Важко збагнути захоплення деяких колег з приводу того, що колишнє селище Слобожанське отримало статус «міста». Ця ситуація виглядає одночасно і дивною, і сумною.
Поки новина активно поширюється мережею, а поважні колеги описують грандіозні перспективи для мешканців «ще одного міста», пропоную розглянути передумови цього рішення. Це буде корисно не лише для жителів Слобожанського, а й для широкої аудиторії.
Слобожанське тривалий час було складовою частиною Підгородного, допоки у 1980-х роках ХХ століття його не виділили як окреме селище. Тоді не бачили сенсу повертати житловий масив назад до Підгородного. Згодом колишнє Ювілейне трансформувалося у Слобожанську об’єднану територіальну громаду (ОТГ). За часів попередньої влади Слобожанське почали активно фінансувати — чи то, щоб спричинити труднощі обласному центру, чи з метою освоєння бюджетних коштів на будівництві.
Тепер це не селище, а окреме «місто» із населенням близько 14 тисяч осіб на площі 10 квадратних кілометрів. Їх більшість працює у Дніпрі, а мешканці повністю залежать від комунікацій обласного центру.
Наразі нові «містяни» святкують зміну статусу, а тим часом слід пам’ятати важливі організаційні моменти:
– «Місту» необхідно організувати власний водоканал, адже всі існуючі договори укладені з «Дніпроводоканалом»;
– треба створити окреме теплоенергетичне підприємство, бо три котельні у Слобожанському перебувають у власності Дніпра;
– необхідно сформувати інші структури управління житлово-комунальним господарством, оскільки комунальні підприємства одного міста не можуть обслуговувати мережі та абонентів в іншому місті.
І це займе певний час, але є неминучою процедурою.
Окрім того, комунальні послуги для колишніх абонентів Дніпра, ймовірно, стануть значно дорожчими. Це пояснюється тим, що вся вода до Слобожанського надходить через Дніпро. Якщо селище Аули продає місту воду за комерційною ціною, то виникає логічне питання: чому інше «місто» повинно отримувати дотації?
Аналогічні зміни стосуватимуться вартості проїзду. Відтепер для Слобожанського, яке знаходиться буквально через дорогу від Дніпра, тариф розраховуватиметься за внутрішньообласними перевезеннями. Міські маршрутки з Дніпра більше не матимуть можливості курсувати туди, або ж пасажирам доведеться виходити на кордоні міст і переходити дистанцію пішки.
Отже, мешканцям доведеться:
1. Створити власний департамент транспорту, який відповідатиме за організацію перевезень,
2. Самостійно розшукувати рухомий склад для обслуговування маршрутів.
Це відбувається не тому, що міський голова Дніпра, Борис Філатов, діє неправомірно, а тому що існують чинні законодавчі норми та адміністративні процедури. Варто усвідомити: безоплатних привілеїв не буває.
Виникає логічне запитання: чому натомість не прийняти давно лежачий у Верховній Раді з 2017 року закон «Про міські агломерації», що міг би систематизувати розвиток регіону? Адже демографічна криза — це питання, про яке часто говорять на різних рівнях. Незважаючи на це, великі міста фактично «ріжуть» на частини.
Без відповіді залишається й інше припущення: чому не вдосконалити існуючий шлях, а замість цього створювати нові «міста» навіть із районів Дніпра? Наприклад:
– місто Новокодацьк,
– місто Соборне,
або ж виникає ідея створення окремої Слобожанської області, де Слобожанське стало б обласним центром.
Такі пропозиції можуть звучати дещо саркастично, але вони демонструють загальні тенденції розподілу територій і адміністративних одиниць.
Тимчасом ті, хто святкують появу «нового міста», поки не усвідомлюють або не хочуть усвідомлювати наслідки таких рішень. Йдеться не лише про підвищення рахунків за користування інфраструктурою, а й про зміни формули розрахунку освітніх субвенцій.
Статус міста на документах не перетворює селище на справжнє місто в соціальному та економічному розумінні, а тим більше не змінює його географічне положення чи історичний час.
Головна проблема полягає в тому, що замість впровадження комплексних і світових підходів до укрупнення мегаполісів, законодавці й уряд обирають більш недалекоглядні, фрагментовані рішення, які в кінцевому підсумку оплачують мешканці.
Ще один аспект — статус міста надає новообраним «міським головам» право отримувати значно вищі заробітні плати, що, ймовірно, є додатковим стимулом для активної боротьби за цей статус.
Таким чином, мешканцям Слобожанського варто готуватися до нового етапу в житті, розуміючи, що «новий статус» накладає низку адміністративних, економічних і соціальних викликів, і за них доведеться платити повну ціну — рано чи пізно.
