За словами Тараса Загороднього, політолога і керуючого партнера Національної антикризової групи, Україні не можна повністю покладатися лише на допомогу партнерів. Важливо паралельно шукати шляхи для власного розвитку, зокрема й у сфері виробництва озброєнь та їх експорту.
Оцінка переговорів у Туреччині
Перемовини між українською та російською делегаціями, які поновилися в Туреччині, поки що не дають бодай мінімальних шансів на припинення вогню. За словами експерта, доти, доки Путін залишається при владі, він не змінить свого курсу і продовжуватиме бойові дії. Перемовини здатні лише допомогти у вирішенні гуманітарних аспектів, таких як обмін полоненими.
Тривалість війни і стратегічні цілі
Тепер термін війни залежить від України. Якщо вдасться паралізувати залізничне сполучення Росії, перекрити порти Балтійського та Чорного морів, це суттєво послабить країну-агресора. Нема потреби бомбити всю територію РФ, потрібно знаходити «вузькі місця» у логістиці. Прикладом є аеропорти, де через повітряні загрози створюються колапси, що фактично роздирають країну, оскільки регіони залишаються ізольованими через відсутність авіаційного зв’язку.
В іншому напрямку, в Ростовській області українські сили активно уражають залізничну інфраструктуру, тим самим паралізуючи рух ворога. Російські війська краще наступають у районах, де неподалік проходять залізниці, зокрема на Донбасі.
Фінансування війни: реалії і можливості
Війна вимагає значних фінансових ресурсів і великої кількості озброєння. Міністр оборони України Денис Шмигаль заявив, що у 2026 році на оборонний сектор буде потрібно щонайменше 120 мільярдів доларів. Тарас Загородній вважає цю цифру реалістичною, а при необхідності й більшою, оскільки для збереження життів українців потрібні величезні інвестиції.
Військові готуються до найгіршого сценарію, тому під час планування операцій закладають максимальні потреби в ресурсах. Генштаб та високопоставлені офіцери виконують роль точних аналітиків, які визначають необхідні затрати на оборону, наступальні дії та перенесення бойових дій на територію ворога. Зі зростанням обстрілів територій РФ збільшуються і фінансові видатки.
Нестача особового складу на фронті також має фінансовий аспект. Європейський Союз, наприклад, може виділити Україні близько 3,5 мільярдів доларів на рік для залучення 100 тисяч іноземців до бойових дій. Значна кількість найманців із Колумбії вже воює в Україні. Проте конкурентна боротьба з Росією у мобілізації залишається складною, оскільки ворог має значно більший людський потенціал.
Власне виробництво і експорт озброєнь
Не можна покладатися виключно на зовнішню допомогу, тому вкрай важливо розробляти власні джерела фінансування. Одним із таких є експорт зброї:
- В Україні досі стоять недовикористані підприємства з великою кількістю незайнятих працівників, багато з яких виїжджають за кордон.
- Активізація виробничих потужностей може принести уже в перший рік приблизно один мільярд доларів від експорту.
- Величезний попит має ринок Індії, який здатен поглинути будь-які обсяги виробленої продукції.
Етичні аспекти експорту озброєнь
Заяви про те, що неморально продавати зброю, якої бракує на фронті, є хибними та часто вводять в оману. Коли заводи не працюють, зброї немає взагалі, зарплати не виплачуються, кваліфіковані працівники їдуть з України, а науковий потенціал втрачається. Як приклад варто навести Ізраїль, який продовжує експорт озброєнь навіть під час бойових дій, розуміючи, що це джерело доходів для держави та підтримки армії.
Внутрішні можливості фінансування
Українські підприємства, що мають прямі контракти з Міністерством оборони, зокрема виробник радіоелектронних боєприпасів "Kvertus", Конструкторське бюро "ЛУЧ", завод "Антонова" та компанія "Українська бронетехніка", можуть випускати облігації на суму до 80 мільярдів гривень. Державні банки можуть купувати ці облігації, а Національний банк надаватиме рефінансування, що призведе до надходжень близько 2 мільярдів доларів.
Водночас сьогодні Україна змушена закуповувати зброю за допомогою партнерів, зокрема й у США. Сообщення про те, що обіцяні президентом США Дональдом Трампом нові батареї протиракетних комплексів Patriot прибудуть до України не раніше весни 2026 року, не вселяє оптимізму.
Проблема поставок та виробництва ракет Patriot
США постачають зброю в Україну, і Трамп позитивно ставиться до цих контрактів, особливо з огляду на зростання фінансування з боку європейських країн. Проте виробництво ракет для систем Patriot обмежене: одна ракета коштує від одного до п’яти мільйонів доларів, а для збиття однієї балістичної ракети потрібно випустити 3-4 складних і дорогих снаряди. За масштабів сучасної війни виробництво цих ракет не покриває потреб.
Необхідність власних розробок
Цю проблему слід вирішувати власними силами. Україна має союзників — зокрема, Швецію та Норвегію, які готові підтримувати фінансово. Важливо розробляти національні аналоги систем "Патріот", які перехоплюють балістичні ракети. Власні розробки:
- забезпечать більш доступну вартість;
- створять конкурентну альтернативу для американських систем;
- підвищать національну безпеку.
Також треба враховувати, що іноземні виробники не завжди модернізують озброєння з урахуванням конкретних потреб фронту і його сучасних характеристик.
Про експерта
Тарас Загородній — політолог, керуючий партнер Національної антикризової групи, працює в PR і політичному консалтингу понад 15 років. Має фінансову освіту, отриману в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", та юридичну освіту в Одеській національній юридичній академії. Брав участь у виборчих кампаніях різного масштабу, серед клієнтів — відомі політики, власники бізнесу та топ-менеджери великих і середніх компаній.
