Голкіпер футбольного клубу «Карпати» Андрій Кліщук у ексклюзивній бесіді з сайтом «Український футбол» розповів про свої перші враження від нового клубу, поділився деталями становлення у футболі, а також пригадав найуспішніші моменти трирічної кар’єри в «Кривбасі».
Упродовж останніх трьох років Кліщук зробив значний прорив у кар’єрі, будучи першим номером потужного «Кривбасу» під керівництвом Юрія Вернидуба. Проте після реформування клубу з Кривого Рогу воротар не знайшов свого місця в команді й вирішив зробити новий крок, перейшовши до «Карпат» — колективу, що прагне виступів у єврокубках. Андрій розповів про конкуренцію із талановитим воротарем Назаром Домчаком, причини свого відходу з «Кривбасу» і поділився цікавими фактами зі своєї спортивної біографії.
Що відразу впало в око у роботі Лупашка? «У моїй кар’єрі таке вперше»
— Андрію, розкажіть про останній етап кар’єри. Як ви опинилися у складі «Карпат»?
— Після завершального матчу попереднього сезону УПЛ між «Поліссям» і «Кривбасом» (1:1) я вже був поінформований про те, що залишу клуб. Перед грою керівництво офіційно повідомило, що мій контракт не буде продовжений. Щойно повернувшись додому до Одеси, представник повідомив про зацікавленість «Карпат». Після коротких перемовин із тренерським штабом усе було швидко узгоджено. Я чаcтуюсь, що одразу вступив до лав «Карпат», бо, почувши про цей варіант, відчув, що саме в цю команду, це місто і під цей тренерський склад прагну потрапити.
— Як ви відчуваєтеся, коли 33-річний голкіпер змушений конкурувати з 18-річним Назаром Домчаком? У матчі з «Ковалівкою» основним виходили ви.
— Ніяких проблем у цьому не бачу. На початку сезону головний тренер довірив перші матчі молодому воротарю, а я ж лише підстраховую і намагаюся підтримувати партнера по команді. Водночас працюю над собою, щоб залишитись першим номером і грав усі ігри.
— Які у вас враження від гри і потенціалу Домчака?
— Він чудовий воротар для свого віку з хорошим володінням м’ячем і технікою гри ногами. Якщо продовжить у тому ж дусі, то має відмінне спортивне майбутнє.
— Які враження від роботи з тренером Владиславом Лупашком?
— Підхід тренера до кожного футболіста просто вражає. Багато конструктивного діалогу та порад, жодної грубості чи надмірних криків. Це – абсолютно новий для мене стиль роботи. Тренування є дуже цікавими: воротарів активно залучають до вправ із польовими гравцями для поліпшення техніки гри ногами та тактичного мислення. Впевнений, із цим тренерським штабом ще значно прогресуватиму.
Як «Кривбас» поступився «Динамо» 0:6 у Кубку України? «Ярмоленко біг, ніби не торкаючись землі»
— Ви народилися в Ізмаїлі Одеської області. Як почали займатися футболом?
— Усе почалося у футбольному клубі «Дунай», де ми грали в обласному чемпіонаті та Першій лізі ДЮФЛУ. Після вдалого матчу з «Олімпіком» у Чорноморську тренер матчу суперника запросив мене на перегляд до свого клубу, що формував складу у Вищій лізі ДЮФЛУ й створював спортивний інтернат для талановитої молоді з усієї України. Після двох етапів відбору мене запросили у команду, яка пізніше була перейменована на ФК «Моноліт».
— Хто були вашими першими тренерами?
— Першим був Ірина Миколаївна Рапанович, але через кілька тижнів я перейшов до групи Володимира Володимировича Петренка.
— Відомо, що ім’я у дорослому футболі ви зробили у «Гірнику-Спорт». Чи запам’ятався вам домашній матч проти «Динамо» із результатом 0:6 у 1/16 фіналу Кубка України 2015/16?
— Звичайно. Після перемоги над «Кременем» (2:0) на першому етапі Кубка ми дуже раділи зустрічі з «Динамо», а команда приїхала бойовим складом. Ми були заряджені, але розуміли різницю у класі. Гра була важкою, з великою кількістю роботи для мене в воротах. Навіть за такого рахунку я більше радів, ніж розчаровувався, бо кілька моментів вдався відбити, а суперник добре награвав нас.
— Тоді Андрій Ярмоленко оформив 3+3. Які враження від його гри?
— Ярмоленко біг так швидко і легко, ніби взагалі не торкався землі. Його рухи були надзвичайно динамічними.
— В середині другого тайму Віторіну Антунеш пробив потужним ударом здалеку. Чи був шанс відбити?
— Пам’ятаю момент: Ярмоленко подав з кутового, Антунеш пробив у дотик і м’яч залетів у ворота. Ввечері у програмі «Профутбол» експерт Ігор Шуховцев із притаманною йому невимушеністю зазначив, що це був легкий м’ячик – ловиться і розпочинаєш контратаку. Тоді я спершу не зрозумів і засмутився, оскільки вважав удар беззаперечним, поки він не уточнив, що жартує.
— Чи вдалося вам зберегти футболку одного з гравців «Динамо»?
— Так, у мене залишилася футболка Олександра Рибки, яка зберігалася десять років. Влітку разом із Юрієм Вакулком ми передали її на благодійний аукціон, де вона була продана за 6-7 тисяч гривень.
Яким запам’ятався юний Олександр Андрієвський? «Жабченко ставився до нього, як до сина»
— Ви перетиналися в «Гірнику-Спорт» із майбутнім півзахисником «Динамо» та збірної України Олександром Андрієвським. Який він був як гравець і людина?
— Дуже добрий, врівноважений і працьовитий футболіст. Ми часто зустрічалися у залі, залишалися після тренувань, грали в настільний теніс чи тенісбол. Особливо виділявся тим, що не вживав алкоголь і мало вживав солодкого — справжній професіонал.
— Якою була його ударна нога?
— Ліва у нього дуже сильна і точна. Я не пам’ятаю про силу удара, але він фантастично точно виконував передачі в розріз, створюючи багато гольових моментів.
— Як головний тренер Ігор Жабченко впливав на Андрієвського?
— Жабченко ставився до нього як до рідного сина: оберігав, підтримував, хвалив і давав влучні поради. Було видно, що він приділяв йому багато уваги.
Чому «Кривбас» лихоманило в минулому сезоні? «Ми в команді на 99% розуміли, що Вернидуб піде»
— Найуспішнішим етапом вашої кар’єри можна вважати три сезони в «Кривбасі» під керівництвом Юрія Вернидуба. У чому секрет успіху цього тренера?
— Юрій Миколайович настрійно говорив, що ми сильні і здатні перемогти будь-якого суперника. Найголовніше — виявляти максимальне бажання та самовіддачу. Завдяки цьому все виходило.
— Через що в другій половині минулого сезону команда демонструвала нестабільні результати?
— Думаю, причиною стала невизначеність з майбутнім клубу та гравців. Всі переживали через численні чутки про відхід футболістів. Керівництво не пропонувало нових контрактів. Незважаючи на це, команда робила все можливе, щоб вигравати матчі і добре себе показати для подальших можливостей.
— Як футболісти сприйняли той факт, що Вернидуб фактично почав попрощатися з клубом ще за два тури до кінця сезону?
— Для журналістів і вболівальників це була несподіванка. Ми ж усередині команди вже на 99% розуміли, що він піде. Але навіть за цих обставин прагнули завершити сезон на високих позиціях, щоб новий склад гравців розпочав єврокубкове майбутнє клубу.
— Ви особисто вели переговори про продовження контракту з «Кривбасом»?
— Так, взимку були контакти, під час зборів обговорювали цей питання повторно, а наприкінці сезону повідомили, що угоду зі мною не продовжать.
— Чи були проблеми з виплатою зарплат у клубі?
— Так, невеликі борги були, але керівництво завжди пояснювало, що це тимчасові труднощі, які незабаром будуть врегульовані. На мою думку, зараз у «Кривбасі» борги відсутні.
Яким був найстрашніший момент у Кривому Розі за воєнні роки? «Ми сиділи в кімнаті й плакали»
— Який найжахливіший випадок вам довелося пережити в Кривому Розі за останні три роки війни?
— Це був авіаудар по дитячому майданчику 4 квітня 2025 року неподалік бази, за два кілометри на прямій, яке було дуже добре чути. Ми щойно повернулися з тренування. Частина гравців поїхала туди на розвідку, і коли вони повернулися, розповіли жахливі деталі. Всі ми сиділи в кімнаті й не стримували сліз — важко було повірити, що таке відбувається поруч із нами. Люди втратили близьких і дітей. Психологічно це вдарило по кожному.
— Як реагували легіонери, що жили на базі в таких умовах?
— Їм було дуже складно. Ми, українські гравці, намагалися підтримувати їх під час тривог та обстрілів, відповідали на їхні численні запитання про новини і ситуацію загалом. Після трагедії деякі легіонери, як Глейкер Мендоса і Маттео Аморозо, поїхали додому. Проте Мендоса потім повернувся і залишився з командою.
**Як «Карпати» зробили найгучніший камбек сезону УПЛ? «Вболівальники прийшли не на «Шахтар», а на «Карпати»»
— На початку сезону «Карпати» видали емоційний домашній матч зі «Шахтарем» (3:3). Як почувалися ви під час цієї гри, спостерігаючи із лави запасних?
— Матч був надзвичайно емоційним. Вболівальникам дуже сподобалися голи і перипетії на полі. Атмосфера на стадіоні була неймовірною, прийшло багато глядачів. Особливо цікаво, що більшість прийшли саме на «Карпати», а не «Шахтар» — це було чути й відчувати.
— Як ви оцінюєте виступ команди під час зустрічі?
— Ми діяли сміливо, грали першим номером і намагалися демонструвати силу та спортивну рішучість. Проте вважаю, що могли зіграти ще краще і здобути перемогу.
— Чому «Карпатам» вдалося переломити хід поєдинку після 40-ї хвилини, коли «Шахтар» домінував?
— Ще перед грою в роздягальні домовилися атакувати та грати на м’ячі, попри статус суперника. Адже найкращий час показати свій футбол — саме проти лідерів «Шахтаря» та «Динамо». Спершу у нас щось не виходило, але тренер Владислав Лупашко вчасно вніс корективи і підказав виконавцям, як діяти. Це допомогло і згодом ми переважали на полі.
Бліц-інтерв’ю з Андрієм Кліщуком
-
Чому голкіперів вважають окремою кастою?
— Не знаю точно, але, мабуть, тому, що не кожен може опинитися на лінії воріт, під ударами м’яча, і залишатися спокійним.
-
Якщо би треба було обирати між Віталієм Кварцяним і Володимиром Мазярем, до кого б пішли?
— До Віталія. Хоча особисто ні з одним не знайомий, але переконаний, що навантаження від Кварцяного можна витримати.
-
Які були найбільші преміальні у кар’єрі?
— Не надто великі — приблизно 60 тисяч гривень за одну з перемог у «Кривбасі».
-
Найдорожчий подарунок для дружини Яни?
— Напевно, каблучка або сережки, вартістю декілька тисяч доларів.
-
Топ-5 найкращих голкіперів на сьогодні:
- Анатолій Трубін
- Георгій Єрмаков
- Дмитро Різник
- Андрій Лунін
- Георгій Бущан
-
Хто, на вашу думку, виграє поточний сезон УПЛ?
— «Шахтар». А може й «Карпати»;)
Матеріал ілюстрований фотографіями Андрія Кліщука, а також ключовими моментами «Кривбасу» та «Карпат». В ексклюзивному інтерв’ю Андрій щиро поділився думками про свій шлях, виклики та нові можливості у футболі.
