За підсумками двох стартових поєдинків кваліфікації Чемпіонату світу-2026 збірна України здобула лише один заліковий пункт. У розпорядженні головного тренера Сергія Реброва очікувана поразка від французької збірної (0:2) — навіть за такої гри деякі вболівальники з певною іронією зазначали: «Ого, ми ж створили два напівмоменти!», — а також сенсаційна нічия з командою Азербайджану (1:1), яка викликала бажання разом із смолоскипами вирушити до Української асоціації футболу.
Протягом останнього місяця в суспільстві точилися різноманітні дискусії: лунали заклики звільнити тренера, обговорювалися його можливі призначення у «Панатінаїкос», а також точилися суперечки щодо того, кого варто викликати до збірної, а кого ні. На даний момент ці розмови втратили актуальність або принаймні відсунуті на другий план, адже команда готується до поєдинку з Ісландією, де необхідно зосередитися виключно на показі найкращого футболу. Якщо збірна України зазнає поразки і від Ісландії, скоріш за все, про поїздку на Мундіаль доведеться забути.
Хто Ісландія і чого варто очікувати від суперника?
Загальна історія
Ісландія пройшла складний і довгий шлях до досягнення значних успіхів і перспектив потрапляння на великі міжнародні змагання. Для континентальної Європи ця країна довгий час залишалася своєрідним аутсайдером, неначе «карликом», що не спроможний дати сильний опір. Навіть із наявністю видатного футболіста на кшталт Ейдура Гудйонсена — а таких було небагато, можливо один або півтора, — збірна Ісландії зазнавала поразок у відборі, не могла конкурувати на високому рівні і залишалася статистичною аномалією.
Однак поступово відбулися значні зміни. Соціальна реформа 1990-х років, спрямована на боротьбу з алкогольними і наркотичними залежностями, принесла позитивні результати. У 2016 році Ісландія всіх приголомшила своїм успіхом на Євро, тоді як перші паростки таланту пробивалися ще раніше, майже від самого початку 2000-х. У 2003 році ісландці набрали 13 очок у відборі, претендуючи на вихід до плейоф, після чого Шотландія, що виявилася лише на одне очко позаду, зазнала принизливої поразки від Нідерландів із рахунком 1:6.
У 2013 році Ісландія знову була на межі поїздки на Чемпіонат світу до Бразилії. Тоді ключовими гравцями були Гільфі Сігурдссон і Колбейнн Сігторссон, які допомогли команді випередити Словенію, Норвегію, Албанію та Кіпр, а також посісти друге місце в групі, на одну сходинку поступившись Швейцарії. Збірна вийшла у плейоф, де поступилась Хорватії (0:2). Враховуючи наступний сумбурний виступ хорватів на самому чемпіонаті, у деяких залишалося відчуття, що саме Ісландія могла б стати кращим варіантом.
Покоління того часу не втратило ентузіазму, зберегло холоднокровність під тиском і з новою силою кинулося в боротьбу на відбірковий цикл Євро-2016. Друге місце у конкуренції з Чехією, Туреччиною, Нідерландами, Казахстаном і Латвією забезпечило команді пряму путівку на чемпіонат до Франції, де під керівництвом Ларса Лагербека команда також безстрашно виступила.
Формат турніру мав на увазі вихід трьох найсильніших збірних з групи, а попереду Ісландії стояли такі сильні суперники, як Португалія з Кріштіану Роналду, Австрія та Угорщина, що мала досвід виступів на міжнародній арені. Тим не менш, «вікінги» записали до своєї скарбнички запам’ятовувані матчі:
- Нічия з Португалією 1:1
- Нічия з Угорщиною 1:1
- Перемога над Австрією 2:1
Після 1/8 фіналу, коли Ісландія здобула сенсаційну перемогу над Англією (2:1), команда отримала славу завдяки міцному бойовому характеру та прагненню до перемоги, навіть якщо стиль гри іноді виглядав недосконалим, а саме це стало шоком для Роя Ходжсона. Хоча у чвертьфіналі ісландці поступились Франції (2:5), вони завершили турнір з гідністю і високоповажно.
Нова славна сторінка у книзі історії команди — це відбір до Чемпіонату світу 2018 року, де Ісландія посіла перше місце у своїй групі (22 очки), випереджаючи Хорватію, Україну, Туреччину, Фінляндію та Косово. На мундіалі в Росії хвилювання не обернулися на успіх, хоча команда відвойовувала нічию з Аргентиною (1:1), причому воротар Хеннес Хадльдорссон парирував пенальті, призначений проти нього саме Мессі, а також змагалася у конкурентній боротьбі з Хорватією (1:2), до останнього зберігаючи теоретичні шанси на плейоф.
Надалі з Ісландією траплялися ситуації, коли команда не змогла пройти кваліфікацію, зокрема у 2021 році вона зазнала невдачі. Нині тенденції у розвитку ісландського футболу здаються більш позитивними, але передчасно робити оптимістичні висновки, враховуючи, що вже минула лише третина шляху до мети.
Історія зустрічей між Україною та Ісландією
Українська та ісландська збірні зустрічалися на футбольному полі п’ять разів. Хочеться зауважити, що статистика на боці України:
- 2 перемоги
- 2 нічиї
- 1 програш
Під час відбору на Євро-2000 ісландці приїздили до Києва і змогли нав’язати боротьбу, обмінявшись забитими м’ячами між Владиславом Ващуком і Ларусом Сігурдссоном. Проте в матчі у Рейк’явіку українська збірна перемогла завдяки реалізованому наприкінці тайму пенальті Сергієм Ребровим.
Під час боротьби за вихід на чемпіонат світу в Росії для України цей шлях виявився особливо складним. Так, на 5-й хвилині матчу атакувальний гравець ісландців Фіннбогасон прорвався у штрафний майданчик, зробив удар, футболісти рикошетили м’яч, і він зрештою опинився у порожніх воротах Олександра Кучера. Українці змогли відігратися до перерви — влучним ударом із далекої дистанції відзначився Ярослав Ракицький, і гол реалізував Андрій Ярмоленко. Але більшого створити команда не змогла. Сталося це попри те, що був шанс з пенальті, коли Євген Коноплянка пробив у штангу — у підсумку матч завершився внічию 1:1.
У вересні 2017-го Україні особливо дошкуляв Гільфі Сігурдссон, який оформив дубль, у тому числі забивши гол, коли послизнувся на Андрія Пятова, але арбітр не побачив порушення. Тоді Ісландія перебувала на піку своєї форми і виграла абсолютно заслужено завдяки сильним контратакам.
У березні 2024-го українці повернули контроль, перемігши — Альберт Гудмундссон відзначився красивим ударом, який воротар Лунін не зміг зафіксувати, а Віктор Циганков узяв на себе відповідальність і забив гол у дусі Євгена Коноплянки. Поряд з ним із гострим дальнім ударом проявив себе Михайло Мудрик, фактично «що більярдним кулям» направив м’яч у сітку.
Сучасний стан команди
З січня поточного року на посаді головного тренера збірної Ісландії працює 52-річний Арнар Гюннлейгссон. У минулому він був гравцем атакувального плану, проте за час кар’єри не зміг закріпитися у командах вищого рівня. Його спортивна біографія включає такі клуби, як «Феєнорд», «Нюрнберг», «Сошо», «Болтон», «Лестер», «Сток Сіті» та «Данді Юнайтед». Загалом статистика його виступів налічує 182 матчі, 35 забитих голів і 2 гольові передачі, що свідчить про середні показники.
Цікаво, що Гюннлейгссон мав шанс зіграти проти України у 1999 році, але на НСК «Олімпійський» залишився в запасі, а в матчі в Рейк’явіку участі не брав.
Завершивши ігрову кар’єру в 2011 році, він одразу перейшов у тренерське русло: спершу грав роль граючого тренера, потім асистента у клубах «Акранес» та «Гейкар», далі працював у системах команд «Рейк’явік» і «Вікінгур». З 2019 року очолює національну збірну Ісландії, паралельно зберігаючи посаду головного тренера «Вікінгура».
Таке поєднання функцій демонструє довіру до його керівництва, яку він виправдовує результатами: два чемпіонські титули (2021, 2023), два національні кубки (2022, 2023) та два Суперкубки країни (2022, 2024). Щодо єврокубків, то тут команда поки не мала значних успіхів. Втім, Гюннлейгссон визнається одним з провідних фахівців Ісландії.
На рахунку тренера вже шість матчів на чолі збірної: дві поразки від Косово (1:2, 1:3), які призвели до пониження до Дивізіону С Ліги націй; дві товариські зустрічі — перемога над Шотландією (3:1) та поразка Північній Ірландії (0:1); харизматична розгромна перемога над Азербайджаном (5:0) та мінімальна поразка від Франції (1:2), яка не стала причиною сорому. Варто згадати про ситуацію в Парижі, коли гол, забитий Андрі Гудйонсеном, був скасований через свисток арбітра.
Цікаво, що в попередній заявці тренера лише один гравець, який виступає в ісландській першості — воротар Антон Ейнарссон із клубу «Брейдаблік». Усі інші футболісти захищають кольори команд із різних країн — від Данії до Катару.
Серед найцікавіших гравців слід виділити:
- Альберта Гудмундссона («Фіорентина»), який нещодавно гідно проявив себе у матчах проти «Полісся»;
- Хакона Харальдссона («Лілль»);
- Ісака Йоуханнессона («Кельн»), який відзначився точним ударом у матчі проти «Вольфсбурга» (3:3);
- Центрального захисника Свіррір Іґнассона, що недавно перейшов у «Панатінаїкос»;
- Півзахисника Гіслі Тоурдасона, який прогресує у польському «Леху»;
- Атакувального півзахисника Крістіана Хлінссона, постійного гравця «Твенте»;
- Братів Гудьйонсенів — Андрі та Даніеля, які заслужено грають за клуби «Блекберн» та «Мальме» і доводять свою індивідуальність.
Футболісти Ісландії активно інтегруються в європейський футбол, відмовляючись від пасивності в обороні на користь активнішої гри в атаці, що підтверджує яскравий приклад розгрому Азербайджану з рахунком 5:0. Це серйозний виклик для збірної України, очолюваної Сергієм Ребровим.
Підсумкові думки
Збірна України — команда з непередбачуваним стилем, яка демонструє нерівномірну гру, тому складно з упевненістю прогнозувати результат поєдинку.
Ісландська збірна виступатиме на домашньому полі, має у складі кількох видатних гравців і довела свою конкурентоспроможність, зокрема значною перемогою над Азербайджаном (5:0) та мінімальною поразкою від Франції (1:2), де вартувало на нічию.
Очікується важкий матч, у якому збірна України, ймовірно, зіграє в своєму класичному стилі — обережно в першому таймі та намагатиметься заграти активніше в другому.
Поки що «синьо-жовті» мають проблеми з креативністю в атаці, особливо з невизначеністю щодо ролі та форми Михайла Мудрика. Тренер Сергій Ребров не переконав повністю в здатності контролювати хід гри, а склад команди виглядає непримітно — наприклад, знову було викликано лише двох нападників. Відтак не варто дивуватися, якщо цей поєдинок знову стане непростим для української збірної.
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
