Історик Ювал Ной Харарі, у своєму матеріалі для Financial Times, підкреслив, що, всупереч поширеному наративу російської пропаганди, Україна наразі має стратегічну перевагу в поточній війні.
Він звернув увагу на те, що навіть колишній президент США Дональд Трамп, який у лютому 2025 року закликав президента України Володимира Зеленського задовольнити вимоги Росії, стверджуючи, що «у вас немає козирів», сьогодні визнає, що «Україна, підтримувана Європейським Союзом, перебуває у позиції боротися й перемагати».
Харарі нагадав, що на початку конфлікту у 2014 році Україна виглядала безпорадною перед масштабною агресією Росії, яка без особливих труднощів окупувала Крим та захопила частину сходу країни. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року було спрямоване на повну анексію України та ліквідацію її суверенітету. Тоді очікували швидкого падіння Києва й розгрому української армії, а західні союзники навіть розглядали варіант евакуації Зеленського та формування уряду у вигнанні. Однак президент Зеленський залишився у столиці, продовжуючи активний опір. Наприкінці літа 2022 року українські збройні сили розпочали контрнаступ, який увінчався успіхами у Харківській і Херсонській областях. Було звільнено значну територію, раніше захоплену російськими військами.
З огляду на подальший перебіг бойових дій, московити, незважаючи на незначні тактичні просування, не змогли якісно змінити лінію фронту. Російська пропаганда намагається створити ілюзію постійного наступу, однак з весни 2022 року жодне місто стратегічного значення, включно з Києвом, Харковом чи Херсоном, не було захоплене.
За оцінками Харарі, у 2025 році армія Росії втратила від 200 до 300 тисяч убитих і поранених, однак її територіальні здобутки обмежуються вузькою прикордонною смугою, що становить близько 0,6% загальної української території. При нинішніх темпах просування для повного захоплення України Росію чекала б сотня років війни і колосальні людські жертви. Водночас, станом на серпень 2025 року Росія контролювала навіть менші площі, ніж у серпні 2022-го.
Українська сторона, за словами історика, добре вміє проводити тактичні відступи для збереження живої сили та військового потенціалу, дозволяючи противнику виснажуватися дорогоцінними атаками заради незначних тактичних успіхів. Таким чином Україна ефективно зупинила агресора у «глухому куті».
Важливі досягнення України спостерігаються і в морській сфері. На момент початку повномасштабного вторгнення Чорноморський флот РФ мав домінування, і здалося, що Україна не зможе протистояти. Проте впливові чинники, серед яких:
– інноваційне застосування ракетної зброї;
– широке використання безпілотних літальних апаратів (БпЛА);
призвели до знищення флагманського крейсера «Москва» і значної кількості інших суден, що опинилися на дні Чорного моря. Російський флот вимушений ховатися у віддалених портах, втрачаючи можливість впливати на бойові дії.
У повітряній сфері російські війська також зазнали серйозних поразок. Для порівняння, в 2025 році Ізраїль у 12-денній війні проти Ірану встановив повний контроль над іранським небом за 36 годин без втрат пілотованих літаків. Росія, у свою чергу, досі не здобула повного панування в українському повітряному просторі, зазнавши важких втрат, зокрема у червні 2025 року через український удар по стратегічній бомбардувальній авіації.
Росія у відповідь значною мірою покладається на далекобійні ракети і безпілотники для тероризування українських міст. Україна уникає аналогічної відповіді по цивільній інфраструктурі Росії, водночас українські безпілотники успішно вражають військові аеродроми та критичну інфраструктуру, зокрема нафтопереробні заводи, розташовані глибоко на території Росії.
Ще одним важливим моментом є те, що всі ці успіхи були досягнуті без прямого військового втручання з боку третіх країн. Єдиним іноземним фактором, що безпосередньо приєднався до бойових дій, є Північна Корея, яка направила понад 10 тисяч солдатів на підтримку Росії. Водночас країни НАТО значно посилили Україну зброєю та ресурсами, але без офіційної участі своїх військ у боях.
Важливо відзначити, що до 24 лютого 2022 року і тривалий час після нього країни НАТО:
– обмежували постачання складних видів важкої техніки;
– контролювали умови її використання;
деякі з цих обмежень залишаються чинними і сьогодні.
Харарі підкреслює:
1. У 2022 році українські сили досягли значних успіхів у Києві, Харкові та Херсоні з обмеженим озброєнням.
2. Якщо б повна допомога була надана із самого початку, Україна, ймовірно, перемогла б уже до кінця 2022 року або в першій половині 2023 року, ще до відновлення російської армії та військової економіки.
3. У 2025 році найважливішим ризиком для України лишаються коливання в рішучості її західних союзників.
Росія, не маючи переваги в повітрі чи на морі і не прориваючи українську оборону на суші, змінила свою тактику, намагаючись підірвати моральну підтримку України через суспільства США та Європи.
Поширюючи пропаганду про нібито неминучу перемогу, Кремль сподівається, що Захід втомиться від підтримки України і змусить її капітулювати. Прийняття такої інформації мало б катастрофічні наслідки не тільки для України, а й для країн НАТО, які втратили б суттєву частину своєї міжнародної довіри й ефективного захисту від зростаючих російських загроз.
Харарі акцентує, що на тлі російської модернізації армії і військово-промислової бази Європа намагається якнайшвидше переозброїтися. Але найпотужнішою та найбільш досвідченою силою, що зараз захищає європейський континент від російського наступу, є українська армія. Для порівняння:
– Польська, німецька та французька армії мають близько 200 тисяч солдатів кожна, більшість з яких не мають бойового досвіду.
– Українська армія налічує приблизно один мільйон бійців, переважна більшість яких — досвідчені ветерани.
Варто також згадати, що після порушення російськими військами повітряного простору Естонії, а також прольоту російських БпЛА над Польщею та Румунією (з імовірним порушенням повітряного простору Данії), європейські країни мають серйозно замислитися над стратегічними викликами. У випадку потенційної російської атаки на Європу, з можливим небажанням США втручатися в бойові дії, найбільш боєздатною силою континенту залишатиметься українська армія.
Американські військові можуть багато перейняти з досвіду України, особливо у сфері застосування безпілотної авіації та інновацій у військово-промисловому комплексі, де Україна нині визнана світовим лідером. Це одна з причин, чому Дональд Трамп нещодавно посилив підтримку України — він має схильність підтримувати переможців.
Ювал Ной Харарі робить висновок:
– Війна — це продовження політики іншими засобами.
– Переможцем стає та сторона, яка реалізує свої політичні цілі, а не та, яка здобуває більшу територію чи спричиняє більше руйнувань.
– В Україні вже впевнено видно, що російський президент Володимир Путін не зміг досягти своєї ключової воєнної мети — знищення української нації.
