Наша смерть є для Путіна умовою життя
колаж: glavcom.ua
Дональд Трамп анонсував чергову «потужну заяву» щодо Росії та Володимира Путіна, яку планує зробити у понеділок.
Без сумніву, грізні заяви та яскраві плакати на офіційному сайті Білого Дому стали своєрідним атрибутом сучасної політики цієї адміністрації. Проте ключова проблема полягає в тому, що Трамп та більшість його близького оточення мають поверхневе уявлення про сутність того, з чим прагнуть вести діалог та налагоджувати взаємодію.
Трамп щиро вірить у те, що «прокляті» демократи, включно з обамівсько-байденським керівництвом, у 2014 році підтримали Майдан з метою включення України до НАТО, що стрімко наблизило б кордони Альянсу до Росії. Відтак, патріотично налаштований керманич Росії Путін був змушений реагувати, захищаючи країну від цієї, на його думку, ворожої ініціативи та намагань демократів і їхніх союзників у Європейському Союзі захопити Україну силою.
Згідно з такою логікою, якби Трамп на той час очолював США, він би моментально відкинув можливість вступу України до НАТО, що зняло б усі підстави для занепокоєння Путіна, а вторгнення Росії в Україну ніколи не сталося б. Саме таку ідея Трамп називає кроком, що міг би ефективно врятувати ситуацію.
Далі виходить, що як тільки Трамп усуне загрозу розширення НАТО та виступить проти повернення анексованих територій, Путін негайно заспокоїться і згорне військові дії. Війна – це зло: вона забирає людські життя, виснажує трудові ресурси, руйнує економіку і зводить нанівець фінансові потоки. Тому Путін нібито прагне уникнути нав’язаного конфлікту та готовий припинити його за умов, що будуть більш-менш прийнятними для нього.
Саме в такому контексті з’являється ідея кандидатури Путіна на Нобелівську премію миру – а разом із нею і пропозиції про бомбардувальне умиротворення Ірану. Проте такої позиції не підтримують через її хибність та абсурдність.
Насправді ж, підстаркуватий та нестабільний психічно Путін втілює ідею «збирача руських земель», яку йому нав’язали представники кремлівського православ’я. Він вважає своєю місією об’єднати всі споконвічно руські території, і поки ця мета залишається активною, «вищі сили» тримають його при житті. Україна є головною перепоною на шляху до реалізації цієї ідеї, тож її потрібно ліквідувати якомога жорстокіше – саме це є заповітом Кремля, аби інші пострадянські республіки «самі приповзли» на поклон.
Додатково слід врахувати, що російська економічна модель та система управління принципово не придатні для мирного часу, оскільки перебувають у протиріччі з основним ідеологічним кредо недоімперії – це занурення у середньовіччя. Війна служить виправданням для терору, який є ключовим чинником збереження стабільності влади в РФ.
Якщо конфлікт в Україні припиниться, Путін може розв’язати новий — або внутрішній, або зовнішній, адже без війни на поверхню вилізуть всі проблеми Росії, і світ може стати свідком її розпаду. Слід зазначити, що саме російські пропагандистські аналітики підкреслюють такий розвиток подій.
Отже, для Путіна війна – це не примарна неприємність чи вимушена необхідність, а основна гарантія стабільності його режиму і навіть фізичного виживання.
Візьміть до уваги: наша загибель є для Путіна запорукою його існування. І чи може цей кат, послухавши заяву Трампа, зітхнути глибоко і одразу зупинити бойові дії? Про що може йтися у переговорах із мстивою істотою, що сама себе загнала у безвихідь? Її потрібно знищувати — якнайшвидше, не витрачаючи час на роздуми про гуманність.
До речі, у класичних коміксах Супермен є надзвичайно потужним, але ніколи ніхто не дозволяв собі називати його «дуже розумним» як образу.
