Сполучені Штати Америки приєдналися до європейської Коаліції охочих, що утворює новий рівень підтримки України. Після трьох років масштабної війни саме Європейський континент, а не США, виступає сьогодні головним гарантом довгострокової допомоги Києву. При цьому Сполучені Штати повертаються до гри, однак тепер виступають не в ролі “старшого брата”, а на рівноправних засадах.
10 липня відбулася перша у своїй історії онлайн-зустріч Коаліції охочих за участю США, проведена одночасно з Лондона та Рима. Про це повідомляє пресреліз Єлисейського палацу.
Під час заходу лідери Франції, Великої Британії та України підтвердили продовження оборонної підтримки на 2025 рік, яка становитиме мінімум 40 мільярдів євро. Водночас вони анонсували створення багатонаціональної безпекової сили після завершення бойових дій. Ініціативу вже представлено генералу Кітові Келлогу — колишньому представнику Дональда Трампа.
Участь генерала Келлога, а також сенаторів Ліндсі Грема і Річарда Блументаля свідчить не стільки про акт солідарності, скільки про суворий геополітичний розрахунок. Це типовий підхід Трампа — подібно до ринку нерухомості: він не створює проєкти з нуля, а купує те, що вже набуло цінності.
До недавнього часу Європа здавалася йому слабкою, а війна в Україні — далекою і невигідною. Проте зміни настали одразу після того, як Європейський Союз започаткував:
– власний оборонний механізм SAFE;
– фінансову гарантійну систему Ukraine Facility;
– геоекономічну стратегію через партнерство з МЕРКОСУР;
– конференцію з відбудови України (URC у Римі).
Ці кроки докорінно змінили сприйняття Європи у Вашингтоні.
Президент Європейської Ради Антоніу Кошта під час промови в Римі підкреслив, що ЄС більше не є просто “союзом бюрократів”, а сьогодні виступає як автономний гравець на глобальній арені. Він наголосив, що Україна стала не жертвою обставин, а стратегічною основою нової Європи у сферах оборони, інновацій та демократичного розвитку.
Варто зазначити символічність того, що ключові заяви пролунали саме з Італії — країни, яка зовсім недавно коливалася між проєвропейською позицією та політикою нейтралітету. Сьогодні з її території звучать важливі меседжі щодо:
– відбудови України,
– забезпечення довгострокової безпеки,
– захисту суверенітету,
– а також присутності США поруч із Європою, але вже на європейських умовах.
Ключовим здобутком є зміна статусу України: вона перестала бути “третьою стороною” і стала рівноправним суб’єктом міжнародних процесів. Україна еволюціонувала з об’єкта дипломатичних перемовин у повноправного учасника європейської політики.
Цей важливий момент підтвердили всі учасники заходу — і Антоніу Кошта, і Coalition des Volontaires, і в декларації спільної політики Європейського Союзу та Молдови, де зазначено: «Рушійним процесом інтеграції України до ЄС є не проста солідарність, а неспростовна геополітична реальність».
Це — безперечна перемога Києва, який не очікував на допомогу, а здобув власну суб’єктність через бойові дії. Новітні спецоперації, як наприклад «Павутина», демонструють новий рівень ведення війни. Водночас ця здобута суб’єктність об’єднує союзників навколо України.
Внаслідок тривалої війни та невизначеності ролі США відбулося перезавантаження західного альянсу. Якщо на початку конфлікту Європа здавалася розгубленою, то сьогодні вона виступає як єдиний, автономний гравець із чітко визначеною стратегією у сферах оборони, економіки та розширення. Саме ці трансформації змусили США, зокрема адміністрацію Дональда Трампа, переоцінити роль Європейського Союзу в глобальному порядку денному.
Тепер Європа разом із Україною є факторами, з якими необхідно враховуватися у міжнародній політиці.
Матеріал підготовлено на основі аналізу заяв Єлисейського палацу та Європейської Ради.
Спеціально для «Еспресо».
Про авторку: Альбіна Чеперис — журналістка і комунікаційниця.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів або колонок.
