Володимир Путін розв’язав війну в Україні, на що Джо Байден не зумів надати гідної протидії. Проте попри всі його зусилля, саме цього тижня російське вторгнення в Україну трансформується у війну, що тісно пов’язана з Дональдом Трампом.
Найвпливовіша посада у світі не завжди дозволяє уникнути необхідності робити складні вибори. Дональд Трамп опинився у ситуації, коли він змушений зайняти позицію щодо найбільшого збройного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни. Сполучені Штати, ще за адміністрації його попередника, були безпосередньо залучені до подій як головний союзник та спонсор України.
Трамп міг усвідомлено обрати дистанціювання від цієї війни, але натомість вирішив активно привернути до себе увагу. Спочатку він заявив, що здатен припинити конфлікт за 24 години, а згодом відтермінував цей термін до ста днів. Далі він намагався впливати на ключових учасників конфлікту:
– Спершу загравав із Володимиром Путіним, повторюючи його риторику;
– Пізніше публічно критикував українського президента Володимира Зеленського, навіть під час зустрічі в Овальному кабінеті, зазначає Нік Патон Волш, головний кореспондент CNN з міжнародної безпеки.
Він також різко засуджував НАТО та звинувачував союзників у недостатніх інвестиціях у європейську оборону. У відповідь, союзники все ж збільшили фінансування на оборону континенту.
Останні два тижні стали переламними в діях Трампа, оскільки він почав усвідомлювати, що ситуація набагато серйозніша. Було помітно, що Путін не має наміру шукати миру, а Україна гостро потребує зброї. Трамп намагався надати цю допомогу, хоч і доволі неохоче та повільно.
Одним із найвражаючих моментів стало те, що Трамп відповів на зазвичай ігноровані ядерні погрози колишнього президента РФ Дмитрія Медведєва ще більш жорсткою заявою щодо можливого розміщення американських ядерних підводних човнів ближче до російських берегів.
8 серпня завершується дедлайн, який Трамп встановив Путіну для досягнення мирної угоди. Від цього моменту президент США опиниться перед одним із найважливіших рішень у поточному конфлікті:
1. Чи запровадить він справді болючі заходи — вторинні санкції у вигляді мит проти країн-споживачів російської енергії?
2. Чи погодиться на те, що Сполучені Штати й їхні союзники зазнають певних економічних втрат, щоб завдати удару по Росії?
Введення серйозних вторинних санкцій проти Індії та Китаю може спричинити дестабілізацію світового енергетичного ринку. 4 серпня Трамп анонсував підвищення мит на Індію, мотивуючи це тим, що вона отримує прибуток, продаючи російську нафту, і заявив, що їй “байдуже, скільки людей гине від дій російської військової машини”, хоча не уточнив деталі нових заходів.
Щоб уникнути ще одного випадку TACO (акронім від “Trump Always Chickens Out” — Трамп завжди відступає), президенту доведеться викликати певний дискомфорт і, найімовірніше, особисто відчути відповідь на свої рішення. Однак альтернативою може стати пропозиція компромісу під час запланованого візиту спеціального представника США Стівена Віткоффа до Москви цього тижня.
За словами кореспондента, Трамп, ймовірно, погодиться на особисту зустріч із Путіним як символічний крок до миру. Однак навіть цей поступ назад засвідчить, що він вже залишив незворотний слід у цій війні. Як колись казав ексдержсекретар США Колін Пауелл стосовно Іраку: якщо Сполучені Штати щось “поламали”, тепер це їхня відповідальність.
Дональд Трамп не може залишатися осторонь та “сидіти на двох стільцях”. Йому властиво прагнути контролювати всі ключові рішення і привертати увагу до своєї персони. Кожен переломний момент війни був пов’язаний із його особистими рішеннями та настроями, що підкреслює головний урок його президентства.
Трамп не має змоги вибирати, які проблеми йому долучати, а які ігнорувати. Одна з основ платформи MAGA (“Америка понад усе”) покликана скоротити глобальну роль США, але це не дає президенту права обирати собі лише перемоги та відкидати поразки. Якщо він не знизить роль американської влади у світі до нуля — що конфліктує з його президентським стилем, — певні проблеми завжди залишаться американськими.
Президент оголошує про бажання покласти край війнам. Проте одного прагнення замало — бо не всі конфлікти охоче підкоряються такого роду волі.
Трамп, як і його попередники, успадкував складний виклик. Він не може просто побажати закінчення війни або переконати когось припинити вонати бойові дії. Жертви на фронті, які викликають у нього жаль, вже спричинили значні страждання і втрати. Цей конфлікт став боротьбою на виживання як для Кремля, так і для самого українського суспільства.
Підсумовуючи, Нік Патон Волш зазначає:
– Війну вже можна вважати “війною Трампа”, оскільки вона стала основним викликом його президентства.
– Результати цієї війни визначать безпеку Європи та рівень рішучості Китаю на наступне десятиліття.
– Китай усвідомлює ситуацію і підтримує Росію, прагнучи її перемоги.
– Європа розуміє небезпеку і активно посилює озброєння, щоб не допустити експлуатації власних слабких сторін Росією.
– Від того, наскільки усвідомлено та готово братиме складні, але необхідні рішення Трамп, залежить подальший розвиток подій, що стане відомо вже наступного тижня.
Раніше Кон Кофлін, редактор з питань оборони та міжнародних відносин у газеті The Telegraph, зазначав, що новий дедлайн Трампа для Путіна був обраний дуже вдалими обставинами — саме тоді, коли російський президент був найбільш уразливий.
