Російська Федерація щодня виробляє близько 170 безпілотних апаратів типу «Шахед», а в червні 2025 року випустила по території України понад 330 ракет та більше 5 тисяч бойових безпілотників. За уявленнями керівництва Кремля, це створює ілюзію перемоги. Проте постає питання: чи здатна Україна здійснити якісний стрибок у посиленні свого оборонного потенціалу? Критичний характер моменту вимагає мобілізації зусиль усіх небайдужих та активного розвитку вже створених у Збройних силах можливостей. Слід удосконалити українську армію таким чином, аби вона могла вести бойові дії одночасно в усіх наявних доменах.
Війна майбутнього: новий формат бойових операцій
В сучасній воєнній стратегії ключове значення набувають мультидоменні операції, які передбачають одночасне та скоординоване застосування військових сил у повітрі, космосі, на землі, на морі, а також у кіберпросторі. Головна мета таких операцій полягає в досягненні переваги над супротивником через активну взаємодію між різними сферами діяльності та обмін інформацією. Зокрема, застосовуються засоби психологічного впливу, що часто стають фактором нав’язування рішень. Яскравим прикладом цьому є конфлікти у Пакистані та Індії, а також між Ізраїлем і Іраном у 2025 році.
Аналітики відзначають, що війна майбутнього може не охоплювати всі домени одночасно, а фокусуватись лише на кількох найважливіших. Це підтверджують згадані випадки Пакистано-Індійського та Ізраїльсько-Іранського конфліктів, в яких успіх було досягнуто завдяки домінуванню у повітрі численної бойової авіації та застосуванню високоточних ударів, у контексті гострого технологічного суперництва.
Показовим став повітряний бій між винищувачами і безпілотником у ніч на 7 травня 2025 року, що за участю понад 130 літаків став визначальним. Пакистанські винищувачі Chengdu J-10C, озброєні китайськими далекобійними ракетами «повітря-повітря» PL-15 з дальністю ураження близько 200 км, збили щонайменше два індійські літаки. Згодом Повітряні сили Пакистану підтвердили знищення п’яти індійських літаків: трьох європейських Rafale та одного кожен із російських МіГ-29 і Су-30МКІ. Це засвідчило, що передові китайські технології в окремих аспектах перевершують російські та частково західні аналоги (наприклад, європейську ракету «повітря-повітря» Meteor виробництва MBDA).
Особливе враження справили атаки на Іран. 13 червня Ізраїль застосував у масовій операції 200 винищувачів, які скинули понад 330 різних боєприпасів по більше ніж 100 цілях по території країни. Внаслідок цієї потужної атаки було майже повністю нейтралізовано систему протиповітряної оборони на заході Ірану: знищено десятки радарів та ЗРК «земля-повітря». Удари наносилися з великої відстані — приблизно 1000 км до кордону Ірану та близько 1500 км до Тегерану, при цьому ізраїльська авіація не зазнала втрат. Водночас було знищено значну частину вищого військового командування Ірану та провідних ядерних науковців, які охоронялися особливими заходами безпеки.
За даними Reuters із посиланням на свої джерела, бойові підрозділи ізраїльської спецслужби «Моссад» провели серію таємних операцій на глибині іранської території. До них належали:
- розгортання високоточної зброї біля іранських зенітно-ракетних комплексів;
- застосування передових технологій проти систем ППО Ірану;
- створення бази ударних безпілотників неподалік Тегерану.
Такі операції мають багаторівневу структуру, що починається з ураження систем управління, ППО, ПРО та пріоритетних цілей, які можуть загрожувати контратаками.
Функціонування цих дій підтримали Сполучені Штати Америки, приєднавшись до Ізраїлю проведенням операції «Опівнічний молот». В її рамках задіяно 120 літаків та 75 високоточних боєприпасів, серед яких було 14 протибункерних бомб GBU-57, вагою майже 13,6 тонни, що підтверджує тенденцію до мультидоменної стратегії ведення війни.
Важливо наголосити, що ізраїльсько-іранська війна включала не лише застосування бойової авіації, а й використання космічної розвідки, а також наземних операцій сил спеціального призначення. Американське застосування найбільшої неядерної бомби по глибоко захищених об’єктах Ірану стало відкриттям нового домену бойових дій у світі.
Отже, Сполучені Штати та Ізраїль продемонстрували ведення швидкоплинної, багаторівневої та мультидоменної війни, що може сприяти досить швидкому досягненню політичних цілей. Водночас точно не відомо, на який період розраховані їхні воєнні ресурси. Можна припустити, що відсутність запасів для довготривалої війни такого формату є однією з причин проведення коротких операцій. Підтвердженням цьому служить той факт, що американська розвідка не зафіксувала повного знищення іранських ядерних об’єктів.
Воєнні перспективи та моделювання конфліктів у світі
Варто звернути увагу на оцінки перспектив ймовірного конфлікту між США та Китаєм. За результатами дослідження американського аналітичного центру RAND, такі бойові дії, які мають відбутися в Індо-Тихоокеанському регіоні, суттєво відрізнятимуться від російсько-української війни. Основними елементами протистояння в цьому регіоні будуть морські та повітряні операції, протиповітряна оборона, удари по супутниках, кібероперації, а також забезпечення логістики на великі відстані. Хоча аналітики прогнозують війну без великих сухопутних фронтів, сухопутна компонента ймовірно буде присутня у формі автономних підрозділів морської піхоти з використанням дронів і крилатих ракет. З 2019 року США посилюють та готують свої морські піхотні підрозділи у цьому напрямі.
Разом з тим, слід визнати, що широкомасштабного сухопутного фронту очікувати не варто — найбільшу роль відіграватимуть далекобійні та високоточні удари з повітря, боротьба у сфері супутникової розвідки, кіберпростору й систем радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Отже, одночасність, швидкоплинність та інтенсивність бойових дій є ключовими характеристиками війни, яка наближається.
Унікальні бойові операції України: досвід сьогодення
Російсько-український конфлікт характеризується лінією зіткнення протяжністю понад 1000 кілометрів, високою інтенсивністю, затяжним характером і ведеться на виснаження. У ньому присутні повітряні та морські компоненти, а також ведеться протистояння розвідувальних засобів із залученням космічних технологій.
Варто наголосити, що Україна провела низку унікальних операцій, абсолютно нових у військовій історії:
- Збила та зруйнувала 12-тонний гелікоптер за допомогою 2-кілограмового безпілотного апарата;
- Знищила в повітрі сучасний літак Су-30 за допомогою морського дрона, оснащеного зенітною ракетою;
- Провела масштабну операцію «Павутина» глибоко в тилу противника, одночасно уразивши дронами чотири військові аеродроми РФ та знищивши більше десяти бойових літаків, серед яких стратегічні носії ядерної зброї. За даними США, загалом було уражено 20 літаків, із яких до 10 було ліквідовано.
Ці приклади недостатньо висвітлюють усі досягнення Збройних Сил України, але вони свідчать про високу технологічність та інноваційність українських бойових операцій у сучасній війні. Частина з них базувалась на одночасній присутності у декількох воєнних доменах. Саме Україна стала першою країною у світі, яка системно розвинула застосування безпілотних комплексів у повітрі, на морі та на землі. Також часткове руйнування Кримського мосту у червні 2025 року свідчить про опанування ще одного домену — підводного.
Протягом всієї широкомасштабної війни дешеві й масові бойові засоби України ефективно виснажували дорогоцінні й потужні системи озброєння Росії, що є певною формою асиметричних ударів і «москітної стратегії», своєрідного аналогу мультидоменної тактики.
Україна зараз має одну із найпотужніших і найбільш боєздатних армій у Європі. Жодна армія континенту у 2025 році не здатна зрівнятися з українськими Силами оборони, тоді як провідні учасники європейського НАТО демонструють вразливість і часто уникають прямої конфронтації з путінським режимом.
Експертні припущення звертають увагу на одну із мотивацій Путіна — розширення впливу на західний світ через призму домінування на європейському театрі військових дій. Зокрема, вважається, що будь-яка війна на європейській території відбуватиметься на землі, і саме Україна є єдиним регіональним власником потужної піхоти. Таким чином, «знеголовлення» України забезпечує майже абсолютне домінування над Європою у стилі Катерини Другої, котра заявляла: «Жодна гармата в Європі не вистрелить без нашого дозволу».
З огляду на це, земля залишається ключовим доменом у разі нової континентальної війни. Майже три роки безперервних ракетних та дронових атак у рамках геноцидної війни проти українців, починаючи з 10 жовтня 2022 року, не дали Москві стратегічного політичного результату.
Класичним прикладом є епізод вересня 2024 року, коли Росія спробувала повернутися до застосування бронетехніки. Наприкінці місяця українські десантники з 46-ї окремої аеромобільної бригади зупинили масштабний механізований штурм ворога на Курахівському напрямку. Проти їхніх позицій діяло понад 52 одиниці броньованої техніки за підтримки авіації. Незважаючи на численні удари, ворогу вдалося просунутися до позицій десантників, проте завдяки ефективному застосуванню FPV-дронів, а також артилерії, танкової роти та штурмових підрозділів, противник зазнав серйозних втрат:
- 8 танків і бойових машин піхоти;
- 4 бронетранспортери;
- 1 машина технічного забезпечення (МТЛБ);
- інша бойова техніка.
Загальні втрати ворога склали 26 бойових машин з 52, а також близько 72 особи особового складу.
Попри всі успіхи, наразі Україна не може проводити мультидоменні операції на рівні ізраїльської операції червня 2025 року. Основними проблемами залишаються недостатність ресурсів, брак великої кількості високоточного озброєння, відсутність власної космічної розвідки та угруповання супутників для підтримки інтернет-мережі. Прикладом є ситуація з літаками F-16 у Повітряних силах України: носії є, але немає радарів та далекобійних ракет, таких як AGM-158. Україна критично залежить від партнерської підтримки у сфері потужних озброєнь. Посол України у Великій Британії і колишній головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний підкреслює, що відсутність власних високотехнологічних оборонних спроможностей ставить під сумнів можливість тривалого протистояння у війні на виснаження.
Головним завданням України в умовах воєнного часу залишається виживання та збереження нації. Мета — підсилити здатність планувати та проводити не лише складні асиметричні операції, а й масштабні мультидоменні військові кампанії. Це стане потужним стримуючим фактором для Кремля у майбутньому.
Ця тривала і виснажлива російсько-українська війна демонструє, що розбудова національної держави нерозривно пов’язана з необхідністю пильної уваги до власних бойових спроможностей та непохитної довіри лише до себе в питаннях обороноздатності.
Матеріал підготовлено у партнерстві з Консорціумом оборонної інформації (CDI) — проєктом, який об’єднує українські аналітичні та дослідницькі організації із метою посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення в сферах національної безпеки, оборони та геополітики.
