Думка редакції та коментаторів може не збігатися з позицією автора, особливо коли мова йде про патріотизм у вітчизняному футболі.
Читайте також: «Шлях до свідомості довжиною… у дві години. За мотивами “прозріння” Юхима Коноплі».
Нещодавно в українському футбольному середовищі розгорівся значний «патріотичний» скандал із участю гравця «Шахтаря» та національної збірної України Юхима Коноплі, якого звинуватили в підтримці наративів руського міру. Ця ситуація викликала хвилю обговорень і хайпу у соціальних мережах протягом кількох тижнів.
Проте варто зазначити: Конопля є патріотом України, хоч і проявляє інколи необдуманість. Його позиція змінювалася від «це не я» до «це я, але я неправильно висловився» і врешті «я патріот» – і все це за короткий проміжок часу. Клуб «Шахтар» відреагував та пообіцяв розібратися з цим інцидентом. Очікуємо офіційну заяву клубу, що підкреслить патріотизм у його лавах, засудження будь-яких проявів сумнівів, а також підтвердження того, що Конопля перерахував частину свого доходу на підтримку Збройних Сил України.
Варто звернути увагу, що проблема не обмежується лише «Шахтарем», адже загалом у вітчизняному футболі всі вважають себе патріотами, хоча практика може бути різною:
-
«Патріотичне» «Динамо» – клуб, який підписав ретранслятора руського міру Бленуце. Однак він продемонстрував своє ставлення, перерахувавши за допомогою А-Банку місячну зарплату на підтримку Збройних Сил України. Таким чином, питання з ним вважатися закритим – Бленуце є патріотом України, а не Росії.
-
Українські легіонери – також позиціонують себе як патріоти:
- Лідер думок Забарний перейшов до команди на російських теренах, де почувається комфортно. Він відкрито висловив свою позицію, відмовився обговорювати сумнівні моменти, підкресливши своє ставлення до Батьківщини, передаючи частину доходу на підтримку ЗСУ.
- Маліновський проявляє дружні стосунки з російським футболістом Головіним.
- Зінченко, патріот України, має досвід виступів у російському клубі “Уфа”.
Всі вони активно говорять про свій патріотизм, а також використовують соціальні мережі для популяризації своєї позиції.
-
Футбольні журналісти – також заявляють про свою патріотичну позицію. Під час матчів Української Прем’єр-ліги вони закликають до фінансової підтримки Збройних Сил України, однак рідко порушують делікатні теми, наприклад, складнощі взаємин гравців, які перебувають у одній команді (як у випадку з Забарним і росіянином Сафоновим). Всі, як і гравці, підтримують ідею патріотизму, не бажаючи розхитувати стабільність.
-
Тренери та функціонери – демонструють свою відданість державі завдяки публічним подякам ЗСУ перед і після матчів, на чолі з Сергієм Станіславовичем та Олександром Володимировичем. Після таких демонстративних проявів патріотизму іноді виникає відчуття недоречності ставити запитання про спортивні результати – адже на тлі війни футбол відходить на другий план.
-
Українська асоціація футболу (УАФ) – також позиціонує себе як патріотична структура. Голова Андрій Миколайович навів приклади свого конфлікту з Александером Чеферіном, а потім зустрічався з Джанні Інфантіно з Європейської федерації футболу. Відомо, що він закидав фотографії з футболістом Матерацці, який раніше був пов’язаний з поїздкою до Росії. Всі учасники процесу позиціонують себе як патріоти України.
-
Артур Рудько – є ймовірно найскандальнішим патріотом українського футболу. За відчуттями патріотизму гравець намагався перейти кордон нелегально, однак спроба виявилася невдалою. Він, без сумніву, відданий Україні, про що неодмінно розповість при нагоді. Саме його вважають головним футбольним патріотом, який згодом був мобілізований до війська.
Таким чином, патріотизм у вітчизняному футболі пронизаний усі шари і рівні: від Дмитра Коноплі до Артура Рудька, від Віктора Забарного до Бленуце – всі вони демонструють відданість Україні різними способами, кожен у своїй ролі та обставинах.
