Руйнівні удари по Києву: інтенсивність атак РФ зросла, а проблеми з ППО загострилися
Масштабна атака 6 липня та її наслідки
Комбінована повітряна атака на столицю України тривала понад чотири години і мала ретельне приготування ще з вечора 5 липня. Російські війська застосували широкий спектр безпілотників — Shahed, «Гербера», «Італмас» та дрони-імітації «Пародія», які мали за мету відволікти та дослідити позиції протиповітряної оборони.
Вже після опівночі Київ і область накрили одночасні удари крилатими ракетами «Калібр», гіперзвуковими «Цирконами» з Курської області та балістичними ракетами з Брянська, а до третьої ночі по місту завдали дві хвилі ракет Х-101/9м727.
Загалом було застосовано кілька типів ракет:
- 6 протикорабельних «Циркон»/«Онікс»;
- 23 балістичні «Іскандер-М»/С-400;
- 33 крилаті ракети Х-101;
- 6 «Калібр».
За повідомленнями Повітряних сил, агресор зробив ставку на вичерпання ресурсів ППО нашої країни, вдаривши 419 засобами повітряного нападу, зокрема 68 ракетами і 351 дроном. Хоча ця кількість була трохи меншою, ніж під час атаки 2 липня (496 дронів і 74 ракети), інтенсивність обстрілів помітно зросла.
Українські сили збили або нейтралізували 363 цілі (37 ракет і 326 БпЛА), із них 31 крилату Х-101 та 6 «Калібрів». Однак ворогу вдалося влучити 29 балістичними і 18 ударними дронами.
У столиці зазнало пошкоджень близько 30 житлових будинків: у Подільському районі частково зруйновано під’їзд, в Дарницькому ракетами пошкоджено двір між багатоповерхівками, а також постраждали будівлі в Оболонському та Голосіївському районах.
У місті Вишневе на Київщині внаслідок ударів було зруйновано п’ять вулиць, що означає десятки знищених будинків. Через ризик повторної детонації понад 500 людей тимчасово евакуювали із зони небезпеки.
Внаслідок атаки загинуло 14 осіб, ідентифікація загиблих триває, а ще близько 60 отримали поранення, серед них п’ятеро дітей.
Гострий дефіцит ракет-перехоплювачів у ППО України
Аналіз бою показав, що жодну з 29 балістичних ракет під час нічної атаки перехопити не вдалося. Речник Повітряних сил полковник Юрій Ігнат пояснює це гострим браком ракет для систем Patriot, які мають здатність збивати балістичні цілі.
За його словами, хоча сама кількість систем достатня, дефіцит перехоплювачів PAC2 і PAC3 суттєво знижує ефективність. Кремлівські війська активно використовують цей слабкий момент, роблячи акцент саме на балістичних ударах.
Окрім цього, Ігнат не виключає повторення масштабних обстрілів через скорочення інтервалів між атаками.
Президент Володимир Зеленський також звертав увагу на недостачу ракет-перехоплювачів та наголошував, що українські воїни справляються добре із безпілотниками та крилатими ракетами, але не можуть захистити від російської балістики через різке обмеження постачань. Напередодні саміту НАТО в Анкарі він закликав партнерів прийняти рішучі кроки.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга підкреслив, що найголовніша мета саміту — посилення можливостей України для захисту дітей від балістичного терору.
Погляд експертів на причини і шляхи протидії
Олександр Коваленко: штурм без пауз, щоб вразити один удар за іншим
Військово-політичний експерт Коваленко описує атаку 6 липня як звичну масовану комбінацію ударів — ракетних й безпілотних. Проте відзначає, що росіяни спішили, не здійснюючи повноцінної розвідки і післяпольотного обслуговування літаків Ту-95МС.
Пауза між ударами 2 і 6 липня була значно коротшою за звичні 1-1,5 тижні, що свідчить про поспішність і прагнення продемонструвати можливість наносити удари з малою перервою.
Основні цілі Росії залишаються традиційними — військово-промисловий комплекс, склади, логістика, а також терор цивільного населення для посилення психологічного тиску і викликання паніки серед мирних мешканців. Ця тактика застосовується системно і не збирається змінюватися.
Дмитро Снєгирьов: зосереджуємось на знищенні ворожих виробництв і пускових
Військовий аналітик наголошує, що постійне нагнітання проблем із перехоплювачами лише стимулює Росію активізувати атаки, особливо по Києву. Українські можливості краще спрямувати на знищення підприємств ВПК РФ, які виготовляють крилаті, балістичні та гіперзвукові ракети.
Він підраховує, що для перехоплення 75 ракет у великому ударі необхідно понад 150 ракет-перехоплювачів. При інтенсивності атак раз на два тижні за місяць потрібно від 300 ракет, вартість яких сягає 1,2-1,5 млрд доларів. Така кількість недосяжна навіть для західних партнерів, оскільки світове виробництво має обмеження — близько 500 одиниць на рік, з яких значна частина йде на власні армії.
Снєгирьов вважає більш доцільним наносити удари по заводах, де виробляють ракети, та по пускових установках в реальному часі, використовуючи інформацію союзників і технології, що дозволяють оперативно визначати розгортання пускових.
Він також звертає увагу на історичні факти — в Україні колись була потужна багаторівнева система ППО, але вона була втраченна у 2005–2007 роках. Наразі прохання про ракети-перехоплювачі вимагають одночасних дій по знищенню ворожих ударних можливостей.
Ще один важливий момент — ліцензії на виробництво таких ракет. Американці навряд чи дозволять надати Україні технології через ризики витоку секретної інформації, як це сталося 2014 року з антибатарейними радарами.
Що можна взяти до уваги читачам?
- Інтенсивність ударів РФ зросла, і використовується різноманітна зброя – від дронів і крилатих ракет до гіперзвукових і балістичних;
- Українська ППО ефективна у знищенні безпілотників та крилатих ракет, але гостро бракує засобів для перехоплення балістичних ракет;
- Вирішення проблеми залежить не лише від поставок ракет-перехоплювачів, а й від активного знищення російських військових виробництв і пускових установок;
Такі виклики вимагають скоординованої роботи армії України та партнерів для підтримки обороноздатності й мінімізації жертв серед мирного населення.
