Новий курс Ірану: Жорсткі призначення та тривала напруга в регіоні
Після майже півроку у тіні таємничості, верховний лідер Ірану, аятола Моджтаба Джаменеї, уперше цілком відкрито показав свій намір керувати країною, зробивши ряд призначень ветеранів жорсткої військової лінії на ключові посади в системі безпеки.
Ребрендинг безпеки: нові обличчя зміцнюють режим
Це оновлення керівництва, проведене цього місяця, свідчить про бажання країни залишатися у стані постійної готовності до війни. Аналітики кажуть, що Іран готується до нескінченного протистояння з США і одночасно тримає під контролем внутрішні хвилювання серед населення, що потерпає від наслідків економічної кризи.
- Головою Верховної ради національної безпеки став Мохсен Резаї — колишній командувач Корпусом вартових ісламської революції під час війни Іран-Ірак.
- Хоссейн Таеб, відомий священнослужитель та колишній начальник розвідки, очолив сили Басидж — могутню парамілітарну мережу, що часто застосовується для придушення протестів.
- Також було оновлено генеральний штаб Збройних сил, призначено нового командира корпусу вартових та командувача військово-морських сил.
Період невизначеності та невпинні виклики
Нові безпекові керівники мають справу з особливим періодом. Військові сутички хоч і ослабли, але брак готовності до компромісу в переговорах між Вашингтоном і Тегераном щодо Ормузької протоки зберігає регіон у водіях напруженості.
Наприклад, строк у 60 днів для погодження угоди щодо іранської ядерної програми вичерпався, не принісши прориву. Ситуація лишається нестабільною, а потенціал масштабної війни залишається реальним.
Іранські тяжіння між м’якою дипломатією та жорстким контролем
Основна частина нових лідерів — це старші представники революційної генерації 1979 року, ветерани війни 80-х років. Їхні стосунки з аятолою Джаменеї — давні та глибокі, що свідчить про довіру до “старої гвардії”.
Водночас у країні триває дискусія:
- Помірковані політики вважають, що слід використати контроль над Ормузькою протокою для досягнення компромісу.
- Прихильники жорсткої лінії наполягають на стійкості та розширенні переговорних позицій через стримування військовими засобами.
Їхній аргумент базується на історії: останні великі військові кампанії США та Ізраїлю в регіоні почалися саме під час переговорів із адміністрацією Дональда Трампа. Пам’ятають також про вихід США з ядерної угоди 2015 року.
Пріоритети жорстких лідерів
Аналітик політичних подій Хаді Борхані підкреслює, що прихильники суворого курсу вважають Захід радше ненадійним і вірять, що лише «стійкість, військове стримування і високі витрати для потенційних ворогів» утримають загарбників подалі.
Експерт з Ірану Абдолрасул Дівсаллар називає рішення призначити такі кадри відображенням глибокої потреби знайти новий, ефективний спосіб протидії Вашингтону. Наприклад, більшість новопризначених підтримують повернення до попереднього меморандуму з адміністрацією Трампа, хоча й за умови збереження домінування Ірану над Ормузькою протокою.
Імпульсивність нового лідера та потенційна ціна для суспільства
Відмінність нинішнього аятоли Моджтаби від батька — більш активна готовність до конфлікту з Америкою. Свідченням цього є й остання серія військових сутичок, а також його заяви про «потужні наступальні операції». Однак, це не означає, що Іран відмовляється від дипломатії, радше він налаштований більш жорстко і не прийме компромісів, які б поставили країну у вразливе становище.
Основний розрахунок полягає в тому, що Іран зможе довше витримувати економічні наслідки конфлікту, ніж американська сторона.
Проте така стратегія має серйозні наслідки для 90 мільйонів іранців, які живуть у пекучій економічній кризі, з ризиком повернення до масштабної війни.
- Перед війною в Ірані відбулися масові протести, які припинилися завдяки жорстоким діям сил безпеки.
- Поточна напруженість та економічні проблеми можуть знову підбурити народ на протести.
Призначення Хоссейна Таеба до керівництва Басиджем посилює контроль над внутрішньою безпекою — аятола Джаменеї наказав укріпити «мережу громадської розвідки» для більш жорсткого нагляду за населенням.
Аналітики переконують, що Моджтаба може бути готовий ризикувати далі, ніж робив це його батько, однак залишається запитанням, чи витримає суспільство такі випробування.
