Критичний момент для ВККС: Чому Україна не встигає оновити склад суддівської комісії?
У червні 2027 року закінчуються повноваження більшості складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Цей орган відповідає за оцінювання суддів та добір кандидатів на суддівські посади. Однак, станом на кінець вересня 2026 року, в Україні відсутній чинний закон, який дозволив би розпочати оновлення комісії.
Урядовий законопроєкт, покликаний врегулювати цей процес, потребує значних доопрацювань. Про це і багато іншого йдеться у статті Тетяни Шевчук, Карини Пенської та Катерини Бутко “Вимоги ЄС повертаються. Як Україні доведеться змінити відбір до ВККС після рішення ‘Венеційки’”. Нижче – стислий виклад ключових моментів.
Чому оновлення ВККС настільки важливе?
Відсутність нового складу ВККС загрожує зупинкою всієї судової реформи, що безпосередньо впливає і на перспективи України щодо вступу до Європейського Союзу. Справедливе та незалежне правосуддя – один із головних пріоритетів для інтеграції до ЄС.
Венеційська комісія підтримала ідею залучення конкурсної комісії для оновлення складу ВККС у 2027 році. Особливу увагу було приділено тому, що у цю комісію мають входити міжнародні експерти, які забезпечать незалежність і прозорість добору. При цьому міжнародна участь не порушує суверенітет України – це підтверджують і вітчизняні закони.
Що саме наголосила Венеційська комісія?
Важливо зрозуміти основний меседж комісії: тимчасовість участі міжнародних експертів залежить від завдань, які вони виконують, а не від чітко визначеного строку. Тобто закінчення терміну їхнього перебування не означає автоматичне припинення впливу міжнародників у формуванні ВККС.
Україна має спочатку завершити трансформацію національних органів, які надалі візьмуть на себе формування комісії, і лише після цього можна буде повернутися до стандартної процедури без міжнародного контролю.
Чому законопроєкт потребує доопрацювання?
Венеційська комісія відзначає, що існуючий проєкт закону містить низку недоліків:
- Участь міжнародних експертів фактично зведена до номінальної;
- Механізми контролю та впливу на відбір залишаються підпорядкованими уряду;
- Ризик повторення старих схем ручного управління кадровим добором.
Практика показує, що українська влада часто намагається демонструвати проведення реформ, одночасно зберігаючи можливості для контролю над процесами відбору у ключові структури суддівського врядування.
Два варіанти розвитку подій для Верховної Ради
- Ігнорувати серйозні зауваження та швидко прийняти закон у нинішньому вигляді, посилаючись на потребу виконання зобов’язань перед ЄС у межах Ukraine Facility. Такий крок призведе до формування ВККС, яка фактично виконує завдання щодо ручного призначення суддів, що поставить під загрозу переговори з ЄС.
- Відкрити дискусію, врахувати рекомендації Венеційської комісії, громадськості та міжнародних партнерів. Можливо, подати новий законопроєкт або внести необхідні зміни до існуючого. Цей шлях складніший, але лише він гарантує, що повернення міжнародних експертів матиме реальний вплив.
Чому контроль влади над суддями – це ризик для України?
Ручний контроль над суддями і органами, які їх добирають та звільняють, є пережитком минулого, який несумісний зі стандартами ЄС. Ті політичні сили, які намагаються зберегти старі схеми управління, ризикують опинитися в програшному становищі.
Сьогодні ситуація критична: країна стоїть перед вибором між швидкою формальністю або справжніми змінами, які сприятимуть справедливості та незалежності у суддівській системі.
Додаткові матеріали та джерела
Для детального ознайомлення з темою радимо прочитати повну статтю Тетяни Шевчук, Карини Пенської і Катерини Бутко “Вимоги ЄС повертаються. Як Україні доведеться змінити відбір до ВККС після рішення ‘Венеційки’”. Тут автори розкривають усі ключові застереження і пропозиції щодо майбутнього судової реформи.
Слідкуйте за оновленнями та новинами, аби не пропустити важливі зміни у правовій системі країни.
