Колишня Розового нарешті пояснила: куди пішли гроші з «банки» — просто і без зайвих нервів. Не люблю скандали, але тут важливіше прозорість. Колишня Рожева каже одне, сам Віктор — інше. Давайте розкладу по поличках, щоб кожен донатор зрозумів, де його гривня.
Про що шум — і чому я в це занурилась
Я бачу багато емоцій у стрічці. Люди донатили на відновлення ветерана Віктора Розового й хочуть знати, що з грошима. Я розклала історію по поличках, без канцеляризмів. Стисло, по-людськи, щоб усім було зрозуміло. Люди мають право знати, куди поїхала кожна гривня. У цьому шумі й взаємних натяках суть легко губиться. Тому я зібрала факти — чеки, дати, послуги — і склала їх у зрозумілу картинку без туману.
Що сказала колишня Розового
Ольга Мерзлікіна пояснила, що кошти з банки Monobank ішли на реабілітацію та все, що її прискорює. Вона говорить про чеки, договори й конкретні позиції, а не про абстракції. Каже, що частину витрат закривали одразу, частину — після надання послуг. І що публічний звіт можливий, коли всі документи зібрані до купи.
На що йшли донати — людською мовою
Йдеться про курси у спеціалізованих центрах, додаткові медикаменти та роботу фахівців. Плюс щоденні дрібниці, без яких відновлення зависає: перевезення, витратні матеріали, побутові речі. Каже прямо: донати — на здоров’я і функціональність, а не «на щось інше».
Про банк і перевірки
За словами Ольги, банк міг запитати підтвердження, і їх надали. Є фінмоніторинг, є вимога показати цільове використання — це норма для великих зборів. Коли є документи, питання знімаються швидко. І так має бути завжди.
Що каже сам Віктор Розовий
Віктор дякує всім, хто допомагав, і просить прозору звітність по кожній гривні. Йому важливо бачити, де саме витратили гроші й коли. Це логічно: ім’я публічне, збір великий, питання неминучі.
Про моральну компенсацію 500 тисяч
Окрема тема — моральна компенсація 500 тисяч. Віктор пояснює, що зобов’язання виконав і кошти компенсував. Кому важлива повна картина — потрібні дати, чеки, підписи. Без цього будь-яке пояснення виглядає сирувато.
Чому цифри в людей не сходяться
Тут не змова, а різна логіка підрахунку. Для когось «реабілітація» — це лише курс у центрі. Для іншого — це ще й ліки і обладнання, робота реабілітологів, поїздки, побутові речі. Додайте сюди повернення боргів і закриття рахунків — і маємо кашу з цифр. Щоб її розібрати, потрібен один документ і спільні підписи сторін.
Де саме витрати: коротка карта витрат
Я зібрала типові статті, які вкладаються у «реабілітацію». Це те, що зазвичай бачимо у звітах, коли вони зроблені правильно.
- реабілітаційний центр «Модричі» або інший заклад: проживання, сеанси, діагностика;
- нейростимулятор, ортези, коляска і протези, крісло для душу, дрібні прилади для дому;
- реабілітологи: індивідуальні години, масаж, супровід;
- чеки і інвойси за медикаменти, витратні матеріали, перев’язки;
- дрібні, але регулярні витрати: транспорт, харчування, допомога з доглядом;
- іноді — підтримка тих, хто допомагав щоденно (допомога побратимам).
Чому це дорого? Бо це марафон, а не спринт. Кожен курс — це місяці, а інколи й роки. Речі зношуються, протоколи лікування змінюються, призначення теж. Тому суми «розповзаються» між різними категоріями, і це нормально — якщо є документи.
Про «залишок з банки»
Коли збір закінчується, лишається залишок з банки. Зазвичай його переказують на картку отримувача або залишають на останні процедури. Тут важливо чітко зафіксувати: коли, скільки і куди переказали. Інакше потім починаються суперечки, яких можна було уникнути.
Мій людський погляд: як зняти напругу
Я за прості правила. Документи в один файл, таблиця на одній сторінці, суми по графах і звіт по витратах людською мовою. Далі — спільний пост із коротким підсумком. Коли все видно, ніхто не шукає під текстом «зраду».
Чеклист прозорості для великих зборів
- Перед стартом фіксуємо, хто має доступ до банки, хто підписує платежі, як зберігаються документи.
- По завершенні — публічний звіт: суми, дати, категорії, скани основних чеків і акти виконаних робіт.
- Якщо є суперечки — звертаємось до банку, підключаємо незалежного бухгалтера й закриваємо питання.
Люди донатили на здоров’я, а не на сварку. Куди пішли гроші — це не вирок, а запит на ясність. Колишня пояснила свою частину. Віктор попросив просту прозорість. Далі все вирішує одна табличка і підписи. І так, це має стати стандартом — для будь-яких зборів.
