Громадський діяч Юрій Кужелюк поділився своєю оцінкою актуальних подій тижня в Україні.
Нещодавно відбулися події, які привернули особливу увагу громадськості, зокрема саміти НАТО та Європейського Союзу. Головним завданням саміту НАТО було забезпечити збереження участі Сполучених Штатів у Альянсі та уникнути непередбачуваних кроків колишнього президента Трампа.
Слід відзначити, що генеральний секретар НАТО М. Рютте успішно виконав це завдання, забезпечивши позитивний результат саміту, ухвалення прийнятної резолюції та організацію особистої зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Зеленським. Ця зустріч пройшла без ускладнень. Україна отримає фінансування на військову допомогу навіть без прямої участі США, що має велике стратегічне значення й значно важливіше за формальні фрази у резолюції, відсутність яких раніше викликала занепокоєння в українському суспільстві.
Щодо саміту Європейського Союзу, то ситуація склалася складніша. Угорщина та Словаччина заблокували ухвалення 18-го пакету санкцій, крім того, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан наклав вето на початок переговорів щодо вступу України до ЄС. Він аргументував свої дії результатами плебісциту в Угорщині, хоча реальна участь у голосуванні склала близько 600 тисяч осіб із загальної кількості 9 мільйонів виборців, що ставить під сумнів мандат цього рішення.
Оскільки 26 країн-членів ЄС проголосували «за» розпочаток переговорів, є два можливих шляхи розвитку подій:
- Ігнорувати позицію Орбана і все ж розпочати офіційні переговори.
- Дочекатися змін у політичній владі Угорщини в наступному році, де головний опонент Орбана П. Мадяр має високі шанси на перемогу.
Минулого тижня завершилася дванадцятиденна конфронтація між Ізраїлем та Іраном, до якої долучилися й Сполучені Штати. Усі сторони заявили про свою перемогу, найбільшим з яких, за словами учасників, став Дональд Трамп, який виглядав особливо радісним під час саміту НАТО. Израїль завдав значних втрат іранській системі протиповітряної оборони, побудованій на основі російських технологій, знищивши більшість балістичних ракет та пускових установок Ірану. Разом із тим, іранські ракетні удари проривали ППО Ізраїлю, завдаючи значних руйнувань.
Попри те, що система ППО Ізраїлю створювалася роками і включає найсучасніші комплекси, цей факт свідчить про те, що жодна система протиповітряної оборони не може забезпечити 100-відсотковий захист. Якщо ж порівняти територію Ізраїлю з величиною України, врахувати підтримку Йорданії та наявність авіаносних ударних груп США у відбитті повітряних атак, стає очевидним, що ефективність зенітних сил України знаходиться на межі своїх можливостей.
Одним із ключових та поки що невирішених питань залишається доля 440 кг високозбагаченого урану й можливість того, що Іран найближчим часом проведе ядерні випробування, що може повністю нівелювати всі поточні «переможні» заяви.
В Україні, незважаючи на посилені обстріли, знову обговорюють можливість проведення виборів, хоча офіційних підстав для їх проведення в найближчий рік немає. Тим часом голова Верховної Ради Роман Стефанчук повідомив про розробку закону про перші повоєнні вибори, не надавши роз’яснень щодо причин терміновості цього процесу.
Крім того, стали відомі результати опитування центру «Соціс», проведеного у червні 2025 року, у якому громадяни відповідали на запитання: «За кого б Ви проголосували?». Примітно, що подібні публікації протягом повномасштабного вторгнення не здійснювалися через зрозумілі причини, тому виникає враження, що, можливо, війна вже скоро добігатиме кінця.
Основні тенденції, які демонструє опитування:
- Партія «Слуга народу» явно втратила підтримку виборців.
- Порошенко зберігає стійку підтримку свого електорату.
- Найбільший успіх мають так звані «військові партії», що не є дивним, оскільки військові користуються найбільшим довірою серед населення у часи війни.
Єдине запитання щодо даного дослідження пов’язане з причинами його раптової публікації. Також викликає подив присутність у списку певних прізвищ, таких як Буданов, Білецький і Прокопенко, які офіційно не заявляли про наміри брати участь у виборах.
Таким чином, виникають припущення, що список потенційних кандидатів формується не лише для оцінки політичної ситуації, а й можливого викликання ревнощів та напруги в Офісі президента, а також для усунення перспективних військових лідерів, подібно до подій із Віктором Залужним, з метою продовження дискредитації військового командування, що триває вже деякий час. Час покаже, як розгортатимуться події далі.
