Головний фінал ще попереду, але спершу вболівальників чекає гра, яку насправді ніхто не хотів грати. Франція і Англія зустрінуться за третє місце — а це ж ті самі команди, які буквально днями серйозно розраховували на золото.
Матч – 18 липня, Hard Rock Stadium у Маямі-Гарденс. Для нас, у Києві, це вже опівночі 19-го. Ставки прості: бронза чи ще одне розчарування замість тієї, ну майже, перемоги.
Франція вилетіла після 0:2 від Іспанії. Англія програла Аргентині — чинному чемпіону — 1:2, хоча першою й забила. Тепер обом треба якось видихнути після невдалого вечора й вийти на поле вже з іншим настроєм.
Гра, куди ніхто не збирався
Дивна штука ці матчі за бронзу. Ще недавно обидві команди готувались до можливого фіналу, а тепер б’ються за третю сходинку — і психологічно перемкнутись після такої поразки непросто, особливо коли до фіналу лишався буквально крок.
Дешам чесно сказав: команда хотіла зовсім іншого фіналу турніру. Але тут же й нагадав хлопцям – гра офіційна, і бронзу просто так ніхто не віддасть.
А для самого Дешама цей матч особливий зовсім з іншої причини – це буде його останній матч на чолі збірної Франції. 57 років, чемпіонство-2018, фінал-2022 — і тепер шанс закрити цю главу ще однією медаллю. Ібраїма Конате вже прямо сказав: хлопці хочуть красиво попрощатися з тренером. Тож мотивація буде, навіть попри втому й розчарування.
В Англії теж є свій сюжет. У 2018-му команду зупинила саме Бельгія в такому ж матчі за бронзу – 0:2. Тепер, під керівництвом Тухеля, у “трьох левів” є ще один шанс. І перемога тут була б для них найкращим результатом на мундіалях аж з 1966-го – того самого року, коли Англія взяла свій єдиний трофей. Після двох четвертих місць (1990, 2018) бронза стала б справжнім проривом.
Мбаппе, Кейн і Беллінгем ще не закрили питання
Окрема тема вечора – хто забере “Золоту бутсу”. У Мбаппе вже вісім голів, і кожен його рейд у штрафний майданчик може вирішити не тільки матч, а й особисту гонку.
Правда, чи вийде він у старті – ще питання. Дешам натякав на ротацію: турнір виснажливий, у декого дрібні пошкодження.
В Англії свої претенденти – Кейн і Беллінгем, по шість голів у кожного. Наздогнати лідера складно, але матчі за бронзу часто виходять результативними, тож шанс є.
Найцікавіше з того, за чим варто стежити:
- швидкість Мбаппе проти англійської оборони;
- Кейн проти французьких центральних захисників;
- Беллінгем між лініями;
- боротьба в центрі поля;
- і, звісно, як тренери розпорядяться ротацією.
Такі матчі часто виходять веселішими за самі фінали – команди вже не бояться ризикувати й менше сидять у обороні.
Чому бронза на мундіалях — це окрема історія
Такий матч грають ще з 1934-го. Перший в історії виграла Німеччина, обігравши Австрію – і німці досі найуспішніші в цих поєдинках, чотири перемоги.
У французів своя красива сторінка: 1958 рік, розгром Німеччини 6:3, а Жуст Фонтен забив у тій грі чотири м’ячі й закрив турнір із неймовірними 13 голами. Цей рекорд, до речі, тримається й досі – майже сімдесят років.
На Євро таку гру взагалі не проводять уже з 1984-го – тренерам ідея боротись за “втішний приз” не дуже подобається. А от на мундіалях усе інакше: для не найтоповіших збірних це реальний шанс залишити слід в історії. Чилі, Австрія, Польща, Туреччина, Швеція — усі колись брали бронзу саме так. І для Португалії, до речі, третє місце й досі найкращий результат за всю історію.
Останній вечір турніру
Прощальна гра Дешама, бомбардирська гонка Мбаппе, бажання Англії нарешті закрити майже шістдесятирічне очікування – сюжетів вистачає й без золота. Саме тому цей матч зовсім не виглядає прохідним.
Для обох команд це вже фінал їхнього мундіалю – далі нічого не буде. Хтось поїде додому з медалями, а хтось – з двома поразками поспіль і думкою, що весь турнір закінчився геть не так, як хотілось.
