Китай стрімко перетворюється на світового лідера у сфері ядерної енергетики, з майже такою ж кількістю реакторів, що знаходяться в стадії будівництва, як і у всьому решті світу разом узятому. Хоча домінування Китаю у виробництві сонячних панелей та електромобілів добре відоме, країна також будує ядерні електростанції неймовірними темпами. За прогнозами, до 2030 року потужність ядерної енергетики Китаю перевищить відповідний показник Сполучених Штатів — країни, яка першою продемонструвала можливість поділу атомів для виробництва електроенергії.
Багато з китайських реакторів базуються на американських та французьких проєктах, проте Китай подолав проблеми зі строками будівництва та перевищенням витрат, які суттєво ускладнили розширення ядерної енергетики на Заході.
Паралельно Китай здійснює прориви у розробці технологій нового покоління, які західні країни поки що не змогли опанувати. Величезні інвестиції спрямовуються на термоядерний синтез — потенційно безмежне джерело чистої енергії, якщо вдасться опанувати цю технологію.
Головна мета Пекіну — стати світовим постачальником ядерної енергії, долучившись до обмеженого кола країн — США, Росії, Франції та Південної Кореї — здатних розробляти та експортувати одні з найскладніших технічних систем людства.
– – –
Посадовець Карнегі Марк Хіббс, автор книги про ядерну програму Китаю, зазначив: «Китайці рухаються дуже швидко і прагнуть продемонструвати світу, що їхня ядерна програма є непереборною.»
Змагання між США і Китаєм за глобальне домінування у сфері енергетики перетворилося на геополітичне протистояння. Сполучені Штати, особливо за президентства Трампа, позиціонують себе як провідного постачальника викопного палива — нафти, газу та вугілля. У той же час Китай контролює виробництво сонячних панелей, вітрових турбін та акумуляторів, розглядаючи відновлювану енергетику як надприбутковий ринок майбутнього.
Зростання інтересу до ядерної енергетики зумовлене нагальними проблемами кліматичних змін. Ядерні реактори не випромінюють парникових газів, на відміну від вугільних і газових станцій, а також забезпечують стабільне виробництво електроенергії цілодобово, що значно переважає потенціал сонця та вітру.
Адміністрація Трампа ставить за мету у чотири рази збільшити потужності ядерної енергетики до 2050 року, незважаючи на зростання скептицизму щодо глобального потепління. Вона також планує розвивати покоління нових реакторних технологій, які можуть живити дата-центри всередині країни та експортуватися до енергетично залежних країн. Офіційні особи побоюються, що домінування Китаю на ринку експорту ядерної техніки посилить його глобальний вплив, адже будівництво атомних електростанцій за кордоном створює довготривалі міждержавні зв’язки.
Змагальний потенціал Китаю криється у здатності виробляти реактори швидко та недорого. Середній час зведення реактора в Китаї становить 5–6 років — у два рази швидше, ніж у західних країнах.
З початку 2000-х років у Китаї вдвічі зменшилися витрати на зведення ядерних електростанцій, які стабілізувалися, тоді як у США витрати різко зросли з 1960-х років. Нагадаємо, що єдині дві американські АЕС нового покоління вітолькового століття — станція Вогтл у Джорджії — будували 11 років із загальним кошторисом 35 мільярдів доларів.
– – –
### Вартість будівництва ядерних реакторів
* Показники враховують інфляційно скориговані «overnight costs», тобто вартість будівництва без урахування виплат за кредитами.
* Тренди ґрунтуються на лінійній регресії.
* Ілюстрації та джерела: Liu et al., 2025.
Шанвей Лю, дослідник Гарвардської школи урядування, підкреслив, що зниження будівельних витрат у Китаї викликало у нього подив. Найголовніші питання, які він ставить: як Китай досяг такої високої майстерності у ядерній енергетиці та чи зможуть США наздогнати його.
– – –
### Як Китай оволодів ядерною енергетикою
Будівництво сучасної АЕС — один із найскладніших інженерних проєктів у світі.
* Реакторна ємність, де відбувається розщеплення атомів, виготовлена зі спеціальної сталі товщиною до 25 сантиметрів, що протистоїть радіаційному впливу десятиліттями.
* Ця ємність розміщується у величезному захисному куполі, який часто має висоту у три поверхи і діаметр, порівнянний із куполом Капітолію США; він виготовлений зі сталезалізобетону для запобігання витокам.
* Тисячі кілометрів труб та кабелів мають відповідати суворим нормам безпеки.
Фінансове забезпечення таких багатомільярдних проєктів — надзвичайно складне завдання. Будь-які незначні проблеми, наприклад, необхідність перегляду компонента під час експертизи, можуть призвести до затримок і збільшення відсоткових витрат по кредитах.
З часом Китай подолав ці труднощі завдяки:
1. Сильній державній підтримці: три державні компанії отримують дешеві державні кредити, що знижує фінансове навантаження — адже фінансування становить близько однієї третини вартості.
2. Забезпеченню вигідних тарифів на продаж електроенергії від ядерних станцій операторам енергетичних систем.
3. Обмеженню типів реакторів, які вони будують, що дозволяє відточувати будівельний процес — це “ключ до масштабування”, за словами Джой Цзян, експертки з енергетичних інновацій.
4. Можливості інвестувати у національні заводи та професійні інженерні кадри через державні настанови щодо розвитку ядерної енергетики.
5. Постійному виробництву великих корпусів реакторів на одному комплексі поблизу Шанхаю та використанню спеціалізованих бригад зварників, які працюють на різних будівництвах послідовно.
У Західних країнах ситуація склалася інакше. У 1970–80-х роках будівництво АЕС у США майже зупинилося через зростання відсоткових ставок і посилення норм безпеки, що викликало затримки. Побоювання щодо утилізації ядерних відходів і наслідки аварії на АЕС Three Mile Island (1979) додатково знизили інтерес до цієї галузі. Паралельно приватні компанії експериментували з новими типами реакторів, що призводило до складнощів та подальшого збільшення витрат. Відсутність передбачуваності стала причиною занепаду американської ядерної промисловості.
У 2000-х роках у США спробували відновити будівництво за допомогою реакторів AP1000, які мали покращені системи безпеки. Однак технологічні новації спричинили повторювані збої та значне подорожчання. Два реактори в штаті Джорджія, завершені минулого року, вкотре засвідчили стриманий інтерес операторів до нових проєктів.
У той же час Китай також будував AP1000 і зустрів серйозні виклики: проблеми із закупівлею насосів охолодження та непередбачувані стрибки вартості. Однак замість зупинки китайські фахівці проаналізували помилки, внесли зміни у конструкцію і створили місцеві ланцюжки постачання, що дозволило продовжити проєкт.
На думку Джеймса Крелленштайна з Alva Energy, китайський підхід був виваженим: вони призупинили роботу на певний час, щоб інтегрувати всі здобуті уроки.
Наразі Китай будує дев’ять додаткових реакторів CAP1000 (модифікованої версії AP1000), усі з очікуваним терміном завершення будівництва у п’ять років за значно нижчою вартістю, про що свідчить звіт Міненергетики США.
– – –
Суперечки щодо причин високих американських витрат на будівництво АЕС часто пов’язані з нормами безпеки, чи надто суворими для нових технологій. Китайські вимоги до безпеки зазвичай схожі, але там процес погодження більш передбачуваний, а опозиція має менше способів оскаржити проєкти. Більшість китайських реакторів розпочинають будівництво вже через кілька тижнів після отримання остаточного дозволу від регулятора. Для порівняння, у США часто потрібні додаткові дозволи від урядів штатів, що можуть затягуватися на місяці або роки.
Експерт з Lantau Group Девід Фішман зауважує, що досвід Китаю у реалізації масштабних інфраструктурних проєктів — від дамб і автомагістралей до високошвидкісних залізниць — дуже велика перевага, яку можна ефективно перенести і на ядерну галузь.
Для Китаю, найбільшого у світі забруднювача, ядерна енергетика має стати ключовим інструментом у боротьбі з екологічними проблемами. Попри швидке зростання сонячної та вітрової генерації, країна досі значною мірою залежить від вугілля, щоб забезпечити енергопостачання у періоди нестачі відновлюваної енергії. Розширення ядерної енергетики допоможе підтримувати відновлювані джерела та заміщати вугільні електростанції.
– – –
Водночас розширення китайської ядерної галузі має виклики:
– У 2021 році сталася невелика радіаційна витік із однієї з станцій.
– Більша аварія може спровокувати масове суспільне невдоволення.
– Питання утилізації ядерних відходів досі не вирішене, зокрема спостерігаються протести в містах щодо планів з будівництва заводів з переробки відходів.
– Встановлена заборона на будівництво нових реакторів у центральних регіонах країни через побоювання щодо водокористування може обмежити подальший розвиток.
Незважаючи на це, Китай продовжує активно реалізовувати амбітні плани: побудувати сотні реакторів до середини століття.
– – –
### Чи зможуть США наздогнати?
В Америці ядерна енергетика є рідкісною сферою, де підтримка є у політиків обох основних партій, особливо у світлі зростаючого попиту на електроенергію. Навіть деякі екологісти, зокрема Алан Гор, який раніше висловлював занепокоєння щодо аварій та радіоактивних відходів, тепер ставляться до технології більш прихильно.
Проте стратегія розширення ядерної енергетики у США суттєво відрізняється і більше покладається на приватні інновації, аніж на державну підтримку.
– Багато стартапів розробляють нові компактні реактори, які мають бути дешевшими за традиційні великі електростанції.
– Технологічні гіганти, такі як Google, Amazon і OpenAI, вкладають мільярди доларів у компанії ядерних стартапів на кшталт Kairos Power, X-Energy та Oklo, щоб забезпечити майбутні дата-центри для штучного інтелекту.
– Перші проєкти стартували у штатах Вайомінг, Техас та Теннессі, але зведення першої комерційної установки очікується не раніше 2030-х років.
Адміністрація Трампа прагне пришвидшити цей процес, спрощуючи регуляторний нагляд з боку Комісії з ядерного регулювання, яку критикують за надмірну консервативність щодо нових типів реакторів, менш схильних до аварій.
Міністр енергетики Кріс Райт заявив, що адміністрація розраховує на підприємницький дух та приватні інвестиції, які можуть вивести США у лідери, і вважає це перевагою порівняно з Китаєм.
Попри це, є побоювання, що США можуть надто покладатися на технологічні прориви, нехтуючи критичними сферами, такими як фінансування, кваліфіковані кадри та інфраструктура, необхідні для будівництва реакторів. Наприклад, майже весь важкий виробничий потенціал з виготовлення великих корпусів для реакторів у США втрачено. Новітнє покоління реакторів потребує часу на вдосконалення, що може відставити Америку.
Філіп Ендрюс-Спід, науковий співробітник Оксфордського Інституту досліджень енергетики, висловив думку, що замість множення різноманітних принципово різних проектів, варто концентруватися на порівняно невеликому числі перспективних розробок.
Хоча адміністрація Трампа активізувала розвиток дозволів та збільшення внутрішнього виробництва ядерного палива, деякі інструменти підтримки нових реакторів, як-от кредитний офіс Міністерства енергетики, зазнали кадрових скорочень. Навіть спроби послабити правила безпеки можуть викликати гострі суперечності. Крім того, інтерес техногігантів до ядерної енергії може зменшитися у разі спаду буму штучного інтелекту.
За словами Стівена Еззелла, віцепрезидента з глобальної інноваційної політики у Information Technology and Innovation Foundation, «Сполучені Штати мають всі шанси для розвитку ядерної енергетики, але виникає питання: чи обмежаться вони декількома малими реакторами для кількох дата-центрів, чи візьмуться серйозно відродити ядерну енергію як основне джерело електрики на загальнодержавному рівні.»
– – –
### Змагання за енергетичне майбутнє планети
Швидкий розвиток ядерної програми Китаю є тільки прелюдією до більшої мети — захоплення світового ринку. Китайські компанії вже побудували шість реакторів у Пакистані і планують додаткові експортні поставки.
Крім того, Китай прагне перевершити США у технологічних інноваціях у цій сфері. Він створив, як заявляють у країні, перший у світі реактор четвертого покоління — газоохолоджувану модель, що може забезпечувати не лише електроенергію, а й тепло та пару для важкої промисловості. Китай також досліджує використання менш поширених видів ядерного палива, таких як торій, а також технології переробки відпрацьованого палива. Це важливо, тому що запаси урану в країні обмежені для масштабного будівництва традиційних реакторів.
Навіть якщо американські компанії та наукові лабораторії залишаться провідними інноваторами, нещодавній звіт попередив, що Китай випереджає США на 10-15 років у здатності широко впроваджувати реактори нового покоління.
Це знайома історія: США винайшли сонячні панелі та акумулятори, але Китай масштабував ці технології і зараз контролює світові ринки.
Пол Сондерс, президент Центру національних інтересів (консервативно-орієнтований аналітичний центр), підкреслює: «Можливо, ми зможемо переконати деяких наших союзників не купувати китайські реактори, але існує багато інших країн із зростаючими енергетичними потребами. Якщо Америка не буде готовою, вона не зможе конкурувати.»
– – –
