Не є секретом, що саме інновації стали тим фактором, який забезпечив Україні паритет у війні проти чисельно значно потужнішого агресора. Українські винахідники на передовій створюють унікальні інформаційні технології, які вже увійшли в історію світових воєнних конфліктів. Водночас, важливо зауважити, що всі ці розробки, їх тестування та впровадження відбуваються не завдяки підтримці держави та чинного законодавства, а всупереч існуючим бар’єрам. І зараз ІТ-фахівці, які одночасно є військовими, звертаються до влади із закликом легалізувати конструкторські підрозділи та гарантувати їм захист від застарілих нормативів. Чи буде почутий цей заклик із вищих ешелонів влади України?
Нещодавно полковник Андрій Білецький, один із найуспішніших організаторів військових структур, публічно наголосив на критичній потребі у кваліфікованих програмістах. Справді, бойові штурмові підрозділи не можуть ефективно діяти без підтримки ІТ-спеціалістів.
Факти підтверджують цю тезу: без розробників сучасних програмних продуктів армія навряд чи витримала б кілька місяців війни. Українське військо сьогодні ефективно використовує програмні рішення, створені ентузіастами-військовими на замовлення, які, можливо, є одними з найкращих у світі. Серед них можна виділити такі програмні продукти:
1. Тактичний додаток “Кропива”.
2. Система ситуаційної обізнаності “Дельта”.
3. Платформа відеотрансляцій “Вежа”.
4. І десятки інших корисних цифрових інструментів.
Варто підкреслити, що згадані рішення виникли не завдяки військовим статутам, положенням чи законам, а всупереч їм. Їх впровадження часто відбувалося, долаючи жорсткий опір бюрократичних посадовців. Через принцип «заборонено все, що не дозволено прямо» діяльність, без якої армія б протягом кількох днів могла залишитися без необхідних засобів, формально вважалася нелегітимною. Тільки поодинокі командири, як, наприклад, Білецький, створюють сприятливі умови для інновацій.
Мало хто усвідомлює: усе, що сьогодні стало звичним елементом бойової практики, колись формально було заборонено. Взяти, приміром, використання дронів марки «мавік» для розвідки. Вони не передбачалися штатними засобами, а їх застосування вважалося порушенням статутів. Аналогічно розглядаються:
– ураження цілей за допомогою FPV-платформ і «бомберів»;
– застосування перших наземних роботизованих комплексів, які часто ризикували стати порушенням правил;
– експериментальні польоти дронів-перехоплювачів, які здійснювалися на власний страх і ризик військових із низових ланок, з ініціативи самих військовослужбовців і без державного фінансування.
Ця парадоксальна та неприродна ситуація триває вже майже чотири роки. Викликає сум той факт, що талановиті програмісти та інженери виконують надзвичайно важливу, навіть критично необхідну для військової справи роботу в умовах ненормованої нелегальності. Тим часом, правові норми у військовій сфері часто більше відповідають епосі кавалерії та траншей, періоду домінування заліза й вугілля, натомість сучасні бойові дії базуються на мікроконтролерах, кремнієвих чіпах та коді на мові програмування С.
Ще більш ускладнює ситуацію те, що:
– інженерів, які мають критично важливі навички в цивільному житті, часто за замовчуванням залучають до копання окопів або до охорони блокпостів;
– законодавство — у вигляді статутів, інструкцій, наказів — майже не оновлюється з минулого століття, що істотно обмежує можливості оперативного оновлення озброєння та бойової тактики.
За три з половиною роки боротьби стало очевидно: винаходи, які рятують життя та надають перевагу на полі бою, народжуються всупереч усім перешкодам.
У зв’язку з цим звертаються до політичного керівництва країни з проханням:
– легалізувати військові конструкторські та розробницькі підрозділи;
– створити умови для захисту від застарілих нормативних актів та некомпетентних командирів;
– забезпечити гідну оплату праці;
– надати інфраструктуру для випробувань та безпечного впровадження інноваційних рішень;
– організувати координацію між усіма силами оборони з метою уникнення дублювання розробок.
Жоден, навіть найбільш досвідчений офіцер чи сервант на передовій не знатиме краще за практиків, що саме потрібно армії. Часто саме сержанти та молодші офіцери, які мають безпосередній бойовий досвід, виконують одночасно роль розробників, менеджерів, фандрайзерів і тестувальників. Саме на їхніх плечах тримається обороноздатність країни. Надайте їм можливість не тільки виживати, а й ефективно воювати!
