Дніпро нерідко називають індустріальним серцем України — містом заводів, технічних вузів і ділових особистостей. Ця характеристика є цілком виправданою. Проте сьогодні тут активно формується новий культурний ландшафт, у центрі якого знаходиться Центр сучасної культури у Дніпрі (Dnipro Center for Contemporary Culture). Журналістка видання «Наше місто» поспілкувалася з директором цього центру Андрієм Палашем, аби дізнатися, як старовинна будівля за адресою Крутогорний узвіз, 21-А, перетворилася з руїн на культурний осередок, як війна вплинула на його діяльність, чому у місті бракує мистецької освіти та які нові проєкти очікують на дніпрян.
— Пан Андрію, розкажіть, будь ласка, з чого виникла ідея створення Центру сучасної культури?
— Коли ми розпочинали роботу над створенням цього центру, у Дніпрі ще не існувало сучасних культурних просторів. Безперечно, проєкти як «Я Галерея», «Артсвіт» чи артцентр «Квартира» існували, але вони не забезпечували комплексного культурного досвіду. Нам мріялося створити великий, багатофункціональний простір, де б можна було проводити виставки, кінопокази, лекції, резиденції та концерти. Місце, привабливе для всіх поколінь: студентів, дорослих і старшого віку. У 2018 році ми взялися за цю справу. Тоді будівля була зовсім занедбаною — без вікон та дверей, лише дах і стіни і відсутність комунікацій. У 2019 році почалася реконструкція, і саме тоді центр почав оживати.
— Яким був процес перетворення цієї будівлі?
— Об’єкт — це пам’ятка архітектури XIX століття. Спершу тут була приватна резиденція, згодом — губернське земство, аналог обласної ради. Після революції 1918 року тут розміщувався штаб армії, у радянські часи — військові структури. З часом будівля перейшла у приватну власність. Нині вона належить Центру єврейської освіти, що займається її реновацією. Ми вирішили не чекати на повне завершення ремонту і почали проводити заходи ще у процесі реконструкції: мистецькі резиденції, фестивалі, перші виставки. Це дало змогу повернути будівлі роль активної частини міського життя.
— Чи надихалися ви досвідом інших культурних центрів або прагнули створити щось унікальне?
— Безумовно, ми черпали натхнення з європейських арт-центрів, які відвідували під час поїздок у різні країни. Перед відкриттям ми приєдналися до європейської мережі культурних просторів Trans Europe Halles. Експерти цієї мережі неодноразово приїжджали до Дніпра, підтримували нас у формуванні стратегії та концепції. Вони ділилися практичними порадами, що дало можливість уникнути багатьох помилок. В Україні подібних центрів поки що небагато — близько десяти. Таким чином ми стали своєрідним експериментом.
— Як на роботу центру вплинуло повномасштабне вторгнення Росії?
— Початок війни змусив нас майже повністю змінити формат діяльності. Центр перетворився на соціальний простір для внутрішньо переміщених осіб. Тут працював маленький дитячий садок для дітей переселенців, відбувалися воркшопи й майстер-класи, роздавали гуманітарну допомогу, надавали психологічну підтримку. Це була наша відповідь на нові реалії. У такому режимі ми працювали близько року. Лише наприкінці 2022-го — на початку 2023-го почали поступово повертатися до мистецької діяльності. Втім, війна радикально змінила її зміст: тепер виставки стали відображенням травматичного досвіду, спробою колективної терапії. Це не абстрактні зображення природи чи квітів, а глибока рефлексія над сучасними подіями.
— Хто сьогодні є резидентами Центру сучасної культури?
— У нашому просторі працюють три ключові резиденти:
-
Громадська організація «Культура Медіальна», що реалізує дослідницькі, освітні, урбаністичні й виставкові проєкти.
-
Галерея «Артсвіт», яка спеціалізується на сучасному візуальному мистецтві та має чудову освітню дитячу програму «Артсвіт дітям».
-
«Альянс Франсез» — регіональне представництво французького інституту, раніше організовувало такі заходи як «Французька весна», кінопокази та концерти. Зараз, в умовах війни, їхня увага зосереджена на мовних курсах, але ми сподіваємося на повне відновлення культурної діяльності.
Ці організації взаємодоповнюють одна одну. Ми іноді співпрацюємо з іншими партнерами, хоч і не на постійній основі. У найближчому майбутньому плануємо розширення резидентської спільноти, якщо з’являться нові потужні учасники у сфері культури та неформальної освіти.
— Чи вдалося зберегти міжнародні зв’язки, незважаючи на війну?
— Так, і навіть започаткувати нові. Попри складну ситуацію, ми розпочали співпрацю з Кельном — містом-побратимом у Німеччині. Там ми знайшли партнерів, які працюють у культурній галузі. Разом створили платформу для співпраці українських і німецьких культурних інституцій. Ідея полягає у тому, що, наприклад, театр із Дніпра може створити спільний проєкт з театром у Кельні, музей — організувати спільну виставку. Ці проєкти презентуватимуться як тут, так і в Німеччині, а можливо — і у більш широкому міжнародному контексті. Проте проєкт досі не завершений, ми активно шукаємо фінансування, переважно з німецької сторони, адже в умовах прифронтового міста міський бюджет зосереджений на першочергових потребах.
— Існує думка, що відносини Дніпра з культурою досить складні. Як ви це прокоментуєте?
— Це радше стереотип, хоч і має певне підґрунтя. У місті немає академій мистецтв і бракує гуманітарної освіти. Дніпро традиційно був технічним центром, де готували інженерів. Це певною мірою проблема, але також і можливість. Ми маємо шанс збудувати нові інституції практично з нуля, не долаючи радянську інерцію, як це відбувається у Львові чи Харкові. У місті присутні ресурси і бюджети для створення нових театрів, культурних центрів та музеїв. Головним викликом залишаються люди — фахівці, експерти і куратори. Без кваліфікованих кадрів культурний розвиток неможливий. Ми стоїмо перед вибором: або створювати власну академію мистецтв, що забезпечить місто професіоналами, або залучати спеціалістів із інших регіонів. Частково цю роль вже виконує Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури, який запроваджує сучасні спеціальності. Частково це робить і наша команда, яка пройшла шлях від аматорів до творців великого культурного простору.
— Якими проєктами Центру сучасної культури ви найбільше пишаєтеся?
— Окрім гуманітарної діяльності та міжнародної взаємодії, одним із важливих напрямів стала робота над інклюзивністю культурних закладів. Спільно з управлінням культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та залученими експертами ми досліджуємо потреби мешканців, аналізуємо стан інфраструктури та розробляємо комплекс рішень для трансформації комунальних установ у інклюзивні простори, що є надзвичайно актуальним у воєнний період.
Найважливішим проєктом наразі є розробка стратегії розвитку культури міста. Це складне завдання, яке вимагає об’єднання зусиль культурних організацій, влади, бізнесу та громадськості.
За підтримки Британської Ради ми провели соціологічне дослідження, опитавши понад тисячу дніпрян про їхні культурні інтереси:
-
Виявилося, що бібліотеки та будинки культури відвідують нерегулярно,
-
Натомість театри, музеї й сучасні культурні центри користуються високим попитом.
Результати опитування будуть презентовані восени й слугуватимуть основою для формування майбутньої культурної стратегії міста. Робота над цим документом одночасно є викликом і можливістю скоординувати ініціативи бізнесу, влади й громадськості для спільного бачення розвитку.
Ми прагнемо бути корисними суспільству, адже культура — це значно більше, ніж розваги. Вона допомагає підтримувати місцеву громаду, інтегрувати нові спільноти в місто, створювати простір для відкритого діалогу, що сьогодні надзвичайно важливо.
Фото: Валерій Кравченко та офіційна Facebook-сторінка DCCC.
Нагадаємо, раніше в Дніпрі був презентований унікальний проєкт, який досліджує музичні традиції Буджака.
Категорія: Афіша, Новини Дніпра, Новини культури Дніпра
Позначки: Головне, Дніпро
Запрошуємо приєднуватися до нас у Telegram.
