Декілька днів тому колишня федеральна канцлерка Німеччини Ангела Меркель виступила у дворі Шверінського замку під час панельної дискусії, присвяченої темам агресивної війни Росії проти України, конфлікту в Газі та нових цілей НАТО щодо збільшення оборонних видатків. Про це повідомило Північнонімецьке радіо (Norddeutscher Rundfunk, NDR).
У своїй промові Ангела Меркель (ХДС) свідомо дистанціювалася від чинного міністра оборони Бориса Пісторіуса (СДПН) через одну ключову заяву. Зокрема, вона підкреслила, маючи на увазі російську агресію проти України: «Ми повинні стати здатними до миру завдяки військовій силі». Зауважимо, що міністр Пісторіус раніше наголошував на необхідності для Німеччини стати «здатною до війни».
Під час інтерв’ю радіостанції NDR Меркель акцентувала увагу на важливості дипломатичного підходу в умовах воєнної агресії Російської Федерації проти України. Вона зазначила, що найкраще боротися з агресією шляхом профілактики — розвиваючи стримуючий ефект та одночасно підтримуючи дипломатичні контакти. «Саме так ми пережили холодну війну, і саме так маємо подолати майбутні виклики», — наголосила колишня канцлерка. Особливо вона відзначила позитивність відновлення переговорів із Росією, висловивши думку, що «без розмов ця війна точно не закінчиться».
При цьому варто зауважити: Ангела Меркель зберігає свою позиційну риторику. Її практично не турбує, які саме бесіди ведуться з Москвою, ключовим для неї є сам факт існування переговорів. Водночас вона не звертає уваги на те, що війна Російської Федерації не припиниться лише завдяки дипломатичним зусиллям. Пам’ятаємо миротворчі перемовини Меркель з Володимиром Путіним і їхні наслідки для України.
Після масштабних та страшних обстрілів, які здійснюють російські імперські війська в українських містах, багато хто згадує саме колишнього канцлера Німеччини. Ангела Меркель визнається відповідальною за початок війни Путіна в Україні на рівні з російським диктатором. Саме вона на Бухарестському саміті у 2008 році разом із президентом Франції Ніколя Саркозі заблокувала вступ України до НАТО.
Тепер, перебуваючи на так званій політичній пенсії, пані Меркель періодично в інтерв’ю наполягає, що її рішення тоді було правильним. Втім, для українців вона стала особою, яка виконала зловісну роль, відкривши Кремлю шлях для нападу на Українську державу. Очевидно, що агресора, який налаштований на знищення, не можна умиротворити словами — його слід зупинити іншими методами.
На совісті цієї політичної фігури сьогодні лежать сотні тисяч загиблих українських громадян. Вкрай важливо, щоб ця «Фрау Миротворка» несла повну відповідальність за свої сумнівні рішення щодо України. Адже саме вона перекрила нашій країні можливість потрапити у безпекову зону, яку забезпечує членство в Північноатлантичному альянсі. Це стало чітким сигналом Москві про те, що Україна залишається сама на сам з Росією.
Ця політична особа з минулого не надала українцям шансу на мирне існування, натомість виконувала інтереси свого друга з Кремля, діючи в його геополітичних інтересах. Від моменту свого призначення канцлером у 2005 році Ангела Меркель стала цінним політичним активом для Путіна. Вона сприяла радикальному скороченню збройних сил Німеччини, а також призвела до закриття всіх атомних електростанцій, чим перевела Федеративну Республіку на майже повну залежність від Росії у постачанні газу й нафти. Такий крок унеможливлює для Німеччини швидке звільнення від «енергетичної голки» Кремля.
Окремо варто згадати, що Ангела Меркель наполегливо просувала і захищала необхідність будівництва та функціонування німецько-російських газопроводів «Північний потік-1» та «Північний потік-2». Ці проєкти давно слід було демонтувати через постійну загрозу, яку становить Кремль для об’єднаної Європи.
Водночас, зробивши Північноатлантичний альянс вразливим перед політикою Росії, яка навіть після кінця холодної війни залишалася його головним противником, Меркель продемонструвала Путіну, що його вимоги будуть враховані. Таким чином Москва отримала можливість вирішувати, хто може стати членом НАТО, а кому у колективному захисті буде відмовлено. При цьому варто нагадати, що основною метою НАТО було створення оборонного бар’єру проти загроз із СРСР.
Водночас Меркель вважала, що членство України у НАТО могло би їй шкодити. Проте нині ми наочно бачимо трагічні і кровопролитні наслідки цих рішень для українського народу. Попри високий ранг політикині з проросійськими поглядами, вона не могла не розуміти, що якби Україна була членом НАТО, захищеною статтею 5 Північноатлантичного договору, а також членом Європейського Союзу, підпадаючи під статтю 42.7 Договору про ЄС про взаємну оборону, 24 лютого 2022 року Путін не наважився б вторгнутися на українські території.
Майже три десятиліття Україну тримали на порозі НАТО та Європейського Союзу, що провокувало Москву на агресію. Логіка Кремля полягала у тому, що якщо Європа не інтегрує Україну до європейських структур, вона не визнає її як повноправну державу. Відповідно, не існує перешкод для військового вторгнення. Чому ж іншим європейським країнам відкрито було членство в НАТО і ЄС, а для України вигадувалися численні сумніви щодо готовності до вступу?
Диктатори, як показує історія, не розуміють мову дипломатії, вони сприймають лише мову сили. Для більшості європейських лідерів зараз стало очевидним, що спроби умиротворення російського тирана були марними та мають суто провальний результат. Якщо не надати Україні ефективної допомоги і дозволити Путіну захопити українські території, наступними стануть країни Європи. В імпліцитній логіці такого розвитку подій: падіння України означає падіння всієї Європи.
Відомо, що небагато політиків готові визнавати власні помилки. Часто після завершення політичної кар’єри та на сході життя вони стають більш відвертими. Однак це не стосується Ангели Меркель, яка, будучи при владі й після неї, не бажала помічати корупцію та злочини проти людяності режиму Путіна. Її помилки і хибні уявлення про реальність лише посилили наміри Кремля вдатися до сили і проклали шлях до численних воєнних злочинів проти України.
Її дії щодо Путіна свідчать або про політичний дефіцит, або про пряме сприяння геополітичним амбіціям Москви. Парадоксально, що людина з таким політичним досвідом, яка отримувала повну інформацію від німецьких спецслужб і раніше жила в НДР під радянським контролем, не усвідомлювала масштабів загрози, яку представляє Путін.
Політичні підходи Ангели Меркель нагадують позицію колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Невілла Чемберлена 1937-1940 років. Він уникав брати на себе відповідальність за свої рішення, але умиротворення диктаторів завжди приводить до війни. Якщо колишній канцлер не усвідомлювала неминучість наслідків своєї «миротворчої» політики та загравань із російським диктатором, вона не відповідала посаді, яку займала настільки довго.
Позиція Ангели Меркель сприймається у Німеччині як ганьба для країни. За часів її канцлерства вона відкрито служила інтересам Путіна та Росії. За це «Фрау Миротворка» повинна понести заслужене покарання. Відповідні питання вже порушувалися в самій Німеччині, але досі не отримали логічного продовження.
Нагадаємо деякі ключові моменти:
-
Попередник Меркель, Ґерхард Шредер, отримував близько мільйона доларів на рік від компаній, контрольованих Росією.
-
Ця ситуація, ймовірно, свідчить про глибоко вкорінену корупцію в німецькому політичному класі.
- В Берліні навряд чи зацікавлені, щоб практика «політичного меркельства» продовжувалася.
Непокаране зло стає запрошенням для інших політиків співпрацювати з Росією, розуміючи, що за це не буде наслідків. Серед можливих варіантів вирішення є ідея позбавлення Ангели Меркель та іншого колишнього канцлера Ґерхарда Шредера німецького громадянства за антидержавну діяльність і співпрацю з російськими ворогами. У подальшому можливий варіант — депортація цих політиків до Російської Федерації.
Принцип тут простий: якщо хтось так сильно любить Росію і слугує її інтересам, то може мирно переїхати туди й приєднатися до ряду інших політичних васалів Кремля, як Башар Асад чи Віктор Янукович, які вже зазнали політичної поразки. Справедливість передбачає, що зло має бути покаране.
Перемога Росії у війні проти України означатиме розпад НАТО та Європейського Союзу. Залякування та втручання у вибори припинять існування демократії на континенті.
Натомість, коли Україна здобуде перемогу, путінізм і рашизм зазнають закономірного краху. Російсько-українська війна є випробуванням не лише для України та Європи, а й для усього колективного Заходу та демократичної цивілізації.
Джерело: Північнонімецьке радіо (Norddeutscher Rundfunk, NDR)
Про автора:
Віктор Каспрук, журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
