У 1993 році вода піднялася до рекордної позначки у 10 метрів після прориву дамби, яка колись захищала невеличке село. Ця катастрофа назавжди змінила долю колишнього курортного міста Вілла Епекуен, яке, занурившись під воду на три десятиліття, отримало сучасну репутацію «Атлантиди». Про деталі цієї історії повідомляє Daily Express.
Вілла Епекуен — місто, розташоване на березі однойменного солоного озера в провінції Буенос-Айрес, Аргентина. Ще в 1920-х роках це було розвинене поселення, пов’язане з Буенос-Айресом залізничним сполученням. Озеро з оздоровчими властивостями приваблювало численних туристів, перетворюючи місто на популярне місце відпочинку.
Ключові факти розвитку міста та його занепаду:
1. У період з 1950-их до 1970-их років Вілла Епекуен була квітучим курортом, де функціонувало близько 280 підприємств.
2. Тут працювали готелі, гостьові будинки, магазини та інші комерційні заклади, які щорічно приймали приблизно 25 000 туристів у літній сезон (листопад–березень).
3. 6 листопада 1985 року через рідкісне природне явище — сейсху (стоячу хвилю) — було прорвано дамбу, що відокремлювала містечко від озера.
4. Згодом дамба повністю зазнала руйнування, а рівень води піднявся до піку у 10 метрів у 1993 році. Це призвело до затоплення міста і зробило його непридатним для проживання.
5. Руїни Вілли Епекуен покрилися товстим шаром білої та сірої солі, що надає місцевості похмурий вигляд.
Цікавий поворот у долі міста стався 2009 року — погодні умови змінилися, і вода почала повільно відступати, відкриваючи моторошний, але вражаючий пейзаж залишків напівзатоплених споруд. Саме тоді колишній житель Вілли Епекуен, Пабло Новак, народжений у 1930 році, повернувся у своє рідне місто. Документальний фільм 2013 року під назвою «Вілла Пабло» показав цього літнього чоловіка, який жив серед руїн. Пабло Новак залишався єдиним із початкових жителів, хто повернувся, щоб прожити останні роки свого життя серед порожніх будівель і занепаду. Він помер 22 січня 2024 року.
Після його смерті місто знову спорожніло. Нині Вілла Епекуен приваблює лише допитливих туристів і фотографів, зацікавлених у незвичних пейзажах. У пам’ять про останнього жителя було засновано футбольний клуб у Буенос-Айресі, який отримав назву «Вілла Пабло ФК».
Описуючи стан міста у період розквіту, очевидці зазначають:
– Містечко славилося широкими, охайними дорогами.
– Тут було багато класичних автомобілів.
– Мешканці поспішаючи займалися своїми щоденними справами.
У різкому контрасті з цим теперішній вигляд міста нагадує похмуру картину, де:
– Іржаві каркаси ліжок прикрашають пусті будівлі.
– Скелети дерев і зруйновані дому створюють атмосферу занепаду.
– Одинокі споруди, що підносяться над місцевістю, виглядають як порожні монстри серед тиші.
—
### Новини туризму
Ще одним цікавим місцем для подорожей є середньовічне містечко Панікале, розташоване на пагорбах за годину їзди від Перуджі. Це невелике, але затишне поселення ідеально підходить для проведення тривалих вихідних.
Видатною особливістю Панікале є бутик-готель Rastrello, відкритий у 2020 році:
– Розташований у будинку XIV століття.
– Вражає виглядом на озеро Тразімено.
– Має відкритий майданчик із рестораном “з ферми на стіл” Cucina & Giardino.
– У 2025 році до послуг відвідувачів додався невеликий басейн.
—
Ці історії демонструють, як можуть змінюватися долі міст і сіл унаслідок природних явищ і людських рішень, а також нагадують про важливість відродження і пам’яті про минуле.
