Новий наступ на Київ із Чернігівщини: наскільки це реально і як Україна готується дати відсіч
Президент Володимир Зеленський разом із представниками Головного управління розвідки Міністерства оборони України попереджають про можливий повторний російський наступ на Київ через Чернігівщину. Цей сценарій наразі розглядається українським військовим керівництвом як цілком реальний і надзвичайно небезпечний. Про вірогідність таких подій і стратегії захисту — далі.
Кадрова потреба Путіна: хто і скільки потрібен для наступу
За найновішими даними, Росія планує мобілізувати до 100 тисяч осіб для можливої операції на північному напрямку, який включає Чернігівську область. Українська розвідка стверджує, що Кремль готує кілька сценаріїв розширення бойових дій, серед яких — повторна спроба прориву в районі Києва.
Логіка тут така:
- У 2022 році на Київському напрямку Росія задіяла близько 35-45 тисяч військових, але цього виявилось замало для прориву — війська розтягнулися занадто довгою лінією і не змогли надійно захистити фланги та тильні ділянки.
- Військове командування РФ вивчає свої помилки і розуміє, що для успішного наступу потрібна більша кількість бійців, як мінімум удвічі більше за попередній захід.
Яка перевага потрібна для прориву оборони Чернігівщини
З урахуванням поточної оборонної лінії, зробленої з використанням протитанкових ровів, мінних полів і бетонних укріплень, для успішного прориву Росія має мати:
- щонайменше тричі більшу чисельність піхоти на напрямку основного удару;
- а у випадку з ешелонованою обороною, як на Чернігівщині, – п’ятиразову перевагу.
Такі цифри підтверджують військові аналітики із Генерального штабу ЗСУ і Головного управління розвідки. Вони говорять: без значних запасів живої сили і ресурсів прорив подібної фортеці просто неможливий. Росіяни ж можуть досягти цього тільки при новій масовій мобілізації від 300 тисяч людей.
Військовий експерт про підготовку ударного кулака Росії
Іван Тимочко, військовий аналітик, пояснює: для формування боєздатного ударного угруповання РФ має:
- Залучити мобілізованих, які не просто компенсують втрати на фронті, а й створять новий ударний контингент.
- Взяти до уваги, що якщо восени мобілізують близько 300 тисяч, цих бійців навряд чи вистачить для нового наступу, адже вони будуть розподілені по всій лінії фронту.
- Піднімати цифру мобілізації до 500 тисяч – це вже ознака підготовки масштабної операції.
Що зараз відбувається на північному кордоні
Станом на серпень 2026-го в Брянській області не помічено концентрованого скупчення піхоти, яке свідчило б про безпосередню підготовку штурму Чернігівщини. Поки що там тише та активне переміщення військової техніки, облаштування доріг та логістики.
Аналітики впевнені, що після мобілізації потрібен ще час — декілька місяців на оснащення, підготовку і злагодження нового угруповання. Орієнтовно це може бути пік активності у лютому 2027 року.
Важливо також, що повторне вторгнення на Київ з півночі можливо лише після повного контролю Росією над Донецькою областю. Поки Сили оборони міцно тримають фронт на сході, відкриття нового північного напрямку є малоймовірним.
Як Україна готується зірвати наступ
Командування ЗСУ та Генеральний штаб під проводом головнокомандувача Михайла Драпатого виділяють низку ключових напрямів боротьби, спрямованих на превентивне блокування атаки:
- Перетворення прикордонної смуги Чернігівщини на суцільну фортифікаційну зону. Всі шляхи, дороги і відкриті ділянки мінуються дистанційними та протитанковими мінами. Навмисно відведені «коридори» ведуть ворога у зони смертельної небезпеки – низини з артилерійським і дроновим вогнем.
- Миттєве нанесення ударів по ознаках розгортання російських таборів, техніки чи складів у Брянській області за допомогою дронів-камікадзе і ракетних систем.
- Забезпечення повного контролю над розвідкою. Інтеграція українських систем з системами НАТО дає можливість фіксувати будь-яке переміщення військ супротивника задовго до атаки.
Погляд експерта на більш широку стратегію
Іван Тимочко наголошує, що робота не має зводитись лише до копання окопів чи побудови укріплень, бо фронт зараз простягається на понад 1200 кілометрів, а зброя уражає не лише на передовій, а й у глибині ворожих територій. Війна вимагає:
- Посилення дипломатичних кампаній для отримання міжнародної військової та фінансової допомоги;
- Модернізації бойової підготовки з урахуванням нових викликів та озброєння;
- Створення нових спеціальних посад і функцій для адаптації під актуальні технології і тактики.
Це широкий і комплексний фронт роботи, який йде паралельно з безпосередньою обороною територій.
