Зводити російський бюджет без нових податків, запозичень і резервів виходить дедалі гірше. За січень–липень 2026 року дефіцит виріс приблизно на 40 відсотків і дійшов до 2,8 відсотка ВВП — майже вдвічі більше за річний орієнтир у 1,6 відсотка.
Кремль повторює, що все під контролем. Формально підстави є: державний борг у Росії невеликий, експорт енергоносіїв усе ще дає серйозні гроші. Але вільних коштів меншає, обслуговування боргу дорожчає, а військові витрати нікуди не діваються.
Дефіцит перевищив план
Плану в 1,6 відсотка ВВП не вистачило й на сім місяців — показник піднявся до 2,8. Різниця відчутна: держава витрачає більше, ніж отримує від податків, сировини та інших надходжень, а розрив закриває резервами або новими облігаціями.
Проблема визріла не за один рік. У 2025-му офіційний дефіцит склав 5,6 трильйона рублів, або 2,6 відсотка ВВП — найбільша сума в рублях щонайменше з 2006 року. Спочатку уряд планував 1,2 трильйона, потім переглядав прогноз двічі: доходи виявилися нижчими за очікування, видатки — вищими.
Нафта вже не закриває всі потреби
Падіння нафтогазових надходжень
Роками саме сировина тримала бюджет, і зараз вона дає приблизно чверть федеральних надходжень. Проблема в тому, що навіть таких обсягів експорту не вистачає під нинішні військові витрати.
У 2025 році бюджет отримав від нафти й газу 8,48 трильйона рублів проти 11,13 трильйона роком раніше — мінус 24 відсотки і найнижчий рівень із пандемійного 2020-го.
На результат наклалося кілька чинників одразу:
- зниження світових цін на нафту;
- зміцнення рубля в частині звітного періоду;
- знижки на російську сировину;
- санкції та обмеження роботи танкерного флоту;
- ускладнення міжнародних розрахунків;
- додаткові витрати на логістику та страхування.
Чому Urals і курс рубля вирішують більше, ніж Brent
Для російського бюджета котирування Brent — лише орієнтир. Urals стабільно йде дешевше через санкційні ризики та вузьке коло покупців: у січні 2026 року середня ціна опускалася приблизно до 40,95 долара за барель.
Курс додає другий шар проблеми. Експортери отримують виручку у валюті, а податки платять у рублях, тому міцніший рубль автоматично зменшує рублевий еквівалент нафтових надходжень. Здешевлення нафти б’є по доходах одразу, без затримки.
Дорожча нафта дає лише тимчасове полегшення
Зростання світових цін справді приносить скарбниці додаткові гроші — на це Кремль і посилається, коли обіцяє знову поповнювати Фонд національного добробуту.
Залежність від зовнішньої кон’юнктури це не прибирає. Висока ціна зменшує дефіцит, але не скасовує ні витрат на війну, ні боргових платежів, ні потреби тримати на плаву оборонні підприємства.
Показовим є прогноз на 2027 рік: дефіцит близько 2 відсотків ВВП за базової ціни нафти близько 50 доларів. Тобто навіть у консервативному сценарії бюджет свідомо планують дефіцитним.
Війна стала головним напрямом витрат
Військові та безпекові видатки перетворилися на одну з найбільших статей бюджету, і армією справа не обмежується. Гроші йдуть на виробництво зброї, виплати військовим, компенсації родинам загиблих, утримання окупованих територій, відновлення пошкодженої інфраструктури.
Частину витрат розкидають між різними бюджетними програмами, тому порахувати повну вартість війни за відкритими статтями практично неможливо.
Німецька розвідка BND у 2026 році заявила, що реальний федеральний дефіцит за 2025 рік міг сягати 8,01 трильйона рублів — на 2,36 трильйона більше за офіційну цифру. Мінфін РФ ці розрахунки публічно не коментував.
Цивільні галузі конкурують з оборонкою
Військові заводи отримують державні замовлення, дешеві кредити й людей. Для промислових регіонів це означає зайнятість, для економіки загалом — помітний перекіс.
Цивільним підприємствам дістається інше: дефіцит працівників і дороге фінансування. Ресурси перетікають туди, де замовником виступає держава, а приватні інвестиції, модернізація виробництва та випуск звичайних споживчих товарів відходять на другий план.
Фонд національного добробуту втрачає гнучкість
Що саме тане
Коли говорять про танення резервів, ідеться передусім про ліквідну частину ФНД. Саме звідти уряд бере гроші на покриття дефіциту, підтримку держкомпаній і великі проєкти.
Плутати фонд із міжнародними резервами Центробанку не варто. Значну частину валютних активів регулятора заморозили після початку повномасштабного вторгнення, а решта — це золото, юані та інструменти, які не завжди можна швидко перевести в бюджетні витрати.
Чому загальна цифра оманлива
Усередині самого ФНД теж не все ліквідне: там є акції компаній, інфраструктурні проєкти та інші вкладення, які без втрат швидко не продаси. Тому оголошений розмір фонду нічого не говорить про реальну суму, доступну уряду найближчим часом.
Після 2022 року подушку активно використовували, щоб компенсувати провал нафтогазових доходів і підтримати економіку. Запас не вичерпався, але витрачати його без оглядки вже не виходить.
Нові податки перекладають витрати на бізнес
Коли сировини й резервів не вистачає, гроші шукають усередині країни. Основним інструментом стали податки.
З 2025 року ставка податку на прибуток компаній піднялася з 20 до 25 відсотків. Для фізосіб запровадили розширену прогресивну шкалу, окремі збори та разові платежі для великих компаній теж підвищують.
Наповнює бюджет це швидко, але наслідки передбачувані. У бізнесу залишається менше грошей на інвестиції, зарплати й розвиток, а частина навантаження перетікає в ціни.
Для звичайних людей це проявляється через інфляцію, дорогі кредити й повільне зростання реальних доходів. Формально податок платить компанія — фактично його дедалі частіше відчуває покупець.
Росія позичає гроші всередині країни
Друге джерело фінансування — облігації федеральної позики, які купують російські банки, інвестфонди та інші внутрішні гравці.
Держборг РФ і справді невеликий на тлі багатьох великих економік, тож простір для запозичень є. Але низький борг не означає дешевих грошей.
Ключова ставка Центробанку у вересні 2026 року трималася на рівні 14 відсотків, і розміщувати нові папери доводиться з високою дохідністю. Витрати на обслуговування боргу зростають і з’їдають дедалі більшу частину бюджету.
Є й побічний ефект. Банки, які скуповують державні папери, спрямовують туди ресурс, що міг би піти в економіку. Приватний бізнес залишається з дорогими кредитами, інвестиції стискаються, уповільнення посилюється.
Низьке безробіття приховує нестачу працівників
Офіційне безробіття в Росії тримається біля 2,2 відсотка. Схоже на ознаку здорової економіки, насправді ж за цифрою стоїть дефіцит робочої сили.
Мобілізація, еміграція, демографічна яма та розширення оборонних виробництв разом вимили з ринку доступних працівників. Компанії конкурують за персонал і піднімають зарплати — собівартість росте, інфляція підживлюється.
Оборонні підприємства при цьому демонструють зростання завдяки замовленням, тоді як чимало цивільних галузей працюють у значно гірших умовах. Тому високі показники промислового виробництва самі по собі про добробут населення нічого не кажуть.
Різкої фінансової кризи поки немає
На межі негайного обвалу російська економіка не стоїть. Країна далі експортує нафту, газ, метали й добрива, держава контролює рух капіталу, валютний ринок і найбільші банки.
Інструменти в Кремля теж залишаються: підняти податки, урізати окремі витрати, позичити всередині країни. Саме цим бюджетні діри й закривають.
Ціна в кожного кроку своя. Податки тиснуть на бізнес, дорогі кредити гальмують розвиток, витрати з ФНД зменшують запас на наступні роки. Економічне зростання у 2026 році сама російська влада оцінює максимум в 1 відсоток.
Далі все впирається у три змінні: ціни на енергоносії, курс рубля та здатність уряду позичати. Якщо нафтогазові доходи знову просядуть, закривати дефіцит доведеться новими податками, боргом або тим самим фондом.
