На обкладинці сторінки в Facebook японського фотографа Арата Ямаоки сьогодні можна побачити синьо-жовтий прапор із написом «I stand with Ukraine».
Арата Ямаока вже понад 15 років працює на найпрестижніших тенісних турнірах категорії «Великий Шолом». У 2013 році він фотографував чемпіонат світу з художньої гімнастики у Київському палаці спорту, а також тримав участь у зйомках міжнародних представницьких тенісних змагань, які проходили у Харкові. Після початку повномасштабного вторгнення Росії Арата вирішив надавати посильну допомогу пресслужбі Федерації тенісу України (ФТУ). Вже четвертий рік поспіль він безкоштовно надсилає для Федерації фото українських тенісистів. «Це свого роду заміна донатам», — пояснює сам Ямаока під час спілкування з ним у медіазоні Вімблдону.
— Арато, на твоїй сторінці в Facebook виставлений прапор України. Як давно ти підтримуєш нашу країну?
— З 2017 або 2018 року. Я трохи розумію українську мову, знаю деякі слова. Можу навіть спробувати поговорити, але підбирати слова буває складно. Моя рідна мова — японська, також володію англійською та російською, трохи знаю французьку і, звісно, українську.
— Коли ти почав працювати на найпрестижніших світових тенісних турнірах?
— Я завжди працював як фрілансер. У 2006 році на турнірі в Токіо познайомився з редактором одного тенісного журналу, після чого почав їздити на турніри. Спочатку як гість, а працювати почав приблизно з 2008 року, не лише фотографуючи, а й брав інтерв’ю. З часом познайомився з українськими гравцями.
— Кого із українських тенісистів ти найчастіше фотографував?
— Сергія Стаховського, Олександра Долгополова, сестер Бондаренко. Вперше я відвідав Україну на міжнародному тенісному турнірі Tetra Cup близько десяти років тому. Тоді працював разом із Юрієм Сапроновим, який був віцепрезидентом Федерації тенісу України та організатором турніру. Співпраця з ним була на рівні пресслужб, але він, будучи бізнесменом, згодом втратив інтерес до фінансування тенісних проектів.
— Проте твій інтерес до України залишився. Четвертий рік ти безкоштовно надсилаєш фотографії українських тенісистів із турнірів «Великого Шолому» для ФТУ. Як виникла така ідея?
— В Україні війна. Я не дуже заможна людина і не маю змоги робити донати, тому вирішив допомагати тим, що вмію і можу. До повномасштабного вторгнення співпрацював із українськими медіа, зокрема з виданням «Сегодня», але воно незабаром закрилося.
— Чи підраховував ти, скільки твоїх фотографій за 3,5 року війни розміщувала Федерація тенісу України на своїх платформах?
— Не рахував, але фото справді багато. Скільки ще готовий безоплатно постачати фотографії? Побачимо. Адже вартість техніки та подорожей постійно зростає. Проте я розумію ситуацію в Україні, і совість не дозволяє мені нині обговорювати оплату.
— Який гонорар ти зазвичай отримуєш за роботу, скажімо, на одному турнірі Grand Slam?
— Приблизно 2000 євро.
— Чи продовжуєш зараз працювати з українськими гравцями?
— Постійно співпрацюю із сестрами Кіченок. Також фотографії Ястремської регулярно надсилаю для ФТУ. Щодо Еліни Світоліної — у неї свій менеджмент, який користується фото з інших агентств. Зазвичай агенти тенісисток неохоче витрачають кошти на фотографії (посміхається).
Фото Даяни Ястремської для Федерації тенісу України
— Як ти заробляєш на життя?
— Я маю контракт із агенцією, яка співпрацює з менеджментом гравців. Світові інформагентства мають власних професійних фотографів, і з ними я, як правило, не працюю.
— Ти зосереджений виключно на тенісі чи фотографуєш й інші види спорту?
— Не лише теніс, хоча спеціалізація у мене саме на ньому. Чи працював на Олімпійських іграх? Ні, туди важко потрапити, це окрема тема. У 2013 році я знімав чемпіонат світу з художньої гімнастики в Києві. Загалом фотографую будь-які види спорту. Якщо в Токіо, де я мешкаю, відбуваються спортивні події, я йду і їхкамерою фіксую події.
— Працюю на всіх тенісних мейджорах щонайменше останні 15 років, включно з кваліфікаціями. Тобто на турнір витрачаю близько трьох тижнів.
Арата Ямаока на Вімблдоні
— Скільки фрілансерів у світі тенісної фотографії подібних до тебе, які подорожують на всі «Великі Шоломи»?
— Приблизно 15 з різних країн або й менше. З Японії, окрім мене, так само працюють один-два.
— Як організовується допуск фрілансерів на турніри? Чи зможе новачок отримати акредитацію від організаторів?
— Новому це зробити навряд чи вдасться. Особливо на Вімблдоні. Щоб потрапити на ці змагання як фотограф, треба мати певний авторитет у Туру. Якщо ж у тебе вже є досвід роботи на інших «Шоломах», тоді є шанс.
— Який твій особистий рейтинг турнірів Grand Slam з огляду на рівень організації? Хто лідирує?
— Раніше найкраще мені подобався Ролан Гаррос, але там теж багато складнощів, зокрема у вигляді численних обмежень. Інші «Шоломи» проходять англійською, з яких, мабуть, найбільш комфортним є Australian Open, де поважають журналістів і зручно працювати.
— А як щодо Вімблдона?
— Центральний корт невеликий, і фотокореспондентам бракує простору. Корти взагалі треба перебудовувати, бо вони дуже малі. Телевізійних камер стає дедалі більше, а місця для фотографів — дедалі менше.
— Як із організаційними аспектами, такими як зона харчування чи зберігання особистих речей?
— Вімблдон, загалом, добре організований. Лише кількість охоронців тут більша, ніж на інших «Шоломах». Натомість найпроблемніший у плані організації наразі — Ролан Гаррос.
Автор: Максим Розенко, «Чемпіон», Лондон
