструкція мосту врятувала життя чоловіку, захистивши його від більш серйозних травм.
Після цієї страшної події Михайло П’ята продовжив відвідувати міст вже після ремонту і не дозволив страху змінити своє життя. Він зізнавався, що переосмислив свої цінності і став більш цінувати кожну мить існування. 22 жовтня 2022 року йому виповнилось 64 роки, але ці переживання примусили його по-іншому ставитися до життя і не відкладати важливе на потім.
Попри пережитий стрес Михайло П’ята залишався неймовірно життєрадісною людиною
Раптовий діагноз і боротьба з хворобою
Нажаль, роки пізніше доля внесла свої корективи. У березні 2026 року Михайло П’ята помер після тяжкої боротьби з онкологією — хвороби, що, за словами його близьких, могла бути спровокована сильним стресом. За три місяці до своєї смерті він справив 68-й день народження.
Про сумну новину розповіла його дружина Ірина, яка згадує чоловіка як людину, що щиро любила життя і мандрівки. Він полюбляв досліджувати Карпати, Закарпаття, а також невтомно відкривав для себе мальовничі куточки Києва та околиць.
Спогади дружини про Михайла
Ірина розповідає:
- Михайло був справжнім фанатом туризму та активного способу життя. Саме тому він опинився на мосту у той трагічний день — йшов на роботу пішки.
- Вона дізналася про його присутність на мосту випадково, побачивши у мережі відео ракетного удару, на якому чоловік був схожий на її чоловіка.
- Виявилося, що він тримав все під контролем і навіть не хотів її турбувати під час стресового моменту.
Лікарі пов’язували швидке прогресування хвороби з надзвичайно великим стресом, який пережив чоловік. «Війна — це нескінченний стрес, і ми вже п’ятий рік живемо в цьому напруженні», — додає Ірина.
Теплий спогад про доброту та життєлюбство
Михайло П’ята залишив по собі світлий слід у серцях колег і друзів. Як головний спеціаліст у Департаменті комунальної власності КМДА, він був душею колективу, завжди готовий надати допомогу і братися за складні проєкти. Багато хто з працівників досі зі смутком згадує його відсутність.
Дружина оцінює його як дуже добру і позитивну людину, надзвичайно люблячу світ і людей. Навіть колеги говорили, що він випромінював щастя і підтримував усіх навколо.
- Михайло захоплювався історією Києва, знав чимало легенд і фактів про місто.
- Любив природу і походи в гори, особливо Карпати.
- Завжди залишався ерудованим і життєрадісним, навіть борючись з хворобою.
Навіть до останніх днів він підтримував бойовий дух, не покидаючи надії та підбадьорюючи близьких. Випадок на мосту для нього був символом сили і життя, і він часто вірив, що з будь-яких труднощів можна вийти переможцем.
Його останнє бажання – Альпи
Михайло обожнював подорожі і коло його друзів було нерозлучним, особливо з однодумцями-пенсіонерами. Вони планували багато походів, а остання мрія чоловіка була – відвідати Альпи навесні 2026 року.
Він займався організацією маршруту, бронював місця для ночівлі, але, на жаль, не встиг відправитися у поїздку. Його близькі, попри втрату, все ж здійснили цей похід, взявши з собою частинку його праху, який після кремації розвіяли по Карпатах та Альпах – це були його улюблені місця.
Михайло П’ята
