У фінському класі, де навчаються діти молодші за шість років, на початку цього року педагог запропонував спільно створити оповідання, використовуючи новий інструмент — штучний інтелект (ШІ). З допомогою вчителя діти обрали жанр оповідання (горор), визначили сюжет і персонажів.
Педагог сформулював усі дитячі ідеї у запит для системи ШІ, яка не лише створила текст, а й згенерувала ілюстрації до жахливої історії. Це викликало захоплення та здивування у малечі, як повідомив експерт з медіаграмотності, який спостерігав за цим заняттям.
Ця практика є одним із підходів, яким скандинавська країна — лідер у рейтингу стійкості до фейкових новин у Європі — почала навчати наймолодших громадян взаємодії з ШІ.
Згідно з Європейським цифровим медіа-спостереженням (EDMO), медіаграмотність формує суспільство, що є «критично та цифрово освіченим», що суттєво полегшує оцінку інформації, яку вони отримують в інтернеті.
Протягом десятиліть навички медіаграмотності й критичного мислення інтегрувалися у фінську систему освіти — починаючи від математики й історії і до природничих наук. Проте експерти в галузі освіти країни визнають, що досі триває пошук оптимального способу впровадження ШІ у навчальні програми.
Ніна Пенттінен, радниця з питань освіти у Фінському національному агентстві освіти, у розмові з Euronews Next підкреслила, що:
– Учні мають опанувати навички розуміння принципів роботи ШІ.
– В навчальних закладах важливо навчати створювати власні тексти без залучення ШІ.
### Медіаграмотність як життєва навичка
Фінляндія розпочала викладання медіаграмотності ще в 1970-х роках, тоді акцентували увагу на інтерпретації радіо- та телевізійних програм, зазначили експерти Euronews Next. Останнє оновлення навчальної програми відбулося у 2014 році — за кілька місяців після незаконної анексії Криму Росією, що спричинило хвилю дезінформації у Фінляндії та сусідніх країнах. Тоді до програми додали теми про соціальні мережі й смартфони.
Ключовою ідеєю навчальної програми є концепція «мультиграмотності», яка розглядає вміння розуміти, оцінювати та аналізувати різні джерела інформації як навичку, необхідну протягом усього життя, а не як окремий предмет.
В межах цієї системи в країні діє близько 100 організацій, що популяризують медіаграмотність і надають навчальні матеріали до шкіл, повідомляють у Фінському національному інституті аудіовізуальних засобів (KAVI).
У навчальній системі:
– Діти вже з трьох років занурюються у цифрове середовище через дослідження смішних зображень та звуків.
– У віці 7–8 років учні отримують від вчителів рекомендації щодо достовірності інформації, знайденої онлайн.
– У 9–10 років школярі вчаться складати власні дослідження з акцентом на аналіз перспектив, які вони обирають або ігнорують.
За словами Лео Пеккали, заступника директора KAVI, педагоги можуть навіть пояснювати базові принципи роботи алгоритмів у межах уроків математики.
Ніна Пенттінен зазначила, що відповідальність за інтеграцію критичного мислення у різні дисципліни та за оцінку досягнень учнів покладається на вчителів.
Лео Пеккала навів як приклад обмежену успішність інформаційних кампаній із дезінформацією у Фінляндії. За його словами, більшість населення легко розпізнає зловмисний контент.
Він додав, що навіть під час пандемії COVID-19 в країні поширювалися міжнародні конспірологічні теорії, які однак не набули широкої популярності, оскільки люди швидко усвідомлювали їх абсурдність і починали обговорювати їх критично.
### Навички грамотності для роботи з ШІ — думки експертів
Однією з викликів для освітнього процесу є явище дипфейків — відео або зображення, створені шляхом накладання обличчя однієї людини на тіло іншої або маніпулювання звуком для формування реалістичного відео, як визначає Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO).
У 2024 році відомі дипфейкові шахрайства були спрямовані проти таких персон, як державний секретар США Марко Рубіо, італійський міністр оборони Гвідо Крозетто, а також знаменитостей, серед яких Тейлор Свіфт і Джо Роган. Голоси останніх використовували для поширення шахрайських обіцянок про державні виплати.
За словами Пеккали, цей матеріал надзвичайно складно відрізнити від справжнього.
Мета навчання — щоб учні змогли застосувати набуті в школі знання ідентифікувати потенційну неправдивість контенту в ШІ-згенерованих відео. У разі сумнівів, школярі мають звертатися до альтернативних джерел, щоб перевірити правдивість.
Як підкреслив Пеккала, стрімкий розвиток поверхневих технологій ШІ не знижує важливості базового критичного розуміння роботи медіаресурсів.
Навчальні програми також допомагають дітям розпізнавати ознаки підроблених відео, зображень чи аудіозаписів, наприклад, якщо вони викликають надмірні емоційні реакції, додала Ніна Пенттінен.
Вона також наголосила, що, незважаючи на ризики, дітям необхідно розуміти принципи дії ШІ та методи його розвитку компаніями.
### «Попереду чимало роботи»
Карі Ківінен, експерт з освітніх програм у Європейській обсерваторії з питань порушення прав інтелектуальної власності (EUIPO), повідомив, що фінські вчителі вже змінюють підходи до використання ШІ у класі.
Зокрема, це може проявлятися у таких практиках:
1. Вимога писати завдання вручну замість онлайн-есе.
2. Визначення, що ШІ можна застосовувати для генерації ідей, але не для виконання фінальних робіт.
Як приклад він навів згадане вище колективне написання горор-історії для ознайомлення молодших дітей із ШІ.
Уряд країни цього року запровадив рекомендації з використання ШІ, орієнтовані на педагогів ранньої освіти.
В документі радять вчителям відкривати інформацію про способи та час власного застосування ШІ, а також розповідати учням про можливі помилки і упередження, що можуть виникати через його використання.
Проте Пенттінен звернула увагу на недоліки цих рекомендацій, адже відсутність інтеграції в офіційну навчальну програму може призвести до того, що школи і педагоги не послідовно їх впроваджуватимуть. Перегляд навчальної програми, за її словами, зазвичай відбувається раз на десятиліття і наразі ще не розпочався.
Карі Ківінен працює над створенням спільної рамкової програми з медіаграмотності штучного інтелекту для Європейського Союзу та інших розвинених країн, що може надати педагогам додаткові орієнтири.
Цей документ, який планують оприлюднити на початку 2026 року, включатиме:
– Рекомендації щодо застосування ШІ учнями.
– Поради щодо повідомлення про використання ШІ.
– Методи отримання більш надійних результатів від ШІ.
В перспективі він має стати інструментом для оцінки навичок роботи з ШІ в 15-річних учнів у близько 100 країнах. Експерт наголосив, що його рамкова програма «узгоджується з фінським підходом».
За словами Ківінена, проблема використання ШІ виходить за межі лише Фінляндії — це глобальний виклик для всієї Європи і світу.
Він підкреслив, що:
– Інструменти ШІ розвиваються надзвичайно швидко.
– Освітні системи поки що не встигають адаптуватися до цих змін.
– Попереду стоїть великий обсяг роботи з оновлення освітніх програм і методик.
