Міжнародні експерти не прогнозують швидкого завершення російської військової агресії проти України, незважаючи на значні людські жертви та зростаючі фінансові витрати. Водночас фахівці допускають можливість тимчасового припинення вогню до кінця 2026 року за умови, що економічні проблеми в Російській Федерації досягнуть критичного рівня.
Такі висновки містяться в аналітичному матеріалі австрійського видання Der Standard, де експерти проаналізували кілька ймовірних сценаріїв розвитку конфлікту, зокрема:
– вплив українських військових операцій;
– економічну кризу в Росії;
– потенційні внутрішні протести та заворушення в РФ.
Емілі Ферріс, провідна дослідниця британського Royal United Services Institute, зазначила, що російський президент не досяг жодної з початково поставлених цілей в Україні. Незважаючи на контроль приблизно 20% території України, позиції на фронті залишаються відносно стабільними вже майже три роки.
Ферріс також підкреслює: «Кремль прагне не просто завоювання окремих населених пунктів, а возз’єднання Росії, України та Білорусі. Відмова Путіна від цієї імперської амбіції призвела б до підриву основ його власного режиму».
Марк Галеотті, один із провідних британських спеціалістів із Росії, вважає, що військовими методами примусити Путіна до капітуляції практично неможливо. На його думку, російський диктатор навіть відмовився від переговорів після того, як українські сили звільнили частину Курської області.
Галеотті підкреслює, що реальна загроза сухопутного коридору до Криму у Запорізькому регіоні могла б змусити Путіна серйозніше поставитися до ситуації, втім ймовірність такого сценарію залишається низькою.
За оцінками американського Інституту з вивчення безпеки та конфліктів, російські втрати серед загиблих і поранених перевищили один мільйон військовослужбовців, проте експерти звертають увагу, що ця цифра не є ключовою для керівництва РФ.
Марк Галеотті наголошує, що «Путін розглядає військовослужбовців як ресурс, що витрачається. Зростання втрат означає лише збільшення витрат на мобілізацію, а також додаткове навантаження на ринок праці й економіку».
Емілі Ферріс пов’язує таке ставлення з історичними традиціями Росії: «Російське суспільство звикло до подібних травматичних втрат, родини загиблих отримують значні компенсації, що стало важливим економічним чинником».
Обидва експерти сходяться на думці, що жодна держава недовго може витримувати такі людські та матеріальні жертви. Однак доки Кремль має достатньо ресурсів для постійного поповнення військ, він здатен лише уповільнити, але не зупинити наступальні дії.
Ферріс наголошує, що російська економіка виявилася більш стабільною, ніж припускали аналітики. Потоки енергоресурсів продовжують надходити до Європи, зокрема через реверсні поставки, а деякі галузі залишаються поза санкціями завдяки глибокій інтеграції в глобальну економіку.
Проте Галеотті відзначає посилене навантаження на економіку Росії, яке в перспективі може стати серйозним чинником впливу на військову потужність. До 2025 року, за його прогнозом, Росія вичерпає запаси радянського озброєння, а виробництво нової військової техніки вимагатиме значних інвестицій.
Експерт зазначає: «Країна наближається до стагнації. Найпізніше у 2026 році постане гостра дилема між військовими витратами і соціальними потребами. Війна для простих громадян стане надто дорогою. Залишається відкритим питання, коли розпочнуться масштабні соціальні протести».
Ферріс додає, що навіть якщо переважна більшість росіян фактично приймає війну, дефіцит товарів і зниження рівня життя можуть стати каталізатором соціальної напруги. Водночас державний переворот у Росії навряд чи буде легким завданням. Дослідниця сумнівається, що зміна влади автоматично призведе до припинення агресії.
Вона вказує, що «переворот супроводжуватиметься громадянськими зіткненнями, і в таких умовах важко уявити продовження зовнішньої війни. Однак організована зміна керівництва, ймовірно, призведе до обрання лідера, подібного до Путіна, оскільки система має здатність самовідтворюватися».
Обидва аналітики наголошують, що союзники Росії — Китай, Північна Корея та навіть ослаблений Іран — зацікавлені у тривалому продовженні путінської військової кампанії. У таких обставинах президент США має обмежені можливості для дипломатичного маневру.
За словами Галеотті, «Путін розглядатиме варіант угоди на випадок відсутності військових успіхів та загострення внутрішньої ситуації приблизно за півроку–рік. Наразі ж відсутні підстави для таких припущень».
Ферріс зазначає, що Кремль очікує конкретних пропозицій від адміністрації США, одночасно намагаючись зміцнити свої позиції на окупованих територіях.
За словами експертки, імовірний розвиток подій у 2026 році може бути таким:
– припинення вогню стане вигідним для Росії;
– це дозволить Кремлю переждати президентський термін Дональда Трампа;
– далі буде спроба встановити лояльний до Москви режим в Україні за допомогою політичних інструментів.
Аналітики підкреслюють, що до цього терміну важко очікувати реальних сценаріїв, за яких Путін погодиться на повне припинення конфлікту. Вони також звертають увагу на те, що обидві сторони сприймають цей протистояння як питання виживання, причому Україна дійсно відстоює своє національне існування.
