Відтік кадрів в українських IT-гігантах помітний навіть непрофесіоналу. У компаніях, що десятиліттями вважалися місцем «роботи мрії», цифри вже не такі оптимістичні. Хтось звільняється, хтось виїжджає за кордон, а хтось просто «завис» у бенчі без активних проєктів. Утримати таланти стає все складніше. Попри це, кожна з трійки лідерів намагається балансувати між втратами й новим наймом.
EPAM: ставка на джунів
EPAM досі найбільший роботодавець у галузі. Так, відтік є, але компанія вирішила зіграти інакше — зробила ставку на молодь. На роботу приймають сотні джуніорів, які проходять навчання й одразу отримують шанс у реальних проєктах. Це ризик, але й інвестиція в майбутнє. Така стратегія може зменшити залежність від досвідчених спеціалістів, які найчастіше виїжджають.
SoftServe: соціальна місія
Львівська компанія SoftServe показує інший підхід. Вони активно наймають фахівців із прифронтових регіонів. Це не тільки бізнес-рішення, а й жест підтримки. Кілька десятків втрат компенсуються сотнями нових вакансій. Для людей це шанс працювати, не виїжджаючи за межі країни, а для компанії — підкріплення штату мотивованими кадрами.
GlobalLogic: найбільші втрати
Найбільший удар відчуває саме GlobalLogic. Тут відтік фахівців найбільш відчутний. Причини різні: релокації, зупинка окремих проєктів, перебудова команд. Але й тут не сидять склавши руки: компанія відкриває нові офіси у відносно безпечних регіонах та підтягує резервні проєкти. Це дозволяє хоча б частково компенсувати втрати.
Які причини відтоку?
Перша й головна — війна. Люди їдуть у безпечні країни, часто з сім’ями, і знаходять роботу там. Друга причина — невизначеність. Якщо проєкт заморожено, айтівець може опинитися в «бенчі», де платять менше, а перспектива туманна. Третє — психологічний фактор. Втома, вигорання, бажання «перезавантажитись» у новому середовищі. Також свою роль відіграє валютний фактор: зарплати у доларах за кордоном стабільніші, а в Україні — часто нестабільні через курсові коливання.
Чи вважають це проблемою самі айтівці?
Думки різні. Частина фахівців зізнається, що не бачать трагедії у від’їзді колег. Вони розуміють: кожен шукає безпеку для сім’ї. Інші ж переживають, бо відтік досвідчених людей уповільнює проєкти. Для багатьох айтівців проблема в іншому — у відсутності чітких гарантій. Вони хочуть знати, що компанія здатна втримати замовників і забезпечити роботою. Якщо цього немає, то «відтік» стає не особистим вибором, а вимушеним кроком.
Втім, більшість усе ж вірить у стабілізацію ринку. Є відчуття, що найгірше позаду, і що галузь поступово знаходить баланс. Молодші спеціалісти сприймають ситуацію навіть як шанс — адже на місце тих, хто виїхав, тепер відкриваються двері.
Яких спеціалістів шукають найгостріше?
Попри все, попит є. Найгостріше бракує:
- Senior-розробників з досвідом у Java, .NET, Python.
- DevOps-інженерів, бо віддалені інфраструктури стали стандартом.
- QA-фахівців, особливо з автоматизації.
- Data Science та AI-спеціалістів, адже попит на штучний інтелект зростає вибухово.
- Менеджерів проєктів з міжнародним досвідом, які вміють працювати з клієнтами з США та Європи.
Водночас джуніори теж потрібні, але у вибіркових напрямках. Компанії готові вкладатися в навчання, однак тільки тоді, коли бачать перспективу конкретних проєктів.
Відтік спеціалістів — не катастрофа, але виклик. Причини різні: війна, нестабільність, пошук безпеки. Айтівці самі не завжди бачать у цьому трагедію — багато хто вірить, що ринок вийде з кризи сильнішим. Найбільший дефіцит — у сеньйорів і технічних фахівців із вузькими навичками.
Українські IT-гіганти вже навчилися реагувати: відкривають нові офіси, інвестують у джунів, беруть на себе соціальну місію. І попри відтік, індустрія живе, росте і шукає нові шляхи.
