Акція протесту проти законопроєкту №12414
Сцена 1: «Лікарня майбутнього» без антикорупційного слідчого
Уявімо ситуацію: на операційному столі лікарні розгортається тендер на суму 200 мільйонів гривень для закупівлі препаратів, необхідних онкохворим пацієнтам. Камера рухається повз офіційні документи, повз руки посадовців, але зупиняється на порожньому кріслі, де мала б бути людина, що слідкує за чесністю процесу — антикорупційний детектив.
Раніше НАБУ та САП виконували роль ключових, хоч часом непомітних учасників системи контролю. Вони займалися розслідуваннями зловживань із коштами, виділеними на боротьбу з COVID-19, гуманітарною допомогою, а також справами щодо корупції навколо будівництва медичних закладів. Сьогодні ж цей важливий елемент відсутній. Лікарі, медсестри та пацієнти залишаються наодинці з ризиками корумпованих дій, від яких залежить життя.
Особливо під час війни, коли лікарні функціонують у небезпечних умовах та часто роблять термінові закупівлі медикаментів і техніки, відсутність ефективного контролю загрожує розвитку масштабних зловживань.
У стилістиці фільму "The Grand Budapest Hotel" уявляємо фармацевтичних чиновників у яскравих рожевих рукавичках, які елегантно передають документи через підвіконня. З боку все виглядає презентабельно, офіційно, чисто. Проте при детальнішому огляді упаковка дороговартісного препарату виявляється порожньою, а пацієнт у регіональній лікарні так і не отримує необхідної допомоги.
За відсутності НАБУ ця красива фасадна оболонка може перетворитися на звичний сюжет – прикриття для розкрадань і бюрократичного цинізму.
Сцена 2: «Втрачена довіра»
Коли міжнародні партнери дізнаються про поступове обмеження автономії НАБУ та САП, вони сприймають це не як чергову адміністративну новацію. Для них це – історія героя, який уже пройшов значний шлях, але зіткнувся з перешкодою на півдорозі.
Десятки мільярдів доларів міжнародної допомоги спрямовуються на медичні проєкти в Україні. Західні донори вже висловили стурбованість, що ліквідація або ослаблення антикорупційної інфраструктури послабить європейський курс країни й поставить під загрозу подальше фінансування.
Відсутність системи контролю за доброчесністю в охороні здоров’я загрожує знищенням довіри: як до пацієнтських ініціатив, так і до міжнародної підтримки.
Зокрема, програма медичних гарантій, медичні комунальні заклади, а також Національна служба здоров’я – це потенційні об’єкти для корупційних схем без належного нагляду.
Пацієнти з рідкісними діагнозами залежні від препаратів, закуплених за державний кошт. Проблеми з тендерами – зрив або розкрадання – загрожують їхньому життю.
Сцена 3: «Психіатрична клініка генерала Здоров’я»
Автор Андерсон часто представляє героїв, які намагаються зберегти рівновагу у світі, що стрімко розпадається. Саме так можна описати нинішній стан української медицини — вона має долати виклики війни, дефіциту кваліфікованого персоналу, недостатнє фінансування, а тепер ще й брак системного антикорупційного захисту.
Ще десять років тому, після Революції Гідності, незалежні антикорупційні органи стали гарантією руху держави до європейських стандартів. САП та НАБУ не лише вели слідчі процеси, а й виступали важливим інструментом реформування медичної системи, сприяючи усуненню системних викривлень.
Зі скороченням або ліквідацією цих інституцій зростає ризик відродження практик «сірих» закупівель, коли фармацевтичні картелі, посередники та місцеві еліти замкнуть процес на вузькі кола.
Якщо антикорупційні механізми зникнуть або стануть формальними, система охорони здоров’я опиниться в ситуації, подібній до кімнати з вишуканими шпалерами, за якими давно згасло світло.
Епілог: «Фантастична клініка Фокса»
Медицина – це не лише діагностування захворювань, а й прозорість дій. Це не просто ліки, а й довіра. Це не лише фахівці, а й чітко встановлені правила, які дають змогу медикам бути впевненими, що вони мають усе необхідне для якісного надання допомоги.
Відкат назад у боротьбі з корупцією – це не політичне змагання, а реальна шкода для пацієнтів.
Головним героєм цієї драми є не уряд, не парламент або навіть НАБУ.
Це – пацієнт, який завтра може не вижити через недопоставлені ліки, незавершене будівництво відділення або через систему, яка більше не боїться бути заплямованою.
Замість титрів
Україна може перемогти у війні, але втратити мир, якщо не створить систему, в якій неможливо буде вкрасти в пацієнта. І тоді, навіть найкраще оформлена сцена не приховає тріщин на екрані.
