Повітряні провокації та геополітична напруженість у Балтійському регіоні
Агресивна політика Москви, спрямована на загострення міжнародної обстановки, і надалі залишається ключовим чинником розвитку ситуації у світі, особливо у Балтійському регіоні. Після резонансного вторгнення російських безпілотників і пілотованих бойових літаків до повітряного простору Польщі та Естонії, яке сталося 10 вересня, 22 вересня відбулася несподівана поява “невідомих” дронів над аеропортами Данії та Норвегії. Уже 25 вересня безпілотники зафіксували над данськими військовими об’єктами.
Експерти розглядають такі події як яскраву демонстрацію загроз, що виходять з Кремля, а також як спробу залякування європейських країн, бажання посіяти розкол у НАТО й ЄС та знизити рівень їхньої підтримки України в збройній боротьбі з агресором. Існує поширена думка, що реакція Альянсу на провокації Росії була неадекватною і слабкою, що лише підбурює агресора. Проте ситуація набагато складніша, ніж здається на перший погляд.
По-перше, країни-члени НАТО діяли згідно з узгодженими протоколами. Зокрема, у випадку з Польщею було оперативно піднято бойову авіацію для знищення повітряних цілей. Водночас, на відміну від України, Альянс не має достатнього досвіду і технічних засобів для ефективної боротьби з дронами.
Щодо інциденту в Естонії, час перебування російських літаків у повітряному просторі країни був надто коротким, щоб впровадити заходи ліквідації цілей. Збиті в такому випадку повітряні борти могли впасти у міжнародні води, що дало б Москві привід звинуватити НАТО в агресії. Очевидно, організатори провокації врахували цю обставину.
Ця провокація була ретельно спланована та включала використання трьох висотних швидкісних винищувачів-перехоплювачів МіГ-31, які, незважаючи на свій вік, зберігають високі технічні параметри, потужне радіоелектронне обладнання та розвідувальні можливості. Пілоти контролювали ситуацію, відстежували наближення літаків F-35, однак були впевнені, що по них не відкриють вогонь через неможливість вчасної відповіді: порушники вже покидали повітряний простір Естонії.
По-друге, і Польща, і Естонія практично одразу активували статтю 4 Вашингтонської угоди НАТО щодо консультацій із союзниками. Це принесло конкретні результати: у вересні розпочалась операція “Східний вартовий”, метою якої є посилення оборонного потенціалу Альянсу на Східному фланзі, зокрема недопущення прориву агресора на стратегічно важливий шведський острів Готланд.
22 вересня у регулярні навчання НАТО був введений новий елемент — двосторонні польсько-шведські навчання типу SNEX (Short Notice Exercise) під назвою GOSE — Gotland Sentry («Готландський вартовий»), спрямовані на відпрацювання оборони Готланду від потенційної агресії.
Ці навчання об’єднують морські, повітряні та наземні сили і реалізуються на основі оборонної угоди Польщі та Швеції на початку вересня 2025 року, яка передбачає спільні дії у Балтійському регіоні та розвиток оборонних технологій. Важливою складовою GOSE є швидке реагування на зміни ситуації без зайвої бюрократії та затримок.
23 вересня Сполучені Штати перекинули до Норвегії кілька багатоцільових патрульних літаків П-8 Poseidon, які розпочали патрулювання та розвідку акваторії Балтійського моря поруч із Калінінградським ексклавом Російської Федерації.
Польща також оперативно збільшила чисельність власних військових сил на кордоні до понад 40 тисяч, що дорівнює кількості військ агресора, задіяних на навчаннях «Запад–2025» на території Білорусі. Паралельно Варшава направила в Україну військову делегацію на чолі з віцепрем’єр-міністром і міністром оборони для координації заходів з протидії російським безпілотникам та укладення угод про підготовку польських спеціалістів у боротьбі з дронами.
23 вересня відбулася Рада НАТО, під час якої союзники однозначно підтвердили готовність збивати російські повітряні апарати, що порушують повітряний простір Альянсу. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив: «…у разі потреби будемо діяти належним чином».
Детальніше про позицію Альянсу роз’яснив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час виступу в Раді Безпеки ООН, попередивши РФ про безапеляційну практику збиття літаючих порушників над польською територією.
24 вересня Італія прийняла рішення підтримати свій контингент ППО і систем радіолокаційного контролю на авіабазі Амарі в Естонії до весни 2026 року. У рамках місії NATO Baltic Air Policing там на ротаційній основі розміщуються понад 500 італійських військовослужбовців із літаками F-35 і зенітно-ракетними комплексами SAMP/T. За зверненням Польщі Франція й Німеччина терміново перекинули на Східний фланг додаткові ескадрильї винищувачів.
Інциденти з дронами в Данії та Норвегії відрізнялись форматом провокації і тимчасове блокування аеропортів Копенгагена та Осло, ймовірно, не було її основною метою. Ці країни найбільше підтримують Україну, зокрема шляхом фінансування та виробництва далекобійних крилатих ракет «Фламінго», значно ефективніших і доступніших, ніж американські аналоги, які не потребують схвалення від США для застосування.
Експерти підкреслюють, що «невідомі» дрони мали невеликі розміри й пролітали без фіксації радарами. Це могли бути квадрокоптери, які запускалися неподалік аеропортів з метою провокації.
Хто стоїть за цими інцидентами, поки що невідомо. Тим не менш, данська поліція затримала двох підозрюваних громадян Сингапуру. Існують повідомлення про запуск дронів із російського судна «тіньового флоту», що перебував біля берегів Данії.
Австрійський аналітик Том Купер вказує на те, що провокації Кремля є частиною московської стратегії для відволікання уваги Європи на переозброєння, водночас зменшуючи підтримку України. Таким чином Кремль приховує як військові, так і економічні невдачі РФ.
Український експерт Віталій Портников трактує повітряні інциденти як засіб Москви для підвищення міжнародної напруги та перевірки меж дозволеного. За його прогнозом, це може бути початком масштабної гібридної війни.
Останніми днями «невідомі» дрони знову виявлялися над територіями Данії, Німеччини, Литви, Фінляндії та Швеції. Це традиційна московська «ескалація для деескалації», за допомогою якої Москва намагається змусити НАТО відповісти, щоб потім вести переговори на вигідних для себе умовах. Альянс намагається уникнути провокаційних відповідей.
Україна також не залишається осторонь. На запрошення уряду Данії вже прибули групи українських військових інструкторів і фахівців, які діляться досвідом і тактиками протидії безпілотникам. Окрім цього, Україна запропонувала додаткові засоби ППО та бойову техніку, представлену на оборонній виставці MSPO-2025 у польському місті Кельце.
Серед представлених новинок варто відзначити командно-штабну машину (КШМ) тактичної групи ППО з інтегрованою системою управління «Кречет» на базі броньованої машини «Новатор-2» від компанії «Українська бронетехніка». Вона призначена для автоматизованої координації роботи засобів спостереження, виявлення, ППО, а також до 10 мобільних вогневих груп.
Нова українська командно-штабна машина тактичної групи ППО «Кречет»
Військовий аспект
Будь-яка провокація набирає ваги лише за наявності відповідної військової потуги — інструментів, здатних реалізувати наміри агресора. Основним важелем Кремля в Балтійському регіоні виступає Балтійський флот, який є оперативно-стратегічним об’єднанням ВМФ РФ.
Роль морських сил підсилюється низкою факторів:
- Відокремлене розташування Калінінградського ексклава між Польщею та Литвою.
- Розв’язання наступальних завдань під час потенційного конфлікту, включно з ударами по морських та берегових цілях.
- Організація висадки оперативно-тактичних десантних сил.
Флот володіє різноманітним парком кораблів:
- 1 підводний човен
- 1 есмінець
- 2 фрегати
- 4 корвети
- 13 малих ракетних кораблів
- 19 бойових катерів
- 6 малих протичовнових кораблів
- 10 тральників
- 4 великих десантних кораблі (ВДК)
- 2 малих десантних кораблі на повітряній подушці
- 9 десантних катерів
- Розвідувальні, рятувальні та інші допоміжні судна
Загалом, на Балтиці тимчасово дислоковано 5 кораблів Чорноморського флоту (фрегат, корвет, малий ракетний корабель і 2 підводні човни), які залишали Чорне море через закриття турецьких проток у лютому 2022 року.
Для порівняння: Військово-морські сили дев’яти балтійських країн НАТО (Польщі, Німеччини, Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Латвії, Литви та Естонії) мають значно більший потенціал:
- 25 фрегатів
- 40 корветів
- 17 патрульних кораблів
- 13 підводних човнів
- 9 ракетних катерів
- 9 десантних кораблів
- 12 десантних катерів
- 14 мінних загороджувачів
- 80 мінних тральників
Водночас триває будівництво нових кораблів та розвитку берегової інфраструктури:
- 9 фрегатів
- 7 корветів
- 17 десантних і безекіпажних катерів
Ця активність супроводжується розгортанням нових берегових ракетних батарей і закупівлею морських мін та ракетної зброї.
Кораблі Балтійського флоту в Кронштадті
Велика кількість мінних загороджувачів і протимінних тральників у силах союзників підтверджує їхню готовність до масового застосування мінної зброї, яка у мілководній Балтиці ефективно блокує ворожі порти й морські шляхи.
Водночас Балтійський флот має суттєві вразливості в протичовновому та протимінному захисті, адже ці сили розподілені між двома регіонами — Калінінградським ексклавом та Ленінградською областю.
Особлива увага приділяється можливості прихованого мінування союзниками території в радіусі підходу до Готланду, Аландських островів, а також ключових російських портів і військово-морських баз із підводних човнів або морських дронів.
Повітряна складова Альянсу також має перевагу наступного рівня: на її озброєнні понад 1300 сучасних багатоцільових бойових літаків, у тому числі більш ніж 300 літаків п’ятого покоління F-35. Для порівняння, ВПС Росії мають близько 600 багатоцільових літаків не вище четвертого покоління, більшість із яких задіяні у війні проти України.
НАТО має суттєву кількісну й якісну перевагу в повітрі над Росією
Можливі сценарії конфліктів у Балтійському регіоні
З військової точки зору ключовою локацією для успіху у потенційному конфлікті стане шведський острів Готланд, розташований за 330 кілометрів від Калінінграда і 100 кілометрів від материкового узбережжя Швеції. Контроль над Готландом дозволяє контролювати усе Балтійське море, подібно до стратегічного значення Криму в Чорному морі.
Другий важливий об’єкт — демілітаризовані Аландські острови, що належать Фінляндії. Вони дозволяють контролювати входи до Ботнічної та Фінської заток. Історично Росія вже здійснювала зазіхання на ці території: Готланд був захоплений двічі (у 1717 і 1808 роках), а Аландські острови перебували під російською владою понад століття (з 1809 по 1917 роки).
За оцінками західної розвідки, у разі початку відкритого конфлікту Балтійський флот з підтримкою авіації буде прагнути встановити панування в морі й повітрі через:
- Захоплення та утримання Готланду
- Захоплення та утримання Аландських островів
Балтійський флот проводить тренування з висадки десанту на Готланді з березня 2015 року, після анексії Криму, у відповідь Швеція відновила свою військову присутність на цьому острові.
Ці дії необхідні для подолання стратегічної ізоляції і розділеності сил флоту між двома базами (Калінінградським ексклавом і Ленінградською областю, розділеними більше ніж тисячою кілометрів). Завойовування островів дозволить розмістити там ракетні комплекси, щоб блокувати морські та повітряні комунікації країн НАТО, що полегшить подальше захоплення Балтійських держав і, можливо, частини Польщі і змусить Альянс приймати умови Кремля для припинення війни.
Для того, щоб нейтралізувати перевагу Альянсу на морі, Балтійський флот планує масовано застосовувати безпілотники, катери-камікадзе, а також здійснювати диверсійні акції на кораблях та критичній інфраструктурі союзників. Окрім того, він має у своєму арсеналі 10 кораблів-носіїв крилатих ракет «Калібр», здатних поразити цілі практично по всій території Європи.
Крім морської компоненти, в регіоні дислоковано численні високоточні ракетні комплекси в Калінінградській та Ленінградській областях, серед яких:
- Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Іскандер-М» (з дальністю до 500 км, здатний нести ядерні боєголовки)
- Варіант «Іскандер-К» з дальністю ураження до 2000 км
- Берегові ракетні комплекси «Бастіон-П» з крилатими ракетами П-800 «Онікс» (дальність 500 км)
- Ракетний комплекс «Бал» з ракетою Х-35 «Уран» (до 260 км)
Шведський багатоцільовий малопомітний корвет Visby
Для Альянсу критично важливим завданням є не допустити висадки російського десанту на Готланд та Аландські острови, адже це безпосередньо вплине на збереження морської ініціативи, стримання агресора і здатність утримати країни Балтії до прибуття підкріплень.
Ця класична військова концепція є предметом командно-штабних та тактичних навчань обох сторін вже 11 років. Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО перетворив Балтійське море на «море Альянсу», суттєво ускладнивши позиції Росії.
Проте існує питання, наскільки Балтійський флот здатен здійснити несподівану висадку значного десанту на Готланд? Морська піхота Балтійського флоту переважно задіяна у війні в Україні, а поповнення з Північного флоту відсутнє через аналогічні причини. Отже, наявних сил і засобів недостатньо для проведення ефективної морської десантної операції з важкою технікою.
Відмова від висадки робить інші плани Кремля у Балтійському регіоні втрачати сенс. Така відмова може відбутися як мирно, без переходу у гарячу фазу, або примусово з катастрофічними наслідками для флоту, який цілком імовірно буде знищений по частинах.
За умови бойових дій і блокади, Росія зазнає не лише військових, а й значних економічних втрат:
- Паралізація нафтового та газового експорту
- Перекриття морських комунікацій та контейнерного транзиту до 52%
- Блокування до 40% потенціалу національного суднобудування
Сили Альянсу можуть навіть заблокувати або взяти під контроль Калінінградський ексклав, який уже перебуває в енергетичній блокаді та має критично обмежений військовий потенціал для самозахисту. Такий розвиток подій може спричинити політичний ефект — запуск процесу розпаду російської імперії.
