2026 рік може стати роком кризи влади в Росії. За словами майора Збройних сил України у відставці Олексія Гетьмана, серед російських еліт зростає кількість питань до Путіна.
На сайті “Главред” відбувся чат із військовим аналітиком, ветераном війни, майором ЗСУ у відставці Олексієм Гетьманом. Під час спілкування з читачами він розповів про загрози прориву фронту російськими військами, можливість їхнього просування до Дніпра, а також прокоментував, як Росія може вести подальші бойові дії в умовах вичерпання запасів танків і коли Збройні сили України можуть перейти в наступ. Крім того, він поділився своїм баченням характеру війни у 2026 році.
Нижче наведено першу частину розмови з Олексієм Гетьманом.
Роман: Якщо літній наступ росіян виявився невдалим, як би ви охарактеризували наступальні дії противника восени? Наскільки змінилися темпи просування російських військ та їхній бойовий потенціал?
Олексій Гетьман: Лінія фронту стабілізована. Восени росіяни не досягли стратегічних успіхів у просуванні. Проте, противник має певні тактичні здобутки, хоча ми водночас завдаємо контрударів. Тож незначні флуктуації вздовж фронтової лінії належать до локальних бойових зіткнень — як з точки зору військової логіки, так і з позиції військової науки.
Ресурси Росії не збільшилися: ані людські, ані озброєння, ані боєприпаси — нічого не побільшало. Так само не з’явилося нових, значно ефективніших видів зброї.
Якщо восени, через складні погодні умови, ведення наступу ускладнено, росіяни навряд чи можуть розраховувати на прориви, більші ніж взимку. Адже важкий ґрунт та роздоріжжя створюють додаткові перешкоди. Тому неясно, чому саме восени вони сподіваються на кращі результати після невдачі влітку, коли обставини були більш сприятливими.
y-grek: Як ви оцінюєте ситуацію для Дніпропетровщини, враховуючи перекидання додаткових російських підрозділів з-під Покровська для наступу? Які населені пункти області можуть невдовзі стати контактними зонами або піддатися окупації?
Олексій Гетьман: Перш за все — це район кордону Дніпропетровської, Запорізької областей та Донеччини. Російські війська там не прагнуть захопити щось стратегічно важливе, головна мета — продемонструвати російському суспільству та світові, що вони мають можливість просуватися ще в одній області України. Адже нерідко увага фокусується лише на факті ведення бойових дій, не заглиблюючись у те, яку глибину контролюють війська РФ.
Впевнений, що стратегічного значення для ворога дії на Дніпропетровщині не мають. Загрози виходу російських сил на місто Дніпро поки немає.
Щодо самого перекидання військ, Росія систематично перекидає війська на різні напрямки вздовж лінії фронту. Тож ці дії не створюють особливої загрози понад те, що є на інших фронтових ділянках.
Главред: Чи вважаєте ви, що російські війська не мають наміру виходити, наприклад, на Павлоград, Синельникове чи інші населені пункти області? Чи існує загроза для цих міст?
Олексій Гетьман: Загроза існує, оскільки ці міста розташовані близько до лінії фронту. Їх можуть обстрілювати, на них можуть потрапляти керовані авіабомби (КАБи) чи FPV-дрони. Такого роду загроза є.
Однак у Росії відсутні сили й засоби, які дали б можливість домогтися значних успіхів на цій території. Для просування їм необхідна суттєва перевага, якої наразі немає. Співвідношення сил переважно відповідає рівню інших ділянок фронту.
Наприклад, лише на напрямку під Покровськом противник має значну чисельну і технічну перевагу — в рази більшу за нашу. На інших фронтах, зокрема й на Дніпропетровщині, росіяни мають перевагу у 2-3 рази, тобто незначну.
Усі дії на цій ділянці фронту виконуються з політичних мотивів — щоб показати, що Росія нібито прагне завоювати ще одну область України.
Водночас небезпека обстрілів і атак за допомогою дронів залишається, але передумов для прориву російських сил на Дніпропетровщині немає. Цей регіон із впевненістю можна вважати нашим надійним форпостом.
Федорова І.: Де зараз найнебезпечніша ситуація на фронті? Чи можливі прориви російських частин до початку нового року? Що, на вашу думку, буде з Куп’янськом та Покровськом?
Олексій Гетьман: Проривів на жодному напрямку наразі немає. Ворог активно тисне на Куп’янському, Лиманському, Покровському й інших ділянках. Росіяни мають значну перевагу в людях і техніці в районах неподалік Покровська, Костянтинівки, Мирнограда.
Втім, під Покровськом противник вже півтора року не може захопити або оточити місто. Загроза присутня, але прориву лінії фронту тут немає.
Tom: Путін визнав, що за 2025 рік Росія захопила менш ніж 1% території України. Водночас у РФ виникла паливна криза, щоденною є атака на нафтопереробні заводи, бюджет відстає через дефіцит, зростають податки, дорожчають продукти. Коли російське суспільство та еліти почнуть ставити Путіну питання про ціну таких втрат?
Олексій Гетьман: Всі упевнені, що в Росії не відбудеться жодних внутрішніх рухів, але це лише питання часу. Згадайте СРСР за півроку до розпаду: ніхто не припускав, що це станеться. Наразі сценарій неочевидний, але криза в Росії наростає — більшість нафтопереробних заводів зруйновано, економічні проблеми накопичуються.
Поки що ці проблеми не мають таких масштабів, щоб викликати масові вуличні протести, які у РФ суворо заборонені навіть у формі одиночних пікетів.
Зміна влади в Росії відбудеться не через народ, а в першу чергу через еліти. Якщо санкції та падіння нафтогазових доходів загострять фінансові проблеми, це може призвести до серйозних кризових явищ.
Якщо ситуація не покращиться і Путін не розпочне нову війну, скажімо, проти країн Балтії або не влаштує провокації проти європейських держав, щоб відволікти увагу росіян, то 2026 рік може стати роком кризи в російській владі.
Прокоп: Чи можливо, що Росія повторить долю Радянського Союзу та почне розпадатися? Чи може нинішня ситуація з економікою стати каталізатором розпаду РФ?
Олексій Гетьман: Саме цього і має відбутися — розпад Росії на кілька окремих держав. Потрібно розуміти, що Російська Федерація є останньою імперією світу, хоч і недоімперією.
Що тримає імперію разом? Лише зовнішні вороги і бажання розширюватися. Коли гостра експансія призупиняється, починаються внутрішні протиріччя, особливо серед різних етнічних груп, які рано чи пізно починають вимагати змін.
Наприклад, ще до 2014 року у Єкатеринбурзі люди стверджували, що вони — не “русские”, а “сибиряки”, хоча це центрально-російське місто. Це свідчить про глибокі етнічні та регіональні протиріччя, які можуть посилити розпад держави.
Michel: Як те, що у Росії майже вичерпалися танки у справному стані, вплине на подальший перебіг війни? За оцінками OSINT-аналітиків, залишилось близько 1 656 танків, 60% яких не підлягають ремонту. Чим Росія надалі планує воювати?
Олексій Гетьман: Російські війська будуть використовувати легку техніку.
Раніше в Росії було до 15 тисяч танків на зберіганні, але лише близько 5 тисяч можна було відновити. Протягом десятиліть з них багато було втрачено через крадіжки і недогляд. Зараз цього запасу практично немає.
До того ж, Росія виробляє близько 20 нових танків на місяць — значно менше, ніж українські сили їх за цей час знищують. Від початку повномасштабного вторгнення ЗСУ знищили понад 11 тисяч російських танків, тому вороги у застосуванні танків будуть обережні.
За концепцією ведення бойових дій, танки все частіше відходять у минуле, бо 80% з них знищуються одразу на полі бою. Майбутнє за малою, швидкою та легкою броньованою технікою, дронами та безекіпажними платформами.
Перевагу матимуть невеликі групи швидкісної техніки — наприклад, мотоцикли, багі або безекіпажні броньовані машини зі зброєю, здатні ефективно завдавати ударів і діяти мобільно. Такі засоби при нижчій вартості можуть виявитися ефективнішими за танки.
Главред: Чи означає це, що без танків російські війська не втратять у здатності наступати і воювати, а також не знизять успіхи на фронті?
Олексій Гетьман: Не зовсім так. Розрив лінії фронту невеликими групами або диверсійними рейдами неможливий. Для прориву потрібен удар із застосуванням важкої техніки на лінії фронту шириною 6–8 км і просування вглиб 15–20 км. Після цього фронт вирівнюється, аби запобігти ударам з флангів.
Малі штурмові загони не здатні прорвати фронт самотужки. Однак застосування важкої техніки для росіян наразі утруднено через високу її вразливість. Альтернативою могли бути великі масиви безекіпажних механізованих установок з мінометами або легкими гарматами для прориву, але Росія не має таких потужностей.
Українські сили теж обмежені у цих засобах, але перспективи розвитку є. Наприклад, поєднання багі з бронежилетами вже застосовується і є успішним.
Під Добропіллям росіяни експериментували з такою технікою. Цей наступ був невеликим за масштабом і, ймовірно, мав політичний характер — елемент тиску на американське керівництво напередодні зустрічі Трампа та Путіна.
Тактика включає навчання підрозділів бойовому застосуванню швидкої легкої техніки — мотоциклів, багі тощо. Українські Сили спеціальних операцій теж активно застосовують подібні методи.
Основна складність — логістика та ведення бою на відкритій місцевості, де навіть 1 км прострілюється з обох боків.
Важливу роль відіграє повітряна перевага. Поки вона не досягнута, наступ суходолом дасть мало результатів. Американські та європейські армії домінують за допомогою авіації і безпілотних літальних апаратів. Для успішного наступу потрібен контроль над повітрям, що дозволяє завдавати точних ударів і захищатися від атак з висоти.
wrangler: Як за вашим прогнозом буде виглядати війна у 2026 році? Чи зможе Росія продовжувати наступ, а Україна — здійснювати контрнаступальні операції? Які несподіванки нашим силам може принести територія ворога?
Олексій Гетьман: Не відомо, які плани має українське командування на наступний рік, і це на краще. Військові операції часом стають несподіваними — прикладом є “Курська операція”, яка стала сюрпризом не лише для ворога, а й для багатьох у нас.
Під час зустрічі Трампа і Зеленського було оголошено про майбутній наступ Збройних сил України, проте без конкретики щодо часу та напрямків — це правильно.
Україна здатна вести наступальні дії, але питання доцільності такого кроку залишається відкритим. Навряд чи ми зможемо звільнити всі окуповані території військовим шляхом через обмеження сил. Проте політичний сенс у таких наступах беззаперечний.
Війна у 2026 році триватиме у тому ж дусі, що й нині. Можливо, наші ракети, які ми виробляємо і отримуємо від партнерів, погіршать логістику РФ і знизять їхні можливості на фронті шляхом ураження заводів і складів із боєприпасами. Усе ж, крім цього, змін слід чекати небагато, окрім переходу 2025 року в 2026-й.
Росія і ми збільшуємо виробництво зброї, проте війна триватиме на виснаження без радикальних змін та появи нових вражаючих технологій.
wrangler: Чи виконуються амбітні плани Путіна щодо захоплення більшості лівобережної України або чотирьох областей до кінця 2026 року?
Олексій Гетьман: Це звичайний дедлайн для Путіна, який відсувається щоразу. То кінець року, то 60 днів, які він просив у Трампа. Ворог постійно обіцяє, але з кожним разом ситуація для нього лише погіршується.
До кінця 2025 року часу залишається мало, і Путін не виконає своїх планів. Впевнений, що історія повториться — у грудні або січні він оголосить новий дедлайн на березень-квітень 2026 року.
Про особу: Олексій Гетьман
Олексій Гетьман народився 19 квітня 1962 року в Києві. Він є українським військовим експертом і аналітиком, майором Збройних сил України у відставці та ветераном російсько-української війни. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно коментує перебіг бойових дій на радіо, телебаченні та інтернет-ресурсах. У 2012 та 2014 роках брав участь у виборах до Верховної Ради, проте депутатом не став.
Якщо ви виявили помилку, будь ласка, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити редакцію.
Наші стандарти можна ознайомитися в розділі Редакційної політики сайту “Главред”.
