Президент Київської міської федерації кіокушинкай карате Роман Кривицький поділився своєю унікальною історією поєднання спортивної кар’єри і військової боротьби за Батьківщину. Попри те, що багато його колег у Національній федерації поділяють його погляди, вони часто уникають публічних висловлювань через страх.
—
З початку повномасштабного вторгнення Росії тисячі українських спортсменів стали на захист країни. Дехто з них продовжує поєднувати бойові обов’язки із спортивною діяльністю. Роман Кривицький, призер та переможець чемпіонатів України з кіокушинкай карате, а також керівник Київської міської федерації, є яскравим прикладом такого спортсмена-воїна.
У розмові з «Главкомом» Роман розповів про свої найбільш значущі спортивні перемоги, участь у захисті держави та отримані поранення. Окрім цього, він висловив своє бачення сучасного стану українського кіокушинкай.
—
### Початок спортивного шляху
Роман народився у 1983 році та розпочав займатися карате у рідному місті Корець на Рівненщині. Спортивних секцій було мало, тож він приступив до занять кіокушинкай під керівництвом Олександра Добровольського, починаючи приблизно із сьомого класу.
Через відсутність належної зали команда тренувалася у підвалі триповерхового будинку одного з друзів, який вони самостійно впорядкували.
У 15–16 років вже виступав на чемпіонатах Волинської області серед дорослих, займаючи 1-2 місця. Він згадує один із перших досвідів, коли посів друге місце, хоча судді, за його словами, віддали перемогу супернику через особливі зв’язки.
—
### Спортивний розвиток і здобутки
Роман розумів, що для розвитку потрібно переїхати до Києва, тож вступив до Університету імені Михайла Драгоманова. Тут він почав тренування в 302 школі під керівництвом Сергія Броністовського.
У 2002 році на чемпіонаті України в Миколаєві він провів видатні поєдинки, дійшовши до бою з багаторазовим чемпіоном Андрієм Ковалем, який весь час є його другом і колегою по федерації. Нажаль, тоді Кривицький отримав травму, що не дозволила продовжити бій.
Пізніше він виборював титули чемпіона України за іншими версіями карате.
У 2010 році у Конча-Заспі Роман став чемпіоном України на Олімпійській базі, що дозволило йому взяти участь у чемпіонаті Європи в Іспанії. Загалом він тричі був переможцем національного чемпіонату.
Ключовим у спорті він вважає вміння долати поразки, наголошуючи:
– не зупинятися на першому невдачі;
– робити висновки;
– рухатися вперед.
—
### Тренерська діяльність
З 2005 року Роман очолює клуб Fighter, якому скоро виповниться 20 років. На честь ювілею планується великий турнір у Національному університеті фізичного виховання і спорту України.
—
### Міжнародний досвід і підтримка України легендами карате
Головною мрією Романа було взяти участь у абсолютному чемпіонаті світу в Японії – престижному турнірі, який проводиться кожні чотири роки і називається «Олімпіадою для карате». У 2010 році йому вдалося здобути ліцензію на участь від України.
Підготовку він здійснював у Криму, а на самому змаганні у Японії в першому бою зустрівся із легендарним дворазовим чемпіоном світу Норичикою Цукамото.
Цей бій став початком дружби між ними. Цукамото неодноразово публічно підтримує Україну, ділячись фотографіями Романа у військовій формі на власних платформах і навіть запрошуючи українських спортсменів на свій престижний турнір Tokyo Open. Цей турнір три роки поспіль приймав українських учасників та збирає кошти для підтримки України. Також через його позицію російські спортсмени відсторонені від міжнародних змагань.
На вході до залу Tokyo Open був розташований постер з фото Романа у формі, а Цукамото в соцмережах називає його «моїм другом», який мріє повернутися до занять карате, але наразі змушений воювати.
Планований візит Цукамото до Києва у жовтні-листопаді було перенесено з міркувань безпеки.
—
### Керівницька діяльність у Київській міській федерації і проблеми у Національній Федерації
З 2011 року Роман очолює Київську міську федерацію кіокушинкай карате. Він не прагнув цієї посади, розуміючи, що це здебільшого волонтерська робота, але з командою побудував ефективну діяльність, через що їх вважають зразковою федерацією.
У 2012 році він організував Кубок України у Києві в міжнародному форматі, який зібрав понад 500 учасників із близько 15 країн. Турнір був високо оцінений іноземними спортсменами як «малий чемпіонат Європи».
У 2013 році, коли розпочався Євромайдан і багато країн відмовилися приїжджати через побоювання щодо безпеки, президент федерації Олександр Гончаренко навіть водив російських делегатів на Майдан, щоб показати мирність подій. Проте після анексії Криму в 2014 році частина російських каратистів зберегла антивоєнну позицію.
З початком повномасштабного вторгнення Росії з’явився загін «Союз», створений Російським союзом бойових мистецтв, у який увійшли російські каратисти, в тому числі ті, хто раніше приїжджав до України на змагання. За словами Кривицького, цей загін швидко розпався і не воював довго, більше слугуючи для піару.
—
### Військова служба та поранення
Вже у жовтні 2021 року Роман усвідомив можливість війни, підготував військове спорядження і вранці 24 лютого 2022 року звернувся до військкомату. Його направили у 128-й батальйон територіальної оборони Дніпровського району Києва. Вже наступного ранку він отримав зброю та зайняв позиції на другій лінії оборони столиці.
У березні-квітні 2023 року під час боїв під Бахмутом був поранений від уламків станкового протитанкового гранатомета: поранення руки супроводжувалося пораненнями голови, які врятував шолом. Роман впевнений, що поранення могли бути смертельними, якби пошкодження було на два сантиметри нижче.
Під час лікування він організував дитячий турнір, у якому взяло участь близько 600 дітей. За підтримки видатних осіб, зокрема поета Дмитра Лазуткіна та президента Всеукраїнської федерації бобслею Михайла Гераскевича, зібрали понад 200 тисяч гривень, які Роман витратив на покупку автомобіля для військових. Навіть, незважаючи на складний стан після поранення, він особисто забезпечував доставку цього авто.
—
### Проблеми з керівництвом Національної Федерації Кіокушинкай
Роман критикує керівництво Національної Федерації, зокрема згадує про присутність у складі посадових осіб тренера Сергія Гетьманського, який не виключений з федерації, попри відвідування ним турнірів у Чечні, організованих клубом Рамзана Кадирова «Ахмат» у 2020-2021 роках. Тоді Гетьманський мешкав у Донецьку.
Роман наголошує, що перебував у зоні бойових дій на Харківщині, у той час як Гетьманський активно публікував у соцмережах фотографії відпочинку в Іспанії. Він піднімав це питання на президії та вимагав пояснень щодо присутності такої людини у федерації.
Також він критикує оренду дорогого Палацу спорту для проведення дитячих чемпіонатів у 2024 році, вказуючи на альтернативні, значно дешевші зали. Вважає, що варто раціональніше використовувати бюджет, особливо враховуючи війну.
Підкреслює проблему з організацією турніру «Бійці нації» у травні 2024 року, де зі 1200 учасників було зібрано понад 400 тисяч гривень на допомогу дітям-переселенцям. Проте досі немає звітності про використання цих коштів, хоча держава також виділила на турнір 800 тисяч гривень.
На турнірі «Бійці нації 2» у 2025 році перед нагородженням виступав нардеп Микола Тищенко, який викликав обурення в частини глядачів. Кривицький засуджує це рішення й зазначає, що організатори не могли не контролювати його появу на сцені.
Загалом на проведення турніру було витрачено 2,2 мільйони гривень, що майже дорівнює річному бюджету Національної Федерації (2,8 млн грн), при тому, що молоді спортсмени збирають донати, аби поїхати на чемпіонати світу.
За словами Кривицького, подібні турніри за умов війни є фактично відмиванням бюджетних коштів. Він закликає колег по федерації не боятися ставити гострі питання і не проявляти байдужість.
—
### Сьогодення у військовій службі
Наразі Роман не може повернутися до активних спортивних виступів через травму руки. Лікарі змогли пришити нерв, тож рухливість частково відновилася, але він не може приймати удари рукою і займається спортом лише у тренувальному режимі.
Він служить у спеціальному підрозділі, назву якого не розголошує. Раніше мав групу інвалідності, але відмовився від її продовження, аби залишатися у строю. Минулого літа він звільнився з військової служби, щоб швидше приєднатися до бажаного спецпідрозділу.
—
Автор: Артем Худолєєв, «Главком»
